Демографія політична

Демографія політична (від грец. δημος — народ і γραφω — пишу) — наукова дисципліна, яка вивчає взаємовідносини між розміром та розподілом населення, з одного боку, і владою та політикою — з іншого.

Першими, хто звернув увагу на зв’язок між політичними і демографічними процесами, були Т. Мальтус і У. Петті. Зіставляючи дані між зростанням народонаселення і збільшенням засобів існування, Т. Мальтус дійшов висновку, який формулює як «природний закон» зростання населення в геометричній, а засобів існування, необхідних для фізичного життя людей, в арифметичній прогресії, що нібито призводить до «абсолютного перенаселення». Надлишок людей на землі зумовлює дію закону боротьби за існування, в якій переможцем виходить найсильніший. Проте сама природа не встигає справлятися з процесом швидкого зростання населення, тому з «абсолютним перенаселенням» потрібно боротися на державному рівні шляхом регламентації шлюбів і регулювання народжуваності. Війни Т. Мальтус вважав позитивним явищем, тому що вони зменшують частку «зайвого населення».

Сучасні дослідження в галузі демографії політичної спрямовані на наукове обґрунтування демографічної політики. Демографічна політика — це регулюючий вплив держави на розвиток народонаселення країни. Її головне завдання — стимулювання або обмеження народжуваності (залежно від того, які тенденції відтворення народонаселення переважають), оптимізація процесів міграції з метою створення раціональної структури населення регіонів за статтю і віком. Пошуки ефективних, цивілізованих і демократичних засобів регулювання розвитку народонаселення є зараз однією з головних проблем демографії політичної. У країнах з поліетнічним і поліконфесійним складом населення особливої актуальності набула проблема збалансованого відтворення етнічної і конфесійної структури суспільства. Ще однією актуальною проблемою демографії політичної є вивчення процесів міграції між країнами (особливо з країн, що розвиваються, до розвинутих країн) та їх політичних наслідків.

У сучасному світі політико-демографічний аналіз став необхідною складовою ефективного державного управління.