Реклама на сайте Связаться с нами

Н. С. Рязанова

Міжнародні фінанси

Навчально-методичний посібник
для самостійного вивчення дисципліни

Київ
Видавництво КНЕУ
2001

На главную
Міжнародні фінанси. Рязанова Н.С.

Валютна позиція

Банківські валютні операції пов'язані з валютним ризиком. Валютний ризик — це небезпека валютних втрат внаслідок зміни курсу іноземних валют по відношенню до національної. Результат діяльності банку на валютних ринках (прибуток або збитки) залежить не лише від зміни валютного курсу, але й від валютної позиції. Валютна позиція визначається співвідношенням між сумою активів (вимог) у певній іноземній валюті та сумою зобов'язань у тій самій валюті. Вона розраховується окремо по кожній іноземній валюті, яка входить до мультивалютного портфеля банку.

Здійснення банком валютних операцій супроводжується зміною співвідношення його вимог і зобов'язань в іноземній валюті, тобто зміною валютної позиції. Розрізняють закриту та відкриту валютні позиції. Закрита валютна позиція виникає у разі рівності вимог і зобов'язань, відкрита валютна позиція — за незбігу вимог і зобов'язань. Остання пов'язана з ризиком втрат банку, якщо до моменту контроперації (купівлі раніше проданої або продажу раніше купленої валюти) курс валюти зміниться у несприятливому для нього напрямі.

Відкрита валютна позиція може бути довгою та короткою. Довга валютна позиція складається, коли вимоги перевищують зобов'язання, коротка — коли зобов'язання більші, ніж вимоги. Наприклад, купуючи 1 млн дол. США за німецькі марки за курсом 1,6790, банк створює довгу позицію на суму 1 млн дол. США та коротку позицію на суму 1,679 млн нім. марок. Ця операція може бути подана у такому вигляді:
+1 000 000 USD - 1 679 000 DM.

Довга валютна позиція дає прибутки при підвищенні курсу іноземної валюти і завдає збитків — при зниженні її курсу. Коротка позиція — навпаки, дає прибутки при зниженні курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу. Залишаючи валютну позицію відкритою, учасники валютного ринку грають на валютних курсах з метою отримання прибутків спекулятивного характеру, наражаючись свідомо на підвищений ризик. Учасники валютного ринку мають самі визначити рівень валютного ризику, який вони можуть взяти заради отримання прибутків. Але для тих учасників валютного ринку, фінансовий стан яких зачіпає інтереси багатьох інших суб'єктів економічних відносин (до них належать банки), рівень валютної позиції регулюється офіційно. У більшості країн світу держава регламентує розмір відкритої валютної позиції банків. Банки постійно спостерігають за зміною валютної позиції.

Потім банк оцінює валютний ризик, який виникає через відкриту валютну позицію, у разі її негайного повного покриття за існуючими валютними курсами. Правильність оцінювання залежить від точності прогнозування динаміки валютних курсів. Оцінюється можливий результат закриття позиції шляхом перерахунку довгих і коротких позицій по всіх іноземних валютах у національну за тими ринковими курсами, за якими можуть бути покриті угоди (з урахуванням термінів поставки валюти по строкових операціях). Іноді такий перерахунок здійснюється у два етапи: спочатку всі позиції перераховуються у найбільш поширену валюту (наприклад долари США), потім доларові суми перераховуються у національну валюту.

Терміни валютних операцій

Здійснюючи будь-яку валютну операцію, слід розрізняти дві дати: дату укладення угоди (по телефону, телексу, письмово та ін.) і дату виконання угоди, тобто фізичного переміщення грошових коштів. Дата виконання умов угоди зветься ще датою валютування.

Для безготівкових конверсійних операцій датою валютування є календарне число здійснення реального обміну грошових коштів у вигляді отримання купленої валюти та поставки контрагенту угоди проданої валюти. Конверсійні операції — це операції, здійснювані згідно з угодами агентів валютного ринку, з обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату. Такі операції позначаються словом «forex» або FX (Foreign Exchange Operations). Конверсійні операції поділяються на операції типу «спот» і форвардні конверсійні операції. Для депозитних операцій датою валютування буде дата початку депозиту, тобто дата надходження коштів на банківський рахунок позичальника. Датою закінчення депозиту є дата повернення основної суми на рахунок кредитора.

Датами валютування та датами закінчення угоди є тільки робочі дні банку, тобто всі дні за винятком «вихідних і святкових днів для даної валюти». Для операцій, що здійснюються протягом певного проміжку часу, у світовій практиці існують загальноприйняті умови виконання, які включають стандартні дати валютування та дати закінчення операції.

Валютні ринки

Складовою світового фінансового ринку є валютнии ринок. Валютні ринки у сучасному розумінні сформувалися в XIX ст. На теперішній час система валютних ринків є найбільшою й найліквіднішою у світі. Вона працює цілодобово та розширюється територіально. Наприкінці 90-х років щоденний обіг валютних ринків становив близько 3 трлн дол. США. Їх особливістю на сучасному етапі є: посилення інтернаціоналізації внаслідок розширення міжнародних господарських зв'язків; широке використання електронних систем зв'язку; здійснення операцій протягом доби безперервно в усіх частинах світу; уніфікація техніки валютних операцій; значне перевищення обсягу спекулятивних та арбітражних валютних операцій над комерційними, що дестабілізує ринки.

Через механізм валютних ринків здійснюються:
— міжнародні розрахунки;
— страхування валютних ризиків;
— диверсифікація валютних резервів;
— регулювання валютних курсів;
— спекулятивні операції;
— державне регулювання економіки.

Ринок валютних операцій поділяється на: ринок спот (spot)oneрацій і ринок строкових операцій.

На валютному ринку строкових операцій розрізняють:
а) ринок форвардних угод (forward);
б) ринок угод «своп» (swap);
в) ринок ф'ючерсних контрактів (futures);
г) ринок опціонів (options).

Отже, фінансовими інструментами строкового валютного ринку є форвардні, свопівські, ф'ючерсні та опціонні угоди. Оскільки строковий валютний ринок є похідним від валютного ринку «спот», зазначені фінансові інструменти називають ще похідними інструментами, або деривативами (derivatives).

За даними Bank of International Settlements (BIS), на початок 1999 року щоденний обсяг операцій «спот» становив більш як $600 млрд збільшившись за останні 10 років на 70 %; форвардні операції та операції «своп» складали $900 млрд, збільшившись у зазначений період у 3,75 раза. Для порівняння: обсяг торгівлі біржовими ф'ючерсами в середньому за день складає $12 млрд. Слід зазначити, що на біржі стандартного розміру угодою є сума приблизно в $100 тис, а не $5 млн як на ринку «спот» угод. «Дрібні» інвестори віддають перевагу ф'ючерсам та опціонам, а великі — ринку Forex.

На світовому ринку торгівля валютою в основному зосереджена на міжбанківському валютному ринку (Forex); торгівля строковими угодами здійснюється на біржі (Chicago Mercantile Exchange, CME) та у позабіржовий час на позабіржовому електронному ринку (GLOBEX). Торгівля ф'ючерсними угодами на індекс долара США (Dollar Index), яка використовується для хеджування різноманітних портфельних інвестицій, здійснюється у Нью-Йорку на NYBOT (New York Board of Trade). Forex є цілодобовим міжбанківським валютним ринком, який не припиняє свою роботу навіть у вихідні дні та різдвяні свята, незважаючи на те, що у робочі дні ліквідність та активність ринку набагато вищі. У сучасному вигляді цей ринок існує з липня 1973 року, коли управляючі центральних банків «Групи десяти» домовилися перейти на режим плаваючих обмінних валютних курсів. Виділяють три основні географічні регіони цього ринку: Азія з центром у Японії; Європа з центрами у Лондоні та Франкфурті-на-Майні; Америка з центром у США.

Одночасно зі сходом Сонця починаються перші валютні торги в Австрії та Новій Зеландії. Але справжньої активності ринок набуває з відкриттям ринків Японії — близько 2 години ночі (тут і далі — київський час) з невеликим затишшям приблизно о 5—6 годині ранку (обідня перерва). У цей час в основному торгують австралійським доларом, доларом США, маркою ФРН, японською єною та іншими валютами країн Азії. Перші європейські валютні дилери починають працювати о 8 годині ранку зі сплеском активності о 9 годині. У цей час починається одночасна перехресна торгівля європейського та азіатського фінансових ринків, ведеться активна торгівля крос-курсами за участю японської єни, з одного боку, та марки ФРН і фунта стерлінгів — з іншого. Робочий час з 9 до 12 години є чи не найпліднішим для торгівлі на Forex. З 12 години, із закриттям ринків Азії, спостерігається поступове скорочення обсягів торгівлі та сповільнення рухомості ринку. Низька активність ринку триває до 15 години, коли починають роботу перші американські валютні дилери.

Серйозний вплив на європейську торгову сесію фінансових ринків США розпочинається з 15 год. 30 хв. Початківцям на ринку Forex не рекомендують здійснювати угоди у цей час, оскільки перехресний ринок Європа—Америка є одним із найнепередбачуваніших і найдинамічніших. Європейська складова валютного ринку закривається о 20 годині (поняття «закривається» щодо ринку Forex розуміється не буквально, а тільки як пониження активності до мінімуму). Далі діяльність ринку продовжує поступово затухати з практично повним завмиранням приблизно о 1 годині ночі, коли на сцені знову з'являються країни Тихоокеанського регіону. За даними Bank of International Sattlements (BIS), обсяг торгів міжбанківського валютного ринку в середньому за день складав у квітні 1998 р. 1,5 трлн дол. США, збільшившись за останні 10 років у 2,5 раза. Приблизно 50 % усього обсягу торгівлі припадає на час активної роботи європейських фінансових ринків. Азіатські та американські ринки забезпечують приблизно по 25 % обсягів торгівлі.

Характерними рисами міжнародного ринку обміну валют (forex) є:
— ліквідність. Величезні обсяги грошових коштів, що обертаються на ринку, та велика кількість його учасників обумовлюють можливість у будь-який момент купити або продати практично необмежену кількість валюти; спред між ціною купівлі та продажу становить 0,001—0,05 %;
— доступність. Ринок працює 24 години на добу шість днів на тиждень;
— прозорість. Більшість учасників ринку дізнаються про події одночасно, що ставить всіх їх у рівні умови. Основні економічні показники регулярно публікуються, їх можна спрогнозувати;
— прогнозованість. Методи наукового та технічного аналізу дають змогу оцінити можливий розвиток подій;
— термін виконання угоди. З моменту прийняття рішення щодо купівлі-продажу відповідної валюти до його реалізації проходить 20—60 секунд.

У межах окремих країн існують національні валютні ринки, які можуть бути поділені на вільні — в країнах, де відсутні обмеження щодо поточних операцій з валютою, та обмежені (не вільні) — в країнах, де такі обмеження існують. Тут валютні операції здійснюються лише на офіційному валютному ринку, уповноваженими установами і за офіційними курсами, котрі встановлюються регулювальними органами.

У деяких країнах одночасно з офіційним допускається існування паралельного валютного ринку, де курси валюти трохи відрізняються від офіційного. За відсутності паралельного валютного ринку нерідко виникає нелегальний («чорний») валютний ринок, операції на якому караються законом. На кон'юнктуру валютного ринку впливають: обсяг ВНП, темпи зростання промислового виробництва, рівень безробіття, індекс оптових і роздрібних цін, стан основних статей платіжного балансу, динаміка відсоткових ставок.

bigmir)net TOP 100