Етнічна історія України

Національні меншини України

За 20-річчя між переписами 1970 і 1989 рр. відбулися певні зміни у чисельності інших національностей в Україні (табл. 2).

Райони основного розселення національностей збереглися. Євреї (кілька тисяч і більше) проживали у всіх областях, але найбільше їх було в Києві, Одесі, а також в індустріально розвинутих областях: Харківській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і в областях їх традиційного проживання: Вінницькій, Житомирській, Чернівецькій, Хмельницькій і Кримській АРСР.

Так само від кількох десятків тисяч у всіх областях були розселені білоруси, найбільше — в індустріально розвинутих: Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Кримській АРСР. У Києві їх близько 17 тис. осіб. Понад 10 тис. білорусів проживало в кожній з таких областей, як Запорізька, Миколаївська, Кіровоградська, Львівська, Одеська, Рівненська, Харківська, Херсонська.

Молдовани головно мешкали в Одеській (136 тис. 1970 р.) і Чернівецькій (80 тис. 1970 р.) областях, а також у Донецькій, Миколаївській, Луганській, Херсонській. Повсюдно були поляки, але найбільше вони зосереджувались у Житомирській (81 тис. 1970 p.), Хмельницькій (53 тис. 1970 p.), Львівській (41 тис. 1970 р. і 27 тис. 1989 p.), Тернопільській і Житомирській областях. Найголовнішим регіоном проживання болгарів була Одеська область, де їх числилось 166 тис. Крім того, великі групи були розселені у Запорізькій області (38 тис.), чимало — в Донецькій (8 тис.) і Миколаївській (6 тис.) областях. Компактність розселення властива для основної маси українських угорців, 96% яких припадало на Закарпаття. Так само 76% українських румунів припадало на Чернівецьку область і ще 21% — на Закарпатську.

Повною мірою це стосувалося і греків, що здебільшого проживали в Донецькій області (94 тис. 1970 p., або 88%). Найбільше татарів у 1970 р. припадало на Донбас: 27 тис. у Донецькій (36% всієї кількості в Україні) та Луганській (13 тис, 17%) областях. Демократизація суспільного життя в Радянському Союзі зумовила масове повернення до Криму виселених після війни кримських татар. Уже на початку 1991 р. тут їх кількість перевершила 130 тис. осіб. В Одеській області на межі з Молдовою проживало близько 30 тис. гагаузів. Основна частина цього народу (близько 150 тис.) припадала на Молдову. Словаки (близько 10 тис. осіб) головно мешкали в Закарпатській області. Вірмени, яких в Україні 1970 р. налічувалося близько 33,5 тис., були практично в усіх областях України, але найбільше — в Донецькій (6 тис.), Харківській (5 тис.), Одеській (4 тис.) областях, у м. Києві, Кримській АРСР. Значною за чисельністю національною групою в Україні були цигани (30 тис. у 1970 p.). Проживали дисперсно, хоч в окремих областях їх кількість була відносно великою: в Закарпатській (6 тис.), Луганській (3 тис.), Херсонській (1,5 тис.). Такі національності, як мордва, грузини, чуваші, чехи, азербайджанці, литовці, узбеки налічували кожна від 15 до 10 тис. осіб [4, с. 152—191].