Гельвецій Клод Адріан

Гельвецій (Helvetius) Клод Адріан (1715—1771) — французький просвітитель, енциклопедист, один з ідейних натхненників Великої французької революції. Освіту отримав у єзуїтському колежі (Париж). Протягом 1751—1771 pp. разом з Д. Дідро, Вольтером, П. А. Д. Гольбахом, Ш. Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо та ін. Гельвецій створює багатотомну французьку «Енциклопедію». Капітальна праця Гельвеція «Про розум» (1758) була заборонена і публічно спалена. Інший видатний твір ученого «Про людину, її розумові здібності та її виховання», написаний 1767 p., побачив світ лише в 1773 р.

У своїх працях Гельвецій висловив і глибоко обгрунтував низку фундаментальних ідей та положень.

Одна з причин виникнення держави, на думку Гельвеція, — прагнення людей до деспотизму, яке теж породжується неуками і неуцтвом, що їх виплекали феодалізм, духівництво та дворянство. Іншим джерелом деспотизму мислитель вважав зростання чисельності населення. Деспотизм, твердив Гельвецій, — це старість держави, а демократична республіка — її зрілість. Однак ідеалом Гельвеція є не республіка, а конституційна монархія. Будь-яка необмежена влада — ненадійна. Правителі — звичайні люди, вони такі, якими їх сформували середовище, суспільство і виховання. При владуванні з повагою до прав і свобод особи люди — щирі, талановиті, чесні, гуманні, при деспотичному правлінні — вони брехливі, підлі, позбавлені таланту. Гельвецій особливо наголошує, що найголовнішими природними законами, без яких суспільство взагалі не може існувати, є право приватної власності, недоторканність особи, її право на вільну думку, особисту безпеку. Власність, на думку мислителя, — це моральний бог держави, гарантія справедливості. Разом з тим він вважав, що щастя громадян забезпечується помірністю власності.

Гельвецій глибоко аргументував ряд основоположних думок конституційного характеру: про рівноправність народів («від Сходу і до Заходу народи скрізь однакові»), про справедливість у міжнародних відносинах, міжнародному праві, про необхідність чіткого формулювання нормативних положень («будь-яка істина повинна бути ясно викладена»), про націю як сукупність усіх громадян даного суспільства, про федеративний устрій Франції у складі 30 однакових за територією республік з власною виборною адміністрацією, поліцією та однаковими законами тощо.