Реклама на сайте Связаться с нами

С. А. Макарчук

Етнографія України

Навчальний посібник

Львів
"Світ"
2004

На главную
Етнографія України. Макарчук С. А.

Художні ремесла та промисли

Народні художні ремесла та промисли — це організаційні форми народного мистецтва, що виникли в період становлення товарного виробництва, розвитку ринкових відносин. Першими з них були домашні художні ремесла. Це виробництво в колі однієї сім'ї речей побутового, культового, обрядового характеру, що мали певну ідейно-образну сутність та естетичну вимовність. Вони були призначені для продажу на ринку. На ринок працювали і майстри художніх промислів, що виникли на пізнішому етапі розвитку суспільно-виробничих відносин. Не останнє місце, зокрема в творенні художніх предметів належить вродженій любові українців до природи, краси взагалі. Географічне положення України, її природні багатства завжди сприяли художній творчості народу. Поступово на основі художніх ремесел виникла, зумовлена розвитком товарно-грошових відносин, така організаційно-виробнича структура як художні промисли.

Художні ремесла і промисли — сільські та міські — стали основою для виникнення XIV ст. цехів, а, відтак, у XVII—XVIII ст. — досконалішої організаційно-виробничої структури, що грунтувалося, як і всі попередні, на ручній праці — мануфактурі. Джерелом слугувало традиційне народне мистецтво. Основи його зародилися ще в системі синкретичного мистецтва на етапі формування первісного суспільства. Позначувалися на них (переважно на художніх виробах цехів та мануфактур у XVII—XVIII ст.) і впливи професійного мистецтва.

Історично складені форми художньої творчості ніколи не були ізольовані бар'єрами: на різних рівнях (наприклад, майстер і колектив, традиційні та нові форми) вони могли переплітатися.

Визначальними рисами художніх ремесел і промислів на всіх етапах розвитку були: колективний характер творчості при дедалі зростаючій ролі в ній талановитого майстра-творця, відображення світогляду, естетичних уподобань певної спільноти, дотриманні традицій при дуже вибірковому, колективно апробованому введенні інновацій, рукотворність як основа технології творчості.

Життєдайними для народних художніх промислів були процеси, пов'язані з національно-культурним відродженням, піднесенням самосвідомості народу, зростанням його духовності.

У роки тоталітарного режиму художні ремесла та промисли перебували під постійним наглядом панівної ідеології. Це, зокрема, виявлялося у підпорядкуванні їх певним державним структурам, забороні творення традиційних речей релігійного характеру, що містили в собі національні риси, матеріальному та в інших формах стимулювання народних майстрів до створення в руслі так званої "соціалістичної культури".

Здобуття Україною незалежності, глобальні економічні процеси, до яких вона прилучилася, зумовили потребу реструктуризації підприємств, інших організаційно-виробничих форм у всій сфері художніх ремесел та промислів. Про розуміння державою ролі значення цих форм художньої творчості в успішному розвитку суспільства засвідчують заходи, спрямовані на їх розвиток. Основним з-поміж них є Закон України "Про народні художні промисли". Він регулює правові, організаційні й економічні відносини у галузі народних художніх промислів з охорони, відродження та розвитку народних художніх промислів як важливої складової духовної культури українського народу.

До поширених в Україні художніх ремесел належать вишивання, виробництво художніх тканин, килимарство, різьбярство — взагалі художня обробка дерева, гончарство, гутництво, художнє ковальство, металірство, каменеобробництво, вироблення ювелірних прикрас, розпис тканин, в'язання, мереження, художня обробка шкіри, кістки та рогу, художнє плетіння, прикраси. Виникли вони не водночас, та й значення їх у системі промислів неоднакове.

bigmir)net TOP 100