Реклама на сайте Связаться с нами

О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко

Теорія держави і права

Академічний курс

Підручник

Київ
Юрінком Інтер
2006

На главную
Теорія держави і права. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М.

Соціалістичне право

Поряд з традиційними правовими системами іноземних держав в XX ст. існувала і розвивалася ще одна правова сім'я. Вона виникла з утворенням радянської держави в 1917 p., a згодом — соціалістичне право — у широкому значенні — виникає після утворення інших соціалістичних країн у післявоєнні роки. Такий новий феномен світового правового життя викликав неоднакову реакцію — від критики до визнання. Критична оцінка багатьох принципів і положень соціалістичного права чи визнання деякої подібності (структури поняття) з романо-германською правовою системою не завадила видатним компаративістам визнати у свій час дану систему як реальність, що підлягає порівняльному вивченню.

Після розладу соціалістичного табору і розвалу СРСР відбулася різка зміна в оцінках соціалістичного права. Так, К. Цвайгерт та X. Кетц, зазначають, що після означених політичних змін соціалістичну правову систему слід вважати історичною пам'яткою.

Інші вчені вказують на наступництво у минулому і сучасному, і закликають до формування нової правової сім'ї. Такі дослідники вважають можливим формувати загальне слов'янське право. Фундаментом для цього процесу є культурно-історична і морально-психологічна спільність народів. Така перспектива, вважає Ю. Тихомиров, обґрунтована спільністю праворозуміння і джерел права, з деякими традиційними колективістськими структурами і факторами правового спілкування, традиціями загальної юридичної мови, побудовою законодавства, збереженням нормативних текстів. Посилення інтеграції слов'янських народів і держав посилює дану тенденцію, і вона заслуговує на подальше вивчення.

Виділення слов'янської правової сім'ї як самостійного напряму правової цивілізації має певну новизну і тому вимагає додаткового обґрунтування, вивчення та осмислення.

Особливістю наведеного варіанта структури правових сімей є намір відобразити підхід до вже відомих типологій. Йдеться про держави колишньої соціалістичної співдружності: СРСР, НДР, СФРЮ, Польщу, Болгарію, Угорщину, Чехословаччину, Румунію, які складали, за думкою Рене Давида, сім'ю соціалістичного права.

В основу виділення цієї правової спільності як окремої специфічної правової сім'ї були закладені соціально-економічні та ідеологічні критерії, що знаходили концентрований вираз у поняттях «суспільно-економічна формація», «соціальний устрій суспільства», які з допомогою права намагалися затвердити політичну владу зазначених країн. Деякі науковці вважають, що соціалістичне право не витримувало випробування часом та історією і раніше.

Ряд норм і інститутів попереднього етапу був рецепційований новими правовими системами незалежних держав, ряд норм і принципів запозичений з правових систем зарубіжних країн.

В умовах формування нової правової системи України актуальним є проблема чи увійде вона у велику систему континентального права, якими стануть умови формування національного права, якою мірою і у яких формах повинні враховуватися національні особливості, традиції, ментальність у процесі правотворчості і правореалізації.

На сучасному етапі така типологія потребує суттєвих корекцій. Фундаментальні зміни, що відбулися в кінці 80-х — на початку 90-х pp. з появою на політичній карті нових держав (самостійної України, Росії та балканських країн, Чехії, Словаччини, Хорватії, Білорусії) викликали необхідність теоретичного аналізу правового простору сучасної Європи.

При цьому необхідно визначити, якими критеріями слід користуватися, щоб досить повно відобразити правову природу, яка нова політична, соціально-економічна, законодавча орієнтація держав колишнього «соціалістичного табору».

Слід зазначити, що правові системи країн, що входили у соціалістичну співдружність, раніше належали до романо-германської правової сім'ї, тому може йтися про приналежність їх до цієї спільноти.

Однак прийняття цієї позиції буде означати, що колишні соціалістичні країни повинні поступово повністю інтегруватися у західній світ і його політику, економіку, систему духовно-моральних цінностей.

Події останніх років, конкретна практика міжнародної поведінки Заходу у питаннях конфлікту в колишній Югославії, економічні відносини з Росією, інші процеси свідчать про складність вирішення таких питань.

Визначення правової природи колишніх соціалістичних держав і відповідно продовження дослідження цього аспекту глобальної правової типології потребує врахування історичної і етнологічної специфіки України, інших східноєвропейських країн як фактора диференціації правових сімей більшою мірою, ніж це було раніше, вивчення етноправових і культурно-історичних особливостей правового регулювання, усвідомлення дійсного характеру суспільства і держави.

Врахування таких критеріїв демонструє, що у сфері права соціалістична система була дуже неоднорідною, і до неї входили держави, що належали до різних культурно-історичних спільностей: слов'янської, західноєвропейської, східної.

Тому в наш час, мабуть, має йтися не про «огульне», колективне повернення всіх «нових» східноєвропейських держав у лоно романо-германської правової культури. Різні країни мають свої історичні, національні, психологічні особливості, самобутність, які неодмінно впливають на їх подальший державно-правовий розвиток, вибір шляхів розвитку правових систем.

Слід враховувати, що правове регулювання повинно ґрунтуватися на твердій предметній і методологічній основі. На думку Ю. Тихомирова, категорія слов'янської правової сім'ї відображає цілісний правовий феномен, що має глибокі національні, духовні, історичні й спеціальні юридичні підвалини у правовій культурі України і ряді східноєвропейських держав. Східні і південні слов'яни мали вже в VI—IX ст. свої державні утворення, сформували основи самостійної культурної традиції і стали прямими нащадками Візантійської імперії, яка довгий час була взірцем православ'я і східноєвропейської культури.

Дослідники підкреслюють, що самобутність слов'янської правової сім'ї обумовлена не стільки техніко-юридичними, формальними ознаками, скільки глибокими соціальними, культурними, державними началами життя слов'янських народів, серед яких: самобутність слов'янської державності, що не зазнає елімінації навіть після тривалого впливу іноземних управлінських і конституційних форм; особливі умови економічного прогресу, для якого характерні колективні форми ведення господарства, специфічна етика праці, трудова демократія, взаємодопомога, традиції місцевого самоуправління тощо; формування особливого типу соціального статусу особи, якому властиве домінування колективних елементів правосвідомості; спільність праворозуміння і джерел права, деякі традиції загальної юридичної мови, побудови законодавства, збереження нормативних текстів; тісний зв'язок традиційної основи права і держави зі специфікою православної гілки християнства. Одним з елементів слов'янської правової сім'ї, на думку деяких вчених, є українська правова система. Право України за її правокультурною сутністю — це серцевина своєрідної юридичної екосистеми, яка потребує регенерації всіх своїх державних, політичних, соціально-духовних елементів. Тому необхідно виявити своє власне місце у світовому геоправовому просторі, з урахуванням світового та європейського правового культурного досвіду.

bigmir)net TOP 100