Реклама на сайте Связаться с нами

О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко

Теорія держави і права

Академічний курс

Підручник

Київ
Юрінком Інтер
2006

На главную
Теорія держави і права. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М.

Юридична техніка

Як зазначалось вище, метою юридичного процесу є досягнення соціальними суб'єктами бажаного суспільного чи особистого результату. Досить часто у всіх видах юридичного процесу цей результат отримує зовнішній вираз у правовому акті нормативного чи казуального характеру. Вказані акти готуються, складаються, оформлюються та систематизуються за певними правилами, із застосуванням певних прийомів і засобів. Використання названих правил, прийомів і засобів необхідно для досягнення ясності, простоти, стислості, певної стандартності й одноманітності правових актів.

Сукупність правил, прийомів, способів розроблення, складання, оформлення правових актів, їх систематизація й облік у науці теорії держави і права отримали назву юридичної техніки. Залежно від видів правової діяльності виділяють правотворчу (законодавчу), правотлумачну, правозастосовчу техніку, техніку систематизації правових актів.

Серед правил юридичної техніки можна виокремити три групи правил, яких потрібно дотримуватись при розробленні, складанні й оформленні правових актів:

— першу групу складають правила викладення правових норм при розробленні нормативного чи казуального акта. До правил цієї групи можна віднести наступні: конкретність і вичерпна повнота правового регулювання; логіка у викладенні тексту правового акта і зв'язок приписів між собою; відсутність суперечностей, прогалин, колізій у правовому акті; ясність і простота застосування та розуміння термінів, неприпустимість використання неясних, багатозначних, нечітких, емоційно забарвлених термінів; відмова від словесних штампів, застарілих виразів і рідкісних слів; стислість і компактність викладення правових норм, скорочення зайвих дублювань;

— другу групу складають правила викладення змісту і структури при складенні правового акта. До ціє групи відносяться наступні правила: правовий акт повинен мати певний предмет регулювання і бути розрахований на регулювання однорідних суспільних відносин; він не повинен змінювати чи скасовувати норми, що регулюють відносини іншого роду ніж ті, що врегульовуються даним актом; у акті повинні бути вирішені всі питання регулювання певних суспільних відносин; правовий акт, як правило, не повинен містити винятків і відсилань; регулювання актом відносин має бути однотиповим і одноманітним; норми, положення більш загального характеру повинні розміщуватись на початку правового акта. Однорідні норми мають виділятись, викладатись компактно в одній частині акта, у крупних актах норми повинні відокремлюватись у глави, розділи, частини з власною назвою. Розділи, глави мають складатись з статей, які, в свою чергу, поділяються на частини, пункти, абзаци. Нумерація статей повинна бути безперервною, постійною і стабільною;

— третю групу складають правила зовнішнього оформлення правового акта. Останній повинен мати необхідні реквізити, які відображають його предмет регулювання, сферу дії, юридичну силу. Кожний акт повинен мати видову і власну назву, посилання на орган, який його видав, дату і місце прийняття акта, номер та підпис уповноваженої посадової особи.

Дотримання у юридичній техніці вказаних правил досягається за допомогою використання різних способів та прийомів викладення правових приписів. За формою речення правові норми можуть викладатись нормативно чи розповідно. У більшості випадків приписи, особливо нормативні, викладаються у нормативному реченні з використанням нормативних термінів: «має право», «зобов'язаний», «заборонено» тощо. Але нерідко має місце розповідний спосіб викладення правил поведінки. За ступенем узагальнення викладення виділяються абстрактний і казуістичний способи. При абстрактному способі багато дій узагальнюються до одного загального поняття. При казуістичному — всі обставини перераховуються і викладаються детально. За ступенем повноти викладення норми існують прямий, відсилковий та бланкетний способи. При прямому способі всі елементи норми формулюються в одній статті. У випадку використання відсилкового способу частина норми викладається у іншій статті, на яку робиться чітка відсилка. За бланкетним викладенням вказана відсилка робиться до певного роду, виду правил, без зазначення конкретних назв актів, статей.

До засобів юридичної техніки також можна віднести юридичні конструкції, символи, дефініції, презумпції, фікції тощо.

bigmir)net TOP 100