Статуя імператора Адріана з Тіри

Серед творів образотворчого мистецтва особливе місце належить пам’яткам скульптури, зокрема статуям. Майже всі давні скульптурні твори ретельно вивчали фахівці різних країн, здійснюючи аналіз особливостей образів, деталей, проводячи аналогії, що дають змогу віднести той чи інший твір до певної епохи, школи й навіть визначити автора та ім’я зображеного.

Зібрання Одеського археологічного музею, створеного в 1825 р. під назвою “Одеський міський музей старожитностей”, добре відоме в усьому науковому світі. У фондах музею налічується понад 154 тисячі експонатів. Це одна з найбагатших колекцій археологічних джерел з історії Північного Причорномор’я, пам’яток давніх Єгипту, Греції, Риму, Кіпру та ін. Проте деякі визначні твори з колекції цього музею нині забуті й маловідомі, хоча представлені в експозиції майже півстоліття. Йдеться, зокрема, про велику скульптуру “римського воєначальника” II ст. н. е., знайдену в 1884 р. на березі Дністровського лиману біля Акермана (сучасне місто Білгород-Дністровський Одеської області). З VI ст. до н. е. тут існувало античне місто Тіра, яке в I—II ст. н. е. увійшло до складу Римської імперії.

Хоча докладного художньо-мистецького аналізу цього скульптурного твору не зроблено, ще на початку 70-х років минулого століття на нього звернув увагу мистецтвознавець Г. Соколов, а історики та археологи у своїх дослідженнях посилалися на статую як на яскравий доказ перебування римського гарнізону в Тірі. У каталозі Одеського археологічного музею НАН України вона визначається як “римсько-провінційний пам’ятник”, що зображує “губернатора провінції або легата”.

Мистецтвознавці й нумізмати виявляли схожість обличчя статуї з Тіри з римським імператором Адріаном, відомим зі скульптурних зображень римського періоду та його портретів на римських монетах. Але наявність “варварських” зображень на поясі у вигляді голів барана, грифона, орла, цапа, пантери тощо та особливо шолома фракійського типу, який лежить біля ніг чоловіка, змушували дослідників сумніватися в тому, що ця статуя саме Адріана. Відомі вчені П. Каришковський та І. Клейман у праці “Стародавнє місто Тіра” писали: “Його схожість із портретними статуями Адріана не викликає сумнівів.., цьому суперечить фракійський шолом біля ніг зображеного”. Вони припускали, що це статуя одного з легатів Мезії. Такий висновок був передчасний і не включав усіх даних щодо художньо-стильових особливостей статуї, значення символів деяких деталей на ній, історичних умов того періоду. Зв’язок статуї з римським імператором Траяном є найбільш виправданим і логічним. Це підтверджують і знайдені в Тірі римські написи.

Імператор Адріан (роки правління — 117—138 pp. н. е.) жив у той період Римської імперії, коли імператор Нерва (96—98 pp. н. е.) запровадив новий принцип наслідування імператорського престолу. Після нього кожний новий імператор брав ім’я Августа, сам вибирав собі молодшого співправителя та спадкоємця, який називався Цезарем. Коли “Август” умирав, на його місце приходив “Цезар”, приймаючи титул “Августа”. Нерва призначив своїм наступником Траяна (98—117 pp. н. е.), за якого Римська імперія досягла найбільшого розширення своїх кордонів на сході й заході. Найвизначнішою подією в його діяльності було підкорення на Дунаї Дакії, на честь чого в Римі та в Дакії було збудовано тріумфальні колони Траяна із зображеннями сцен цієї найжорстокішої війни римлян із варварами.

Публій Елій Адріан став наступником імператора Траяна після раптової його смерті в 117 р. Він був сином двоюрідного брата Траяна. Новий імператор, на відміну від свого попередника, мав на меті не завоювання нових територій для імперії, а захист уже існуючих кордонів. Він був досить незвичайною людиною, володів різносторонніми знаннями, відзначався величезною енергією, працездатністю та організаторськими здібностями, людяністю у ставленні до підлеглих. Адріан увійшов в історію як організатор будівництва великих оборонних споруд у вигляді валів та укріплень уздовж усіх кордонів, як мандрівник, котрий відвідав майже всі провінції та кордони Римської імперії.

Історія того, як Адріан зайняв імператорське крісло, пов’язана з його перебуванням на дунайському кордоні Римської імперії. Про смерть імператора Траяна Адріан дізнався в Антіохії 11 серпня 117 p., після чого був змушений негайно вирушити з Малої Азії не в Рим, а в Мезію і Дакію. Причиною цього були тривожні відомості про напади варварських племен на ці провінції Римської імперії. В Нижньому Дунаї імператор перебував з листопада 117 р. до літа 118 p., коли, дізнавшись про змову проти нього в Римі, виступив із військами до столиці імперії.

З цим періодом початку правління П. Каришковський пов’язував перебування дуже допитливого імператора і в розташованій неподалік Тірі, яка належала до римських провінційних міст із римським гарнізоном. Доказом цього він вважає виявлений ним римський присвятний напис на мармуровій плиті — частині бази статуї імператора Адріана, зроблений від імені ради та народних зборів Тіри: “У добрий час. Володаря землі та моря, імператора кесаря, сина божественного Траяна, Адріана Августа, верховного понтифіка, наділеного трибунською владою, консула, призначеного вдруге, батька вітчизни, рада й народ тіритів поставили в 61 році, 19 числа місяця антестеріона” (дату подано за календарем міста Тіри того часу).

Пишне формулювання титулів імператора Траяна тіритами тоді було прийнято. В Боспорі знайдено написи-присвячення Адріанові з красномовнішими епітетами, де його іменують навіть “володарем всієї землі й усього моря”, “володарем Всесвіту”. Влада міста Тіри дуже швидко відгукнулася на прибуття Адріана в Подунав’я: дізнавшись, що він має намір відвідати їхнє місто, терміново замовила створення статуї імператора з особливим написом-присвятою від імені ради та народу тіритів.

Хоча мармурова плита обламана, згідно з розрахунками П. Каришковського, її початкова довжина становила 75 см, товщина — 18 см, і вона ідеально підходить як база для знайденої в Тірі статуї, яка зберігається в Одеському археологічному музеї. Нині можна вважати, що після запровадження в Тірі нового літочислення місто ввійшло до складу римської провінції Мезії. У Тірі постійно розміщувався римський гарнізон. Під час дакійських війн імператора Траяна Тіра відігравала велику роль. Раптова смерть Траяна і рух задунайських племен змусили нового імператора Адріана негайно прибути до провінції Мезії, від спокою якої залежало й благополуччя жителів Тіри.

Економічний і політичний розвиток міста залежав і від ставлення до нього римського імператора. Дізнавшись про те, що після замирення на дунайських кордонах Адріан прибуде до Тіри, можновладці міста хотіли гідно зустріти імператора. Можливо, саме цим пояснюється термінове замовлення майстрам виготовити статую Адріана з присвятою йому від імені ради та народу Тіри, адже Адріан був єдиним імператором Римської імперії, котрий її відвідав. Про те, що скульптуру робили нашвидкуруч, свідчить і задній бік статуї, оброблений абияк і не призначений для споглядання. Отже, статуя, напевне, була пристосована до якихось уже існуючих будівель суспільного призначення. Все це — свідчення дуже поспішних і нетривалих робіт з її виготовлення та встановлення до приїзду імператора Адріана до Тіри.

Скульпторам, незважаючи на квапливість роботи над статуєю, вдалося створити яскраву скульптуру Адріана в сорокарічному віці, коли він був оголошений імператором Римської імперії. А покладений біля ніг шолом фракійського типу, можливо, символізував остаточне підкорення фракійських племен у Дакії та Мезії після війн Траяна і надію на подальше спокійне життя на північно-східних кордонах Римської імперії. Надії тіритів, між іншим, справдилися. Імператор Адріан відновив автономне карбування монет у Тірі. Як свідчать археологічні дослідження та знахідки великої кількості римських монет, з часів Адріана почався розквіт економіки й торгівлі Тіри та її округи. Тож не дарма старалися тірити створити статую імператора Адріана, яка в наш час є рідкісною пам’яткою скульптурного мистецтва, створеного на кордонах далеких провінцій Римської імперії у II ст. н. е.

Опис статуї імператора Адріана. Статую зроблено з мармуроподібного вапняку. Її висота — 2,22 м. Вона зображує сильного воїна років сорока у розквіті сил, котрий міцно фронтально стоїть у рішучій позі, завжди готовий до руху. Він спирається на ліву ногу, а права злегка зігнута в коліні. На грудях чоловіка — металевий панцир з овальними щитками внизу та рослинним орнаментом. Панцир надітий на туніку, складки якої виглядають з-під нього, майже сягаючи оголених колін. На панцирі — пояс із рельєфними зображеннями прикріплених на ньому бляшок у вигляді голів барана, грифона, орла, цапа, пантери тощо. На воїні — плащ, закріплений на правому плечі круглою фібулою. Голова непокрита, на ногах — відкриті сандалії. Хоча руки відбиті, за їхніми залишками видно, шо ліва була зігнута в лікті й через неї перевішується край плаща, а права опущена, бо залишився відбитий край її стику на кінчику панцира. Біля лівої ноги лежить шолом фракійського типу.

Обличчя від середньої частини носа до підборіддя збите. Збереглися мужній лоб, широко поставлені великі очі. Майстерно й чітко виконане волосся на голові воїна, можливо, в нього були вуса, борода.