Реклама на сайте Связаться с нами

Н. С. Рязанова

Міжнародні фінанси

Навчально-методичний посібник
для самостійного вивчення дисципліни

Київ
Видавництво КНЕУ
2001

На главную
Міжнародні фінанси. Рязанова Н.С.

Вільні економічні зони

Світова практика свідчить, що проблема залучення іноземного капіталу вирішується шляхом створення сприятливих умов для його інвестування, гарантій збереження та прибуткової віддачі. Одним із засобів залучення іноземних інвестицій є створення вільних економічних зон (ВЕЗ). Вільна економічна зона - це частина території, на якій встановлюються: спеціальний правовий режим економічної діяльності; порядок застосування та дії законодавства; пільгові митні, валютні, податкові та інші умови діяльності національних та іноземних суб'єктів. Такі зони створюються як у розвинутих країнах (Англія, Німеччина, США, ін.), так і в країнах з перехідною економікою (Китай, Південна Корея, ін.).

Мета створення ВЕЗ залежить від рівня економічного розвитку країни, її соціально-економічного стану та інших особливостей. Для багатьох країн найважливішою метою ВЕЗ є: створення нових робочих місць, впровадження високих технологій, розвиток експортного потенціалу, прискорення соціально-економічного розвитку країни. За допомогою ВЕЗ відбувається швидка та ефективна інтеграція регіонів у систему світогосподарських зв'язків. Територія отримує потужний імпульс для розвитку комунікаційної, ділової та соціальної інфраструктури.

За оцінками західних експертів на початку XXI ст. через ВЕЗ здійснюватиметься близько 30% світового фінансового обороту.

Можна виділити такі характеристики ВЕЗ:
— локальність територій;
— дія на цій території особливого, більш пільгового юридичного та фінансово-економічного режиму;
— наявність певної спеціалізації господарської діяльності.

Слід наголосити, що податкові пільги є важливим, але не головним чинником, який впливає на інвестиційні рішення. Надання фінансових ресурсів за низькими ставками є ефективнішим стимулом, ніж звільнення від податків. Адже підприємства фінансують значну частину своєї діяльності за рахунок кредитних ресурсів. Нерідко у ВЕЗ створюються фінансові системи, об'єднані з міжнародними банками. Як правило, їм надається право займатися офшорними операціями та користуватися великими податковими пільгами.

Нагадаємо, що у ВЕЗ усі стимули та пільги мають надаватися тільки у разі реальних вкладень коштів у цю зону, а їх вартість не повинна перевищувати вартість майбутніх валютних надходжень і прибутку.

Визначаючи регіон, який має стати ВЕЗ, необхідно:
— враховувати географічне положення регіону, його соціальну та транспортну інфраструктуру;
— зважати на обов'язковість відсутності підприємств з чітко визначеними відмінностями щодо рівня рентабельності;
— проводити зважену політику відбору інвестиційних проектів;
— впроваджувати спрощену та прискорену процедуру вирішення всіх організаційних питань;
— забезпечувати обов'язковість державної систематизації галузевих і територіальних пріоритетів розвитку економіки регіону;
— зважати на ступінь забезпеченості політичної стабільності у країні;
— ліквідувати протиріччя у податковій політиці на території ВЕЗ;
— гарантувати конкретність і стабільність у питаннях, пов'язаних з наданням пільгового режиму.

Коли мова йде про створення ВЕЗ, нерідко виникає бажання відвести під юрисдикцію такої зони щонайбільше території. Але необхідно пам'ятати, що із збільшенням території знижується ефективність функціонування зони. За оцінками зарубіжних експертів, для належного облаштування 1 кв. км зони, орієнтованої на експорт, необхідні капіталовкладення становлять близько 40— 45 млн дол. США, митно-торговельної зони — 10—15 млн дол. США. Ось чому значна частина діючих у світі ВЕЗ обмежена територією одного підприємства, декількох виробничих об'єктів, авіа- або морського порту, у виняткових випадках - невеличкого за територією міста або району.

Роль міжнародних організацій у міжнародній інвестиційній діяльності

Важливу роль у міжнародній інвестиційній діяльності відіграють міжнародні організації. Провідною серед них є МБРР — Міжнародний банк реконструкції та розвитку (1944, Бреттон-Вудс), який розпочав свою діяльність 1946 року. Незважаючи на участь у Бреттонвудській конференції Радянського Союзу (ним підписано її заключний Акт), він не вніс відведені йому 20% підписного капіталу, що автоматично поставило СРСР поза сферою дії МБРР.

У 40-х — на початку 50-х років робота МБРР зосереджувалася на відбудові зруйнованих війною країн Західної Європи та Японії. У 60-х роках акценти його діяльності були перенесені на розвиток країн Азії, Африки та Латинської Америки. На початку 90-х років перед МБРР постали нові завдання, пов'язані з економічними змінами у державах Східної Європи та колишнього Радянського Союзу.

15 липня 1991 року М. Горбачов підписав заяву про членство СРСР у Світовому банку та його незалежних підрозділах. Але невдовзі Радянський Союз перестав існувати і заяви щодо членства подали вже 15 окремих незалежних країн, які до червня 1993 року були прийняті у члени МБРР.

МБРР надає країнам великомасштабні кредити лише після детального опрацювання проектів. Технологія реалізації проекту в МБРР складається з шести етапів, чотири з яких є підготовчими і передують безпосередньому отриманню кредиту. Це стадії: обговорення та визрівання ідеї, підготовка проекту, його оцінювання та презентація Раді директорів. Усі стадії є обов'язковими. Переваги віддаються проектам, пов'язаним з розвитком інфраструктури, яка, в свою чергу, дає поштовх до подальшого прогресу. МБРР, як правило, не дає кредити для покриття всіх витрат за затвердженим проектом. Він переважно фінансує витрати в іноземній валюті та передбачає, що позичальник покриватиме деякі витрати самостійно. Крім того, МБРР залучає до фінансування проекту інші організації — Європейський фонд розвитку, фонди арабських країн, регіональні банки розвитку, двосторонні організації допомоги, комерційні банки, залишаючи за собою лише загальну функцію оцінювання та контролю.

Важливу роль у міжнародних інвестиціях відіграє Міжнародна фінансова корпорація (МФК), яка є незалежним членом групи Світового банку і найбільшим у світі інвестором з програм прямого фінансування різноманітних проектів у країнах, що розвиваються.

Близько 1000 приватних фірм більш як 90 країн світу, від Бразилії до Кореї, отримали від МФК відчутну підтримку, котра забезпечила їх процвітання. МФК вкладає кошти в різноманітні галузі. Вона фінансує лише ті проекти, які будуть реально прибутковими і приноситимуть користь для економіки даної країни. У разі необхідності МФК надає підтримку у створенні спільних підприємств приватними та державними компаніями. Розмір позик та акціонерного капіталу, котрі МФК вкладає, як правило, не перевищує 25% вартості певної програми або проекту. Зазвичай МФК вкладає гроші в проекти вартістю не менше 4—6 млн дол. США, хоча в деяких країнах сума може бути й меншою. У великих країнах МФК вкладає кошти в проекти вартістю не менше 10 млн дол. США. Найбільша сума інвестицій МФК не перевищує 100 млн дол. США. У разі необхідності, окрім власних коштів, МФК залучає значні фінансові ресурси з інших джерел.

В одному окремо взятому підприємстві МФК може тримати до 35% акцій за умови, що вона не є найбільшим держателем акцій даного підприємства. МФК сама не займається управлінням підприємств, у які інвестує кошти, надаючи цю можливість іншим партнерам, що беруть участь в інвестуванні. У більшості випадків МФК не має свого представника у раді директорів компаній, де є її інвестиції, хоча у разі необхідності або коли сума інвестицій значна, такий представник існує. МФК може одночасно надавати підприємству кредит і ставати його акціонером, хоча можливе надання або тільки кредиту, або вкладення коштів у власний капітал. Повний термін кредиту становить від 7 до 20 років.

МФК ретельно слідкує за своїми інвестиціями, періодично консультується з керівництвом підприємства, делегує свої місії на підприємство, вимагає не тільки річні звіти, засвідчені аудитором, але й квартальні звіти з інформацією про чинники, що можуть мати економічні наслідки для проекту, в який МФК інвестувало свої кошти. Надзвичайно важливу роль у залученні іноземних інвестицій відіграє політика держави-реципієнта, спрямована на забезпечення гарантій для іноземних інвесторів і зменшення ризику втрат. Для сприяння цьому процесу 1988 року почав роботу новий член групи Світового банку — Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (МАГІ). Метою створення агентства було сприяння припливу іноземних інвестицій у країни, що розвиваються.

МАГІ надає підтримку іноземним інвесторам, виконуючи дві функції: страхування від некомерційних ризиків і підвищення привабливості країн і регіонів-реципієнтів для іноземних інвесторів. МАГІ покриває збитки, пов'язані з: неконвертованістю валюти або неможливістю репатріації капіталу; збитки, що стали наслідком прямих або непрямих актів експропріації; збитки внаслідок військових дій та громадських заворушень. Гарантії МАГІ, як правило, надаються на 15 років, але цей термін може бути подовжений до 20 років. Право на отримання гарантій від МАГІ мають інвестиції в усі галузі, за винятком оборонної промисловості, виготовлення тютюнових виробів та алкогольних напоїв, інвестицій спекулятивного характеру та казино.

Нині МАГІ налічує 128 членів, що внесли підписний капітал на загальну суму близько 1 млрд дол. США. Воно є відкритим для всіх країн — членів Світового банку. Між Україною та МАГІ підписано угоду.

bigmir)net TOP 100