Реклама на сайте Связаться с нами

К. С. Солонінко

Міжнародна економіка

Навчальний посібник

Київ
Кондор
2008

На главную
Міжнародна економіка. Солонінко К. С.

Глобалістика і глобальні проблеми

В минуле сягнуло друге тисячоліття. Світ іде у нове майбутнє, але проблеми людства ще далекі до вирішення, а деякі з них настільки складні, що їх вирішення потребує чимало зусиль людства. Ключовим поняттям, яке характеризує процеси світового розвитку на рубежі XXI ст., є глобалізація. Суть полягає в різкому розширенні та ускладненні взаємозв'язків і взаємозалежностей як людей, так і держав, що виражається в процесах формування планетарного інформаційного простору, світового ринку капіталів, товарів і робочої сили, в інтернаціоналізації проблем техногенної дії на природне середовище, міжетичних і міжконфесійних конфліктів і безпеки.

Таким чином, феномен глобалізації виходить за економічні межі, в яких її схильні трактувати більшість дослідників цієї теми, і охоплює практично всі основні сфери суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, а також умови існування людства.

Передумовами процесів глобалізації виявилася інформаційна революція, яка забезпечила технічну базу для створення глобальних інформаційних мереж, інтернаціоналізація капіталу і жорстокість конкурентної боротьби на світових ринках, дефіцит природних ресурсів і загострення боротьби за контроль над ними, демографічний вибух, а також посилення техногенного навантаження на природу і розповсюдження зброї масового знищення, яке збільшує ризик всезагальної катастрофи. Вказані фактори, не дивлячись на їх різнорідність, тісно пов'язані між собою, і їх взаємодія визначає складний і протилежний характер глобалізаційних процесів.

Інформаційні технології створюють реальну можливість для різкого прискорення економічного, наукового, культурного розвитку народів планети, для об'єднання людства в співтовариство, що усвідомлює свої інтереси і відповідальність за долю світу. Вони вже можуть служити знаряддями розподілу світу і посиленням конфронтації.

В економіці розвиток глобальних процесів тісно пов'язаний із зростанням на світовому ринку конкурентної боротьби за контроль над природними ресурсами та інформаційним простором через використання нових технологій. «Глобалізація є синонімом взаємопроникнення та зливання економік під тиском все більш гострої конкуренції та прискорення науково-технічного прогресу», — зазначає Ж. Пей, генеральний секретар ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку).

Поява і розвиток принципово нових систем отримання, передачі та обробки інформації дозволили створити глобальні мережі, які об'єднують фінансові та товарні ринки, включаючи ринки ноу-хау і професійних послуг.

На переломі історії все наполегливіше виникає необхідність такої галузі науки, як глобалістика.

Глобалістика — це методологія наддержавного планетарного всесвітнього підходу до вирішення земних проблем:

• негативних наслідків науково-технічного прогресу;

• розширенням сфери міжнародного поділу праці;

• моральними наслідками;

• катастрофічним погіршенням рівня життя у найменш розвинутих країнах;

• загостренням міжнародних, релігійних та етнічних конфліктів.

Характеризуючи глобалістику як науку, можна приблизно визначити предмети її досліджень.

1. Перш за все, це — вивчення життєвої піднімальної сили Землі.

2. Ефективне вивчення та передбачення у таких галузях, як економіка, енергетика, космологія, політологія та інше.

3. Вивчення навантаження на біосферу.

4. Вивчення і активне використання навколишнього космічного простору.

5. Вивчення проблем світового океану.

6. Вивчення наслідків ненавмисних змін в альбедо Землі.

7. Проблеми, що стосуються використання невичерпних ресурсів Землі.

Перелік основних напрямків, що може бути предметом глобалістики, показує, що всі вони можуть бути зведені у певну кількість глобальних проблем.

Глобальні проблеми — це особливий рядок соціальних явищ і процесів у сучасному світі, які за масштабами і значущістю вирізняються загальнопланетарним характером, пов'язані з життєвими інтересами народів світу і можуть бути вирішені шляхом взаємодії усіх країн світу.

В останні десятиліття у світі виникло чимало проблем, які безпосередньо стосуються долі всього людства, зачіпають інтереси всіх народів і вийшли на загальнопланетарний рівень. Від їх своєчасного розв'язання залежить існування земної цивілізації. Цього можна досягти лише спільними зусиллями всіх країн, міжнародних організацій.

Поняття «глобальні проблеми» походить від французького слова global, що означає всезагальний; той, що охоплює всю земну кулю.

До таких проблем належать: відвернення світової ядерної війни та забезпечення стабільного миру; необхідність ефективної та комплексної охорони навколишнього середовища; ліквідація відсталості країн, що розвиваються; продовольча, сировинна, енергетична та демографічна проблеми; ліквідація хвороб; раціональне використання глибин світового океану та мирне освоєння космічного простору; проблема розвитку самої людини; перспективи забезпечення її гідного майбутнього.

Кожна з названих проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічного середовища, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а з іншого, — специфічною суспільною формою, особливістю розвитку відносин власності.

За всієї різноманітності таких причин глобальних проблем є певне коло спільних для них причинно-наслідкових зв'язків, притаманних розвиткові технологічного способу виробництва.

Найбільш загальною причиною загострення глобальних проблем, яка характеризує технологічний спосіб виробництва, є швидке зростання народонаселення в останні десятиліття, або демографічний вибух, який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання населення в різних країнах та регіонах. Так, на початку нашої ери на всій планеті проживало 200 млн. чол. Приблизно через 18 століть, а точніше у 1830 p., населення планети становило 1 млрд. чол. Це означає, що приблизно за 1 млн. років існування людської цивілізації населення планети досягло 1 млрд. чол. Зростання його чисельності до двох мільярдів досягнуто через 120 років, а третій мільярд — через 32 роки (1960 p.). Через 15 років (у березні 1976 р.) кількість населення Землі становила 4 млрд. чол., п'ятий мільярд було досягнуто на початку 1989 p., тобто менше ніж за 13 років.

Згідно з прогнозами експертів ООН до кінця 2000 р. кількість населення нашої планети досягне 6 млрд., а до кінця 2100 р. — стабілізується на рівні 12—13 млрд. чол.

Щоб прогодувати, одягнути, забезпечити житлом постійно зростаючу кількість населення, необхідно увесь час нарощувати виробництво промислової та сільськогосподарської продукції, збільшувати обсяг видобування корисних копалин тощо. Внаслідок цього поступово вичерпуються природні ресурси, підвищується середня температура на Землі, забруднюється навколишнє середовище та ін.

Оскільки демографічний вибух супроводжується нерівномірністю зростання населення у різних країнах та регіонах, то у країнах, де найвищий приріст населення, продуктивні сили розвинуті слабко, панують масовий голод, злидні. Так, якщо темпи приросту населення в країнах, що розвиваються, у XX ст. становили в середньому 2,5 % на рік, то у промислово розвинутих країнах вони не перевищували 1 %. У середньому населення планети збільшується нині на 1,7 % на рік, а в Африці — на 3,2 % на рік. Якщо такі темпи збережуться, то за прогнозами у 2100 р. тут проживатиме 2 млрл. чол. Потрібно зазначити, що в Азії, Африці та Латинській Америці близько 1 млрд. чол. живуть в умовах абсолютної злиденності, близько 250 млн. дітей хронічно недоїдають, від голоду і постійного недоїдання щорічно вмирає понад 40 млн. чол. За даними відомого французького науковця Жака Іва Кусто у 1991 р. з 5,6 млрд. жителів планети лише 500 млн. чол. жили добре, 1,7 млрд. не мали нормальної питної води, 900 млн. жили у безпросвітних злиднях.

Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. Важливою причиною загострення глобальних проблем, що розглядаються з точки зору речового змісту, є низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що використовується у процесі виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5%, з надр планети щорічно добувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів (по 25 т на кожного жителя). В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської масижливою причиною загострення глобальних проблем, що розглядаються з точки зору речового змісту, є низький рівень впровадження ре-сурсо-таенергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що використовується у процесі виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5%, з надр планети щорічно добувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів (по 25 т на кожного жителя). В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської маси — близько 3 млрд. т, з них лише 5—8 % компонентів мінеральної сировини використовуються для виробництва продукції, а решта — йде у відходи.

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля та природного газу, призвело до того, що у 1990 р. в атмосферу було викинуто 6 млрд. т вуглекислого газу промислового походження. Вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5 %, а за останні 150 років він зріс на 25 %, причому на 12 % — за останні 30 років. Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75 % усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів CO2. У пило-газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людини речовин.

У 1990 р. кількість CO2, який потрапляє в повітря, зросла у 3,4 рази порівняно з 1950 р. Наслідком цього є збільшення концентрації в повітрі вуглекислого газу і зменшення кисню. Так, щорічно спалюється близько 16 млрд. т вільного кисню, а натомість в атмосферу надходить до 25 млрд. т вуглекислого газу. Вміст двоокису вуглецю в атмосфері зростає, тому температура земної поверхні за останні сто років підвищилася на 0,6 %. Внаслідок цього підвищився рівень світового океану на 10 %, а швидкість наступу океану на сушу постійно зростає і становить 1,1 см за 10 років.

Причиною загострення глобальних проблем є також швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією. В цілому на 0,3 % території планети сконцентровано 40 % всього населення. Нині існують десятки міст, кількість мешканців яких перевищує 10 млн. чол. У майбутньому чисельність цих міст і їхніх мешканців зростатиме. Згідно з прогнозами на 2000 р. у Мехіко проживає понад 25 млн. чол., у Сан-Паулу — 24 млн. чол., в Токіо — 22 млн. чол. У 2025 р. п'ять чоловік з восьми житимуть в місті. У містах зосереджено величезну кількість легкових автомобілів. Нині у світі їх налічується близько 500 млн. За останні 30—40 років забруднення середовища вихлопними газами зросло втричі.

У країнах колишнього СРСР у великих промислових центрах 60 % викидів припадає на автомобільний транспорт. Внаслідок нижчої якості автомобілів у країнах СНД кожний із них викидає в повітря у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж у країнах Європи.

Особливо складна екологічна ситуація в Україні. Майже 10 % її території охоплено глибокою екологічною кризою, близькою до катастрофи, і майже 70 % загальної земельної площі наближається до такого стану. Лише 1 % території України займають екологічно чисті ареали. Такий стан навколишнього природного середовища спричинений надмірною концентрацією екологічно небезпечних виробництв. Так, загальна площа України становила лише 2 % території колишнього Союзу, але на ній було зосереджено 25 % всього промислового потенціалу. На частку нашої республіки припадало 25 % забруднення природного середовища колишнього СРСР. Щороку з таких виробництв у атмосферу викидалося понад 100 млн. т шкідливих речовин, але при цьому не знешкоджувалася навіть їх четверта частина.

Важливою причиною загострення глобальних проблем є також варварське ставлення людини до природи, що найбільше виявляється в хижацькому вирубуванні лісів, знищенні природних річок, створенні штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води. Щороку в світі знищується 15 млн. га лісів, на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних, кожну секунду вирубуються ліси площею з футбольне поле. У США і Канаді з 170 млн. га лісів збереглося не більше 10 млн. га. Тропічні ліси вирубуються зі швидкістю 5,5 га за хвилину. На заході Африки площа лісів скорочується на 5 % за рік. За одну хвилину на планеті знищується 20 га лісу. Інтенсивно вирубуються ліси в Росії, Україні та в деяких інших країнах колишнього СРСР.

На початку XX ст. споживання прісної води зросло більше, ніж у 7 разів, досягнувши на початку 90-х pp. майже 300 кубометрів. У найближчі 30 років споживання води зросте в 1,5—2 рази. Водночас за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я близько 80 % всіх випадків захворювань пов'язані зі споживанням неякісної води. Проблема води стає першочерговою. Чверть людства відчуває нестачу води. В Україні близько 800 сіл користуються привізною водою, 89 % сіл не мають водогону, кількість річок зменшилася на 3 тис. Внаслідок непродуманих заходів з меліорації земель в Україні знищено 1 млн. га найродючіших у світі грунтів. Хижацьке ставлення людей до природи виявляється також у втраті величезних масивів землі. За останні 100 років людство втратило 200 млн. км2 землі, а нині щорічно втрачає близько 6—7 млн. га найродючіших земель.

У колишньому СРСР за повоєнний період кількість ріллі на одну людину скоротилася з 1,3 га до 0,83 га. В Україні за останні 20 років кількість еродованих земель зросла з 13 млн. до 18 млн. га. Крім того, 2 млн. га такі захімізовані, що їх рекультивація економічно нерентабельна.

Варварське, непродумане ставлення людини до природи виявляється також у надмірному використанні шкідливих мінеральних добрив, зокрема пестицидів. У країнах колишнього СРСР площа земель, оброблюваних пестицидами, з 1980 по 1986 pp. зросла з 163 млн. до 210 млн. га. У країнах, що розвиваються, щорічно отруюються пестицидами близько 400 тис. чол.

Надмірна загазованість, отруєння хімікатами тощо призвели до того, шо в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших давніх предків. Збільшуються отруєння ртуттю, кадмієм, що є причиною катастрофічно швидкого зростання кількості серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Крім наведених загальних причин загострення більшості глобальних проблем, існує чимало конкретних, які загострюють ту чи іншу проблему. Наприклад, продовольчу проблему, крім названих причин, погіршує також поширення пустель. Так, 53 % території Африки і 34 % території Азії зазнають «наступу» пустелі. В колишньому СРСР еродовано 53 % пасовищ, в США — 75%. Значних збитків сільському господарству завдають пилові бурі, засолювання земель та ін. Забруднення світового океану посилюють морські катастрофи, під час яких у воду витікають мільйони тонн нафти тощо.

З погляду суспільної думки загальними причинами загострення більшості глобальних проблем є, з одного боку, відносини приватно капіталістичної власності, насамперед хижацьке ставлення монополій до природних ресурсів, навколишнього середовища, лісів, водних ресурсів, світового океану тощо. Тому за повоєнний період на США припадає понад 40 % світового обсягу забруднення екологічного середовища, а на кожного мешканця — 1 кг токсичних речовин у повітрі. З іншого боку, такою причиною є деформація соціально-економічної системи в колишньому СРСР та деяких інших країнах Східної Європи, монопольна політика міністерств і відомств, панування тоталітарної системи. Так, на меліорацію в колишньому СРСР витратили понад 130 млрд. крб. Водночас кожен зрошуваний гектар на півдні України завдавав збитків на 60 крб.

Ці дві соціально-економічні причини призвели до того, що на частку США, згідно з даними американського журналу «Сайєнс», щорічно припадало 1,2 млрд. т двоокису вуглецю (приблизно чверть світового обсягу), на колишній СРСР і Китай — близько 33 %, а на частку Західної Європи та Японії — 23 %. В цілому США, країна з 5 % світового населення, дає 40 % світового забруднення. Кожен житель Америки завдає природному середовищу шкоди у 50 разів більшої, ніж житель Індії.

Відносини капіталістичної власності, реакційна політика окремих держав були основними причинами зростання не лише мілітаризації економіки, а й міжнародної напруженості, політики «холодної війни», постійних війн у різних регіонах нашої планети. Так, після Другої світової війни у 130 конфліктах загинуло близько 20 млн. чол.

Значною мірою розгортанню гонки озброєнь сприяли мілітаристські акції сталінського керівництва (дії Червоної Армії в Ірані у 1946 р., у повоєнній Східній Європі), встановлення тоталітарної системи в країнах колишнього СРСР, його зовнішня політика, зокрема непродумане втягнення у війну в Афганістані. Нині на військові цілі щорічно витрачається близько 800 млн. дол. Водночас на ліквідацію неписьменності дорослих у світі потрібно лише 1,2 млрд. дол., тобто менше, ніж денні витрати на військові цілі.

Однією з соціальних причин загострення глобальних проблем є непродумана регіональна політика держав, відсутність економічного суверенітету республік, національної власності на свої природні ресурси, засоби виробництва тощо. Наприклад, в Україні власність держави (українського народу) на засоби виробництва становила лише 5 %, не існувало власності на природні ресурси. Хижацьке ставлення загальносоюзних міністерств і відомств до землі, отруєння її пестицидами, надмірна загазованість (на території України розташовано близько 1000 хімічних комбінатів) тощо призвели до того, що тут значно зросла смертність. У цілому внаслідок поглиблення екологічної кризи щорічні витрати ВНП України становлять 15—20 %. Зокрема, внаслідок екологічної кризи забруднено понад 10 млн. га земель, у т. ч. 9 млн. га сільськогосподарських угідь, забруднення Дніпра в 4—5 разів перевищує гранично допустимі норми. Але його воду змушені пити 35 млн. жителів України.

З'ясовуючи сутність глобальних проблем, по-різному трактують причини їх загострення та природу цих явищ. Так, американські науковці (В. Войскопер, Д. Блейпі та ін.) основними причинами зростання мілітаризації капіталістичної економіки вважають природно-історичні умови розвитку людини, її психологію, прагнення до насильства. Причину кризи навколишнього середовища американський учений Ф. Слейтер, швейцарський учений Ж. Дерст та інші вбачають у притаманному людині інстинкті до руйнування. Більшість західних ідеологів такою причиною називають лише зростання народонаселення, сучасну НТР, зростання промислового виробництва. Такі тлумачення, по-перше, ігнорують соціальну сутність людини, відображають однобічний підхід до неї лише як до біологічної істоти. Насправді, як уже зазначалося, хоч у людині органічно поєднуються біологічне та соціальне, але її сутність — це, насамперед, сукупність усіх суспільних відносин. По-друге, пояснювати загострення екологічних проблем лише розгортанням НТР, зростанням промислового виробництва — значить перебувати на позиціях технологічного детермінізму.

Ці автори ігнорують вирішальну роль у виникненні глобальних проблем людства суспільного способу виробництва — (відносини власності, систему виробничих відносин). Мета таких концепцій — вину капіталістичної системи за загострення глобальних проблем перекласти на все населення планети. Ті вітчизняні економісти, політики, публіцисти, які вбачають основну причину названих проблем у зростанні населення, поволі скочуються до метафізичного трактування їх причин, а отже, — й суті. Щодо загострення цих проблем в Україні, то вони не звинувачують адміністративно-командну систему в хижацькому ставленні до природи, її надр.

Розглядаючи причини загострення глобальних проблем з погляду речового змісту, ми назвали і демографічний вибух, й інші фактори, зумовлені розвитком сучасної системи продуктивних сил. Але це пояснення розкриває лише одну з сторін суспільного способу виробництва і має бути доповнене характеристикою відносин власності у різних соціальних системах, аналізом соціальної, політичної, юридичної та інших сторін надбудовних відносин.

Сутність глобальних проблем можна визначити як комплекс зв'язків і відносин між державами та соціальними системами, суспільством і природою в загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і можуть бути розв'язані внаслідок їх взаємодії.

bigmir)net TOP 100