Реклама на сайте Связаться с нами

Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна

Банківське право України

Навчальний посібник

Київ
Центр учбової літератури
2007

На главную
Банківське право України. Гетманцев Д. О., Шукліна Н. Г.

Поняття про грошовий обіг

Грошовий обіг, його характер, ознаки та правила здійснення мають принципове значення для здійснення всіх економічних процесів у будь-якій державі. Управління грошовим обігом здійснюється державою передусім в особі Національного банку України на реалізацію його конституційної функції із забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Як вважає О. А. Лукашев, завдання державних органів по управлінню грошовим обігом спрямовуються на досягання чотирьох основних цілей:

— стабільність національної грошової одиниці;

— належна швидкість і зручність розрахунків у господарському обігу;

— скорочення розміру готівкового обігу і, відповідно, збільшення обсягу безготівкових розрахунків;

— ефективність механізму контролю, спрямованого на забезпечення суворого дотримання грошових операцій, що дозволяє забезпечувати дотримання фінансової дисципліни всіма учасниками грошового обігу.

Визначаючи характер господарських та приватних розрахунків, статус національної валюти та безпосередньо впливаючи на її вартість, грошовий обіг є тим поняттям, значення якого важко переоцінити, а отже, поняттям, яке потребує глибокого аналізу.

Існують різні думки науковців на поняття грошового обігу, які здебільшого збігаються в баченні природи цієї правової категорії.

Так, деякі науковці, зокрема Л. К. Воронова, С. В. Жукова, Л. М. Ушакова, під грошовим обігом розуміють рух грошей при виконанні ними своїх функцій у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі і розрахунки в господарстві. При цьому вважається, що грошовий обіг країн є сумою всіх платежів, зроблених підприємствами, організаціями і населенням у готівковій і безготівковій формах за визначений період часу.

Ю. П. Савинський, розуміє грошовий обіг як процес безупинного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах. Таке визначення, на його думку, відповідає змісту сучасного грошового обігу, де рух здійснюють саме грошові знаки, а не інші види грошей.

В. Д. Лагутін визначає грошовий обіг як рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту, який здійснюється як шляхом безготівкових розрахунків, так і за допомогою обігу готівки. При цьому він уточнює, що грошовий обіг — це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, які відбуваються в національному господарстві.

Таким чином, під грошовим обігом розуміють (з тими чи іншими відмінностями) рух грошей при виконанні ними своїх функцій у готівковій і безготівковій формах.

Дискусійне питання про складові грошового обігу. О. А. Лукашев, розглядаючи грошовий обіг, виділяє в ньому два сектори. Перший — горизонтальний, який складають обмінні відносини у сфері господарської діяльності при здійсненні товарно-грошових і нетоварних операцій. Як він вважає, рівність суб'єктів цих відносин є специфічною ознакою цього сектора. Юридично ці відносини характеризуються як диспозитивні, оскільки підставою їх виникнення є волевиявлення сторін. Другий сектор включає сукупність відносин, що опосередковані безеквівалентним і безповоротним рухом грошей. Цей сектор О. А. Лукашев називає бюджетно-податковим і відзначає, що одним із обов'язкових суб'єктів таких правовідносин є держава в особі уповноваженого органу. Ці відносини характеризуються як відносини «влади-підпорядкування» і виникають у зв'язку з виконанням одним із суб'єктів обов'язку, встановленого імперативною правовою нормою. Як приклад наводиться виконання податкового обов'язку, яке породжує безеквівалентний і безповоротний рух коштів від платника податків у відповідний бюджет чи державний цільовий фонд.

М. І. Савлук залежно від характеру цілей і завдань окремих стадій обігу капіталу, які вони обслуговують, виділяє три сфери (частини) грошового обігу:

— фінансова сфера — завдання розподілу вартості суспільного продукту зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер й використання грошових фондів цільового призначення. При цьому виникають настільки специфічні економічні відносини, що вони визначаються як окреме поняття — фінанси, а відповідна частина грошового обігу називається фінансовою сферою;

— грошовий обіг — завдання обміну визначають еквівалентний та безповоротний рух грошей від споживача (покупця) до виробника (продавця). Як за суттю, так і за формою ця сфера грошового обігу відрізняється від попередньої і називається грошовим обігом;

— кредитний обіг — завдання перерозподілу грошей між суб'єктами господарювання на нееквівалентний, але поворотній платній основі. В результаті формується ще один вид економічних відносин, що іменується кредитом, а відповідний йому сектор грошового обігу — кредитним.

Ю. П. Савинський вважає, що структурувати грошовий обіг можна залежно від суб'єктів, між якими рухаються грошові кошти:

— обіг безпосередньо між банками (міжбанківський оборот);

— обіг між банками і юридичними та фізичними особами (банківський обіг);

— обіг між юридичними особами;

— обіг між юридичними та фізичними особами;

— обіг між фізичними особами.

Класифікувати структурні частини грошового обігу можна на підставі різних критеріїв. Насамперед звертається увага, що грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між:

— центральним банком і комерційними банками;

— комерційними банками;

— підприємствами і організаціями;

— банками і підприємствами та організаціями;

— банками і населенням;

— підприємствами, організаціями і населенням;

— фізичними особами;

— банками і фінансовими інститутами різного призначення;

— фінансовими інститутами різного призначення.

Однак, зазначає Ю. П. Савинський, найпоширенішою класифікацією грошового обігу є розмежування його залежно від форми функціонуючих у ньому грошей. За цією ознакою вчений розрізняє грошовий обіг на готівковий і безготівковий обороти. Багато фахівців з даного питання звертають увагу на те, що між готівковим і безготівковим обігом існує взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, змінюючи форму готівкових грошових знаків на форму депозиту в банку і навпаки.

Отже, важко не погодитися з висновками цілого ряду вчених, що основними складовими грошового обігу є безготівкові та готівкові розрахунки.

В той же час перехід до безпосереднього аналізу складових елементів грошового обігу буде передчасним без аналізу такої важливої правової категорії як грошова система.

bigmir)net TOP 100