Реклама на сайте Связаться с нами

Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна

Банківське право України

Навчальний посібник

Київ
Центр учбової літератури
2007

На главную
Банківське право України. Гетманцев Д. О., Шукліна Н. Г.

Законодавчі обмеження щодо розрахунків в іноземній валюті

Згідно із Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами до нього відповідно до Закону України № 1108-V від 31 травня 2007 року), виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну до січня 2008 р. потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, а після січня 2008 р.— висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, до січня 2008 року потребує одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, а після січня 2008 p. — висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Порушення резидентами 180-денного терміну тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки ( вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Пеня в розмірі 0,3% стягується державною податковою службою України. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Зазначена норма є фінансово-правовою нормою, що спрямована на забезпечення позитивного платіжного балансу держави та покликана запобігти відтоку грошових коштів з України. Обмеження є характерним для багатьох економік, що розвиваються.

Зауважимо, що на стягнення пені поширюється строк давності — 1095 днів, встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», адже, згідно з преамбулою зазначеного закону, його дія поширюється на нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Хоча така позиція є не безспірною, враховуючи ту обставину, що закон поширюється не на валютні відносини, а на відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За певних умов на практиці може виникнути спір про співвідношення термінів порушення валютного законодавства і порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Необхідно окремо зупинити увагу на правовій колізії, що виникає внаслідок застосування зазначених правових норм на практиці. Так, статті 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на перший погляд, вступають у суперечність з нормами господарського та цивільного законодавства, що регулюють припинення господарських та цивільно-правових відносин. Так, згідно зі статтями 600-605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються прощенням боргу, переданням відступного, заліком зустрічних однорідних вимог тощо. Також законодавством передбачено припинення зобов'язання внаслідок розрахунку за договором векселем. Припинене зобов'язання не може бути виконане. Таким чином, після направлення стороною договору іншій стороні листа про залік зустрічних однорідних вимог, виконання зобов'язання (перерахування виручки на територію України) є неможливим. Водночас, фінансово-правове зобов'язання резидента України щодо повернення виручки на територію України діє. Більше того, за його невиконання нараховується пеня.

Отже, норма закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо зовнішньоекономічних розрахунків суперечить нормам Цивільного кодексу.

Однак, на нашу думку, не слід сприймати зазначену ситуацію як колізію. Адже йдеться про різні за своєю правовою природою норми (приватно-правові та публічно-правові). Тому публічно-правова норма жодним чином не може скасовувати право суб'єкта господарювання на вибір способу припинення зобов'язання. Тому, правочин з припинення договору заліком зустрічних однорідних вимог не може бути визнаний недійсним лише з тих підстав, що він суперечить Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Водночас, припинення договору заліком зустрічних однорідних вимог або розрахунок векселем не звільняє особу від виконання публічно-правового обов'язку із повернення виручки на територію України, який спрямований на забезпечення позитивного платіжного балансу держави.

Гадаємо, що ситуація зміниться із внесенням до закону нової норми, відповідно до якої строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Окремо зупинимось на встановлених законодавством підставах звільнення від відповідальності за порушення 180-денного строку. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України до розгляду позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, 180-денний термін зупиняється і пеня за його порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження в справі чи залишення позову без розгляду, 180-денний термін поновлюється і пеня за його порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей термін було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову, пеня не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Зазначеною датою слід вважати дату винесення ухвали (або іншого процесуального документа) про прийняття позовної заяви до провадження.

Іншою підставою для звільнення від відповідальності за порушення 90-денного терміну до прийняття Закону України № 1108-V від 31 травня 2007 р, (який набирає чинності з 01 січня 2008 року) є одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Таку можливість законодавство передбачало для договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених вище встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ліцензія Національного банку надається на підставі звернення особи, до якого повинні додаватися висновки Мінекономіки та Державної податкової адміністрації України щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Після внесення травневих змін до Закону 180-денний строк може бути продовжений центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики в разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до вищезазначених та умови видачі висновків на перевищення строків, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Якщо перевищення 180-денного терміну обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг терміну зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Зауважимо, що перебіг 180-денного терміну щодо попередньої оплати за договором нерезиденту припиняється також внаслідок повернення суми попередньої оплати особі, яка її перерахувала.

Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

У разі порушення резидентами встановленого Нацбанком строку, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами (далі — банки) коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів — суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, уважаються такі документи:

— договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який, згідно з чинним законодавством України, має силу договору;

— документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права інтелектуальної власності.

Підставою для переказування банками коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів — суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань за векселями, виданими для оформлення заборгованості резидента перед нерезидентом щодо оплати послуг, робіт, прав інтелектуальної власності, вважаються такі документи:

— договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України (або інший документ, який, згідно з чинним законодавством України, має силу договору), умовами якого передбачено проведення розрахунків за надані послуги, виконані роботи чи передані права інтелектуальної власності з використанням векселів;

— вексель, виданий згідно з умовами такого договору;

— документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права інтелектуальної власності.

Крім цього, підставою для проведення операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зобов'язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог, якщо загальна вартість послуг, робіт, прав інтелектуальної власності за договором перевищує 50 000 євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті є акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку.

У разі письмової відмови Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків у проведенні цінової експертизи, здійснення відповідних операцій дозволяється лише за наявності погодження Національного банку України.

При цьому такі вимоги не поширюються на:

— операції з оплати фінансових, туристичних, транспортних та комунікаційних послуг резидентами за наявності в них ліцензій (дозволів) уповноважених державних органів на провадження господарської діяльності в сфері тих послуг, які оплачуються;

— операції резидентів, які здійснюються за дорученням та за рахунок коштів нерезидентів, за умови, що нерезидент до проведення операції забезпечив резидента коштами, потрібними для виконання доручення;

— операції резидентів, визначених у встановленому порядку для виконання відповідних міждержавних чи міжурядових угод, що проводяться згідно з цими угодами;

— переказування банками на користь нерезидентів коштів на виконання власних зобов'язань банків — членів міжнародних платіжних систем за операціями, пов'язаними з організацією та забезпеченням розрахунків з використанням цих платіжних систем;

— переказування банками на користь нерезидентів коштів на виконання банками власних зобов'язань за операціями, пов'язаними зі сплатою коштів міжнародним системам зв'язку, у тому числі інформаційним агенціям REUTERS, S.W.I.F.T. за користування їх послугами;

— операції розпорядників бюджетних коштів, пов'язані з міжнародною діяльністю України та/або її органів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з передбаченими в Державному бюджеті України на відповідний рік бюджетними призначеннями;

— операції, на здійснення яких резидентом або нерезидентом отримана індивідуальна ліцензія Національного банку України;

— платежі резидентів-позичальників на користь нерезидентів відповідно до умов виданих Національним банком України реєстраційних свідоцтв за договорами, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від останніх кредитами, позиками в іноземній валюті;

— платежі резидентів-позичальників на користь Міжнародного банку реконструкції та розвитку та Європейського банку реконструкції та розвитку, які здійснюються в межах реалізації кредитних угод з цими банками;

— платежі резидентів-позичальників на користь нерезидентів за залученими під гарантії Кабінету Міністрів України кредитами.

Порядок здійснення переказів фізичними особами регулюється Національним банком України.

Для здійснення переказу в іноземній валюті за кордон фізична особа (резидент і нерезидент) має подати працівникові банку (установи):

а) якщо переказ здійснюється з поточного рахунка:

— платіжне доручення в іноземній валюті;

— документ, що ідентифікує особу (паспорт або документ, що його замінює);

— документи, що підтверджують наявність у фізичних осіб — резидентів підстав для здійснення переказу за межі України (договори, рахунки-фактури, листи-розрахунки тощо);

— індивідуальну ліцензію Національного банку на переказування іноземної валюти за межі України у випадках, передбачених законодавством;

— індивідуальну ліцензію Національного банку на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України;

Якщо одержувач протягом шести місяців з дня надходження із-за кордону не одержав суми переказу, що має бути виплачена йому в готівковій формі, то іноземна валюта протягом трьох робочих днів після завершення зазначеного строку повертається банком одержувача банку відправника переказу.

Якщо одержувач протягом 30 днів не одержав іноземну валюту за переказом у межах України, що має бути виплачена йому в готівковій формі, то банк одержувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів після завершення зазначеного строку повернути суму переказу банку відправника переказу.

Переказування фізичними особами — резидентами і нерезидентами в межах України іноземної валюти з їх поточних рахунків в іноземній валюті здійснюється згідно з режимом цих рахунків, передбаченим Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492.

Без відкриття поточних рахунків фізичним особам (резидентам і нерезидентам) дозволяється переказувати в межах України іноземну валюту:

а) в сумі, що не перевищує 1000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті в один операційний день:

— фізичним особам — резидентам на користь інших фізичних осіб — резидентів та нерезидентів з метою надання допомоги без підтвердних документів про родинні стосунки фізичних осіб;

— фізичним особам — нерезидентам на користь інших фізичних осіб — резидентів і нерезидентів з метою надання допомоги на підставі документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти. Переказ у сумі, що не перевищує 200 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті на місяць, здійснюється без подання документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти.

б) на власні поточні рахунки фізичних осіб, що відкриті в інших банках (філіях банків), з метою їх поповнення. Фізичні особи — нерезиденти здійснюють такі перекази на підставі документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти.

Підстави для переказування іноземної валюти за межі України фізичними особами без відкриття рахунку визначаються Національним банком України.

bigmir)net TOP 100