Реклама на сайте Связаться с нами

С. В. Мочерний

Економічна теорія

Навчальний посібник

Київ
Видавничий центр «Академія»
2005

На главную
Економічна теорія. Мочерний С. В.

Підприємство як основна мікроекономічна ланка і сфера трансформації

Первинною ланкою народногосподарського комплексу країни є підприємство та більш розвинуті форми — фірми і компанії. Від результатів трансформації національної економіки на мікроекономічному рівні значною мірою залежить реформування цілісної економічної системи.

Діяльність підприємств сфери матеріального виробництва за перехідної економіки. Найважливішим видом підприємства за сферою діяльності у перехідній економіці є підприємства сфери матеріального виробництва, які виготовляють продукцію у матеріально-речовій формі (у промисловості, сільському господарстві, транспорті і зв'язку, будівництві та ін.). Другим видом підприємств за цим критерієм є підприємства, фірми і компанії сфери нематеріального виробництва, які створюють особливий вид продукції у формі послуг. Вони функціонують та розвиваються у сфері освіти, охорони здоров'я та ін. Як третю групу виокремлюють підприємства, що займаються посередницькою діяльністю. Їх основними завданнями є встановлення взаємовигідних відносин між виробниками продукції та споживачами, а такаж між продавцями і покупцями. Найважливішу роль серед цих підприємств відіграють торговельні. Діють також підприємства сфери обслуговування.

Серед підприємств сфери матеріального виробництва виокремлюють підприємства, які спеціалізуються на виготовленні небагатьох видів продукції, і такі, що виготовляють продукцію широкого асортименту. У свою чергу, серед підприємств, які виготовляють спеціалізовану продукцію, розрізняють певні форми спеціалізації. Предметна спеціалізація передбачає випуск готової продукції для виробничого або особистого споживання. Подетальна спеціалізація — це виробництво окремих деталей для створення складнішого виробу. Технологічна спеціалізація означає виконання підприємством певної стадії технологічного процесу (наприклад, виплавлення сталі).

Залежно від структури основних виробничих фондів (з боку суспільної форми — основного капіталу) виокремлюють капіталоємні підприємства (вимагають великих затрат на створення одного робочого місця, з боку речового змісту — це фондоємні підприємства); наукоємні (підприємства, на яких виготовляються інформаційна техніка і технології); трудомісткі (на яких використовується значна кількість робочої сили або лише висококваліфіковані працівники); енергомісткі (споживають багато енергії: сталеплавильні підприємства та ін.) тощо.

Для підприємств сфери матеріального виробництва важливу роль відіграє оптимальний рівень концентрації виробництва, який західні економісти характеризують ефектом масштабу виробництва. Діяльність таких підприємств значною мірою визначає закон масового виробництва, який виражається формулою:


СІв = ВзІ + Вп / К ,

де СІв — собівартість виробництва одного виробу; ВзІ — витрати змінні на одиницю продукції; Вп — витрати підприємства постійні на одиницю продукції; К — кількість одиниць продукції, виготовленої за певний проміжок часу.

Підприємства відрізняються від фірм і компаній. Поняття «фірма» може збігатися з категорією «підприємство» у тому разі, коли вона утворена лише з одного підприємства; якщо до складу фірми входять кілька підприємств, вона є, як правило, багатопрофільною на відміну від підприємства, яке є здебільшого однопрофільним. У західних країнах використовують переважно поняття «фірма».

Сучасна фірма за несприятливої економічної кон'юнктури є стійкішою господарською одиницею, ніж інші. Зміни попиту на різні види продукції вимагають відповідних змін у виробничій діяльності. У такий спосіб фірма може перекривати збитки від виробництва одного виду товару доходами від виробництва інших товарів, які користуються попитом.

На відміну від підприємства і фірми компанія є складнішим утворенням і позначає:

— об'єднання підприємців у різних сферах і галузях економіки (промисловості, транспорту, торгівлі, страхування та ін.), яке базується на пайовій участі окремих його членів;

— корпорацію, товариство або об'єднання;

— групу осіб, об'єднаних певними економічними інтересами.

Сучасними видами компаній є інвестиційні (акумулюють кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів і вкладають їх у акції, облігації та інші активи акціонерних підприємств своєї країни і за кордоном з метою отримання прибутку); інжинірингові (спеціалізуються на виконанні техніко-економічних обґрунтувань, кошторисів, підготовці креслень та ін.); лізингові (здійснюють посередницьку діяльність щодо надання в оренду майна на умовах лізингу); фінансові (спеціалізуються на кредитуванні окремих підприємств, фірм та галузей, виконують низку функцій банків тощо) та ін.

Сутність підприємства, фірми та компанії сфери матеріального виробництва компексно розкривається у виконуваних ними функціях: виробничій, інноваційній, працеформуючій, комерційній, відтворювальній.

Виробнича функція полягає в забезпеченні ефективного використання засобів виробництва, робочої сили, досягнення вищих темпів зростання та ін.

Інноваційна функція означає впровадження нової техніки і технології шляхом розвитку винахідництва, створення на цій основі якісно нових товарів.

Працеформуюча функція полягає у поліпшенні умов праці, до яких відносяться: психофізіологічні (установлений ритм роботи, тривалість робочого циклу, прив'язаність до робочого місця та ін.); санітарно-гігієнічні (ступінь забруднення повітря, вібрація, освітленість, вологість, рівень температури, наявність кондиціонерів, інтенсивність шуму); естетичні (ступінь комфортності умов праці — якість оформлення робочих місць, зручність і зовнішній вигляд спецодягу, загальне оформлення цеху та інших підрозділів); соціально-психологічні (дотримання працівниками умов охорони праці й техніки безпеки).

Комерційна функція передбачає збільшення частки ринку певного виду продукції, обсягу продаж, маси та норми прибутку. Якщо йдеться про компанії, то комерційна функція означає зростання ринкової вартості акцій, збільшення доходу на одну акцію та ін.

Відтворювальна функція полягає у здійсненні розширеного відтворення економічного потенціалу підприємства, фірми, компанії, зокрема розширеного відтворення основних виробничих фондів з якісно новими властивостями, підвищення кваліфікаційного рівня працівників та ін. Ця функція може бути реалізованою у разі виконання комерційної функції.

Вплив перехідної економіки на діяльність підприємства (фірми, компанії). Унаслідок особливостей перехідного періоду виконувані підприємствами, фірмами і компаніями (останні перебувають на стадії становлення) функції значно ускладнюються, а в деяких постсоціалістичних країнах залежно від глибини економічної кризи їх виконання навіть унеможливлюється. Виявом цього є зростання кількості збиткових підприємств. Так, якщо в СРСР таких підприємств фактично не було, то у 2000 р. в Україні (перший рік виходу з кризи) збитковими стали майже 38%, а сума збитків становила 22,2 млрд. грн.; у 2003, незважаючи на високі темпи економічного зростання, в тому числі і в попередні роки, кількість збиткових підприємств (організацій) зменшилась лише на 0,5%, а загальна сума збитків приблизно на 4 млрд. грн. Найбільше збиткових підприємств у 2000 р. було у галузях промисловості, транспорту і зв'язку, будівництва, сільського господарства. У 2003 р. найзбитковішими стали галузі сільського господарства, транспорту і промисловості.

Свідченням зростання заборогованості підприємств України є збільшення їх дебіторської заборгованості. Так, якщо на початку 1994 р. така заборгованість становила 5,1 млрд. грн., то у 2003 р. — 274,5 млрд. грн. Її причиною є несвоєчасні розрахунки за товари і послуги. За той самий період кредиторська заборгованість збільшилась з 7,6 до 345 млрд. грн.

Основними причинами збитковості та банкрутства підприємств є високий податковий прес; значна частка бартерних операцій у 90-х роках; руйнування раціональних господарських зв'язків у межах СРСР; тіньова економіка та ін. Внаслідок дії цих чинників виробнича функція підприємств у 1990—2003 pp. була реалізована лише частково. Так, якщо у 1990 р. у промисловості загальний обсяг продукції у фактичних цінах становив 167 млрд. крб., у 1995 — 59 млрд. грн., то у 2003 р. — приблизно 260 млрд. грн.

Інноваційна функція підприємств за вказані роки також реалізувалася частково. Так, якщо у 1991 р. було впроваджено 7303 нових прогресивних технологічних процесів, у 2000 — 1403, то у 2003 — 1482 таких процесів. У 1993—2003 pp. кількість підприємств, що впроваджували інновації, збільшилась у 1,5 раза. За цей же період промислові підприємства України освоїли приблизно 5,4 тис. нових технологічних процесів, а загальний обсяг виробленої інноваційної продукції становив у 2003 р. до 11 млрд. грн. Проте кількість підприємств, що впроваджували інновації, становила у 1994 р. 2181, а в 2003 р. — 1238, а частка таких підприємств у загальній кількості підприємств становила відповідно 26% і 12,7%. Таке істотне зниження показників значною мірою пояснюється занепадом винахідництва та раціоналізаторства. Винахідництво, яке Сократ назвав батьком багатства, на початку 90-х років в Україні було надзвичайно активним: в ньому було зайнято 6761 особа науково-технічного персоналу на 1 млн. населення. У 2001 р. цей показник в Україні становив 1365 осіб на 1 млн. населення. Різке скорочення кількості винахідників, на думку окремих вчених, відкинуло Україну на 10 років назад, до рівня найменш розвинутих держав. Одночасно передові країни значно збільшили цей відрив.

З-поміж типів власності наймобільнішим щодо використання винаходів та інших об'єктів інтелектуальної власності є колективний. На підприємствах цього типу власності у 2001 р. було використано 256 винаходів (21,4% від їх загальної кількості), 296 промислових зразків (79,3%) та 53 корисні моделі (59,5%). Одночасно на підприємствах з приватною власністю було використано лише 3 винаходи (з 2459 використаних в Україні), не застосовано жодного промислового зразка і корисної моделі.

У розвинутих країнах частка інноваційно-активних підприємств є в кілька разів більшою ніж в Україні. Так, у промисловості Німеччини у 1996 р. вона становила 69%, у Великобританії — 59%, у Швеції — 54%, в Італії — 48%, у Франції — 43%, у Фінляндії — 36%, тоді як у Росії у 2000 р. ця частка досягала лише 11%.

Важливою причиною погіршення інноваційної функції підприємств є недосконала наукова, інноваційна, промислова та інші форми економічної політики держави.

bigmir)net TOP 100