Реклама на сайте Связаться с нами

Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна

Банківське право України

Навчальний посібник

Київ
Центр учбової літератури
2007

На главную
Банківське право України. Гетманцев Д. О., Шукліна Н. Г.

Форфейтингове кредитування

Форфейтингове кредитування менше поширене в Україні і майже не згадується в чинному українському законодавстві.

Форфейтинг (від франц. a forfait — цілком, загальна сума) є специфічною формою кредитування експортерів шляхом купівлі в них комерційних векселів, що акцептуються імпортером (або інших боргових вимог по зовнішньоторговельних операціях), без права регресивної вимоги до продавця у разі несплати по векселю. Форфейтування застосовується головним чином як спосіб рефінансування комерційного кредиту в зовнішньоекономічному обороті. Воно є формою трансформації комерційного кредиту в банківський.

Форфейтинг виник після Другої світової війни. Декілька банків Цюріха, що мали багатий досвід фінансування міжнародної торгівлі, стали використовувати цей прийом для фінансування закупівель зерна країнами Західної Європи в CШA. В ті роки постачання продукції і конкуренція між постачальниками настільки зросли, що покупці зажадали збільшення термінів кредиту, що надасться, до 180 днів проти звичних 90. Крім того, відбулася зміна структури світової торгівлі на користь дорогих товарів з відносно великим терміном виробництва. Таким чином, підвищилася роль кредиту в розвитку міжнародного економічного обміну, і постачальники були вимушені шукати нові методи фінансування своїх операцій. У міру того як падали бар'єри в міжнародній торгівлі і багато африканських, азіатських, а також латиноамериканських країн стали активніші на світових ринках, західноєвропейські підприємці все менше надавали кредити за рахунок власних джерел, тому постачальники й були вимушені використовувати нові методи фінансування своїх операцій.

Найбільший розвиток форфейтинг одержав в країнах, де відносно слабо розвинено державне кредитування експорту. Спочатку форфейтування здійснювалося комерційними банками, але в міру збільшення об'єму операцій «а-форфе» стали утворюватися спеціалізовані інститути.

Одним з основних центрів форфейтингу є Лондон, який ніколи не зволікав з освоєнням нових банківських технологій. Значна частина форфейтингового бізнесу сконцентрована також у Німеччині.

Таким чином, форфейтинг розвивається в різних фінансових центрах, причому помітне щорічне зростання подібних операцій. Проте було б помилкою пов'язувати збільшення кількості операцій «а-форфе» із зростанням числа таких центрів. Це пояснюється зростанням ризиків, які несуть експортери, а також недоліком адекватних джерел фінансування у зв'язку зі зростанням ризиків.

Форфейтинг має істотні переваги, що робить його привабливою формою середньострокового фінансування. Основною перевагою цієї форми є те, що форфейтор бере на себе всі ризики, пов'язані з операцією. Крім того, її привабливість зростає у зв'язку з відмовою в деяких країнах від фіксованих відсоткових ставок, хронічним недоліком у багатьох країнах валюти, що розвиваються, для оплати товарів, що імпортуються, зростанням політичних ризиків і деякими іншими обставинами.

Сутність форфейтингової операції полягає в тому, що банк (форфейтор) викуповує векселі імпортера одразу ж після постачання товару, забезпечуючи експортеру негайний платіж вартості товару за вирахуванням різниці між вартостями експортного і форфейтингового кредиту. Форфейтор вимагає від імпортера банківської гарантії або сам приймає на себе ризик за додаткову винагороду. Форфейтинг забезпечує захист від валютних ризиків.