Реклама на сайте Связаться с нами

С. В. Мочерний

Економічна теорія

Навчальний посібник

Київ
Видавничий центр «Академія»
2005

На главную
Економічна теорія. Мочерний С. В.

Закон попиту і закон пропозиції

З'ясування сутності товарно-грошових відносин, ринку, його структури та інфраструктури дає змогу розкрити механізм ринкової рівноваги, зокрема взаємодію попиту і пропозиції. Різні напрями, течії та школи економічної теорії прагнуть визначити головні умови й механізм досягнення ринкової рівноваги. Оскільки практика постійно вносить корективи у розвиток економічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'являються нові моделі, концепції та теорії досягнення ринкової рівноваги.

Економічний зміст закону попиту. Проста модель попиту і пропозиції, на думку шведського економіста К. Еклунда, діє майже 200 років, а її розвинутіша форма впродовж останніх 100 років є ядром політичної економії. Проста модель відображає поведінку покупця і продавця, співвідношення попиту і пропозиції та динаміку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого товару.

Вивченню попиту, пропозиції та механізму їх взаємодії в марксистській політичній економії приділялося недостатньо уваги, тому вони були визначені на такому абстрактному рівні, який не дав змоги використати їх при розв'язанні конкретних проблем. За визначенням К. Маркса, попит — це представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який є на ринку або може бути доставлений на нього.

Американські економісти К. Макконнелл та С. Брю визначають попит як кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну з можливих цін упродовж відповідного часу. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін упродовж певного часу.

Визначення попиту і пропозиції можна узагальнити.

Попит — платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.

Попит задовольняє пропозиція товарів і послуг.

Пропозиція — сукупність товарів і послуг з певними цінами, які виробники готові продати на ринку.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, називає такі основні фактори:

1) величина доходу покупців;

2) кількість сорочок, які вони вважають за необхідне мати;

3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можна використати замість сорочок;

4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки);

5) смак і мода;

6) ціни на подібні сорочки.

До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очікування, зміни в структурі населення, економічну політику уряду (допомога, яку уряд надає бідним верствам, та ін.).

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти сформулювали закон попиту.

Закон попиту — за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту, і навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. Оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. На залежності між ціною і величиною попиту позначається ефект доходу і ефект заміщення.

Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект заміщення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу і ефект заміщення діють в одному напрямі (тобто зумовлюють зростання обсягу попиту при зниженні цін) під час купівлі товарів середньої та високої якості й у протилежному напрямі — під час купівлі товарів низької якості. При цьому у разі незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину порівняно з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу, і споживачі купуватимуть більше маргарину. На практиці спостерігається ситуація, коли зі зниженням ціни на товар попит на нього скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при подорожчанні картоплі незаможні сім'ї починають споживати її більше, цілком відмовляючись при цьому від споживання м'яса), що означає переважання ефекту доходу над ефектом заміщення.

Простежуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції та ціною, П.-Е. Самуельсон сформулював закон поступового зниження попиту. Він пояснює таке зниження тим, що:

— зниження ціни на певний товар розширює коло покупців;

— зниження ціни може спонукати кожного споживача цього товару зробити додаткові покупки;

— зниження попиту із зростанням ціни пояснюється тим, що при цьому споживач намагається замінити певний товар іншим (наприклад, каву чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у менших кількостях.

Порівняння двох варіантів обґрунтування однієї й тієї ж причинно-наслідкової залежності дає підставу стверджувати, що логічніше цей закон сформульовано як закон попиту. Оскільки закон зниження попиту, за П.-Е. Самуельсоном, відображає лише одну із особливостей взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, то закон попиту виражає також залежність між попитом і зниженням цін.

Загалом сформульовані економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні та суттєві зв'язки між окремими явищами і процесами, а поверхові, на рівні здорового глузду. Тому американські економісти при обґрунтуванні закону зауважували, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджуються з кривою попиту, а К. Еклунд зазначав, що ця модель у простій формі описує деякі з діючих у господарстві сил. Крім того, цей закон передбачає взаємодію з ціною, а отже, з пропозицією товарів, тобто більшою мірою відповідає вимогам закону попиту і пропозиції.

Водночас закон попиту не діє за умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нормальний, зумовленого очікуванням значного підвищення ціни товару або у разі його зникнення з обігу), для рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (картини, антикваріат тощо), а також із «переключенням» попиту споживачів на якісніші й дорожчі товари (масова закупівля масла замість маргарину).

В останньому разі частково має місце ефект престижного попиту (описаний американським ученим Т. Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюється за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому із зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).

Графічно зобразив моделі попиту і пропозиції К. Еклунд (рис. 1, 2).



На вертикальній осі (рис. 1) відображено ціну сорочок (чим вище пряма, тим дорожча ціна), а на горизонтальній осі — величину попиту (чим далі вправо, тим більший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок, яку споживачі хочуть купити за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів зростає.

Ситуацію на ринку щодо пропозиції відображено на рис. 2. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропозиція також зумовлена дією низки факторів, основними з яких є:

1) витрати виробництва;

2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими);

3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання кількості яких зумовлює збільшення пропозиції незалежно від цін товарів, політики та ін.;

4) рівень технології (досконаліша технологія здешевлює виробництво);

5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати виробництво);

6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприклад на свинину, можливе збільшення виробництва яловичини).

Для спрощення передбачається, що на певному короткому проміжку часу технологія виробництва, продуктивність праці не змінюються й діє досконала конкуренція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія пропозиції показує, що для збільшення кількості сорочок ціна повинна зростати. Кожна точка на лінії з рухом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згодні виготовити за відповідну ціну.

Закон пропозиції — закон, що виражає прямо пропорційну залежність між ціною товару і тією його кількістю, яка може бути запропонована для продажу (за рівності всіх інших умов).

Закону притаманні ті ж вади, що й закону попиту.

Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зіставлення інтересів виробників і споживачів відповідно до пропозиції й попиту і пошук місця їх оптимального поєднання. Графічно така ситуація зображена на рис. 3.



Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок (Ki) та ціни (Рi). За такої кількості цих товарів і ціни на них виробники і споживачі можуть одночасно досягти поставленої мети. За такої ціни споживач оцінює для себе корисність нової сорочки рівновеликою витратам на неї. З боку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок) дорівнюватиме максимальним (граничним) витратам на їх виробництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги. У марксистській політичній економії синонімічним поняттям є «ціна виробництва» (за умов рівності попиту і пропозиції).

Наведений приклад з одним товаром означає досягнення лише часткової рівноваги. Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і пропозиції на товар зумовлюють певні зміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод — пошук економічної системи у стані рівноваги, статики. Хоча ціна рівноваги влаштовує покупця і продавця, така рівновага здебільшого негативно впливає на рух економічної системи, оскільки при цьому товаровиробники значною мірою втрачають стимули до ведення конкурентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.

Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропозиції за незмінного попиту, і навпаки. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит — до підвищення ціни. За умов дефіциту виникає «чорний ринок».

Якщо ціну сорочок буде встановлено вище від точки рівноваги, попит на них зменшиться, пропозиція перевищить попит, запаси непроданих сорочок зростатимуть, що змусить виробників знизити ціни і скоротити виробництво цього товару. Це зумовить зростання попиту і поступове вирівнювання попиту і пропозиції в ціні рівноваги. Зворотний рух у співвідношенні попиту і пропозиції відбуватиметься тоді, коли ціна сорочки буде нижчою від ціни рівноваги.

Така проста модель відображає ситуацію за умов вільного ринку (досконалої конкуренції, коли ні продавці, ні покупці не впливають або мало впливають на зміну ринкових цін), якщо всі інші фактори (техніка, мода, доходи сімей, податки та ін.) незмінні. На практиці виконати всі умови вільної конкуренції неможливо. Тим більше, що така конкуренція у розвинутих країнах відсутня і має місце лише на окремих сегментах ринку.

Із залученням інших змінних факторів (техніки, доходів тощо) модель взаємодії попиту і пропозиції ускладнюється. Так, із впровадженням нових, досконаліших швейних машин посилюється синергічний ефект і зросте продуктивність праці, знизяться витрати виробництва на пошиття однієї сорочки. Лінія попиту при цьому зміститься донизу (рис. 4). Це зумовить зниження цін і зростання попиту. Ціна рівноваги знизиться.

Якщо, наприклад, зростають доходи споживача, то він має змогу купити більше сорочок. Лінія попиту зміщується вгору, зростає ціна рівноваги, збільшується обсяг продажу (рис. 5). При цьому слід розрізняти стійку рівновагу (коли після відхилення від точки рівноваги відбувається повернення до попереднього положення) і нестійку (коли такого повернення немає).



Якщо пропозиція стабільно перевищує попит, виникає ринок споживача; якщо попит стабільно перевищує пропозицію, виникає ринок виробника.

За допомогою таких моделей можна аналізувати зміни, що відбуваються на ринку за різних ситуацій: коли існують різні види ринків (автомобілів, телевізорів, взуття тощо); коли водночас впроваджується нова техніка і зростають доходи, коли зміни на одному ринку зумовлюють певні зрушення на іншому тощо. В усіх цих випадках взаємодія різних ринків, певних факторів на одному ринку відбувається через ціновий механізм.

Коли пропозицію контролює один виробник-монополіст, такої відповідності між попитом і пропозицією вже не існуватиме. Монополіст може, не змінюючи обсягу виробництва, змінити ціну або за фіксованої ціни змінити обсяг виробництва.

На попит впливають не лише названі фактори, а й ціни на взаємопов'язані фактори, скажімо, ціни на бензин і автомобілі. Тому із зниженням цін на бензин попит на автомобілі зростає; зростання цін на нафту збільшує попит на газ тощо.

У світовій практиці траплялися випадки, коли попит на певний товар упродовж тривалого часу зростав, а ціни істотно не змінювалися. Наприклад, за 1880—1980 рр. річне споживання металу зросло у 20 разів, коливання цін відбувалося у короткі проміжки часу, а ціна на метал практично не змінилася. Це зумовлено відкриттям нових родовищ залізної руди, впровадженням нової техніки та іншими факторами, які сприяють зниженню витрат виробництва.

Загалом взаємодія попиту і пропозиції визначається законом попиту і пропозиції, який виражає взаємодію між кількістю товарів і послуг, які хоче отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які в даний час пропонує виробник. Повніше сутність цього закону можна розкрити після з'ясування еластичності попиту і пропозиції.

bigmir)net TOP 100