Гуманітарний рух

Гуманітарний рух (від лат. humanitas — людство, людяність) — діяльність гуманітаріїв епохи пізнього європейського середньовіччя, які започаткували Відродження (у вузькому значенні); діяльність прибічників вирішення будь-яких проблем виключно гуманними засобами, сповідування ідей про людину як вищу самодостатню цінність (у широкому розумінні). В основі діяльності середньовічних гуманітаріїв були такі ідеї, як звеличення людини, її індивідуальності, тілесних потреб, насолоди у тлінному світі. Гуманітарії здійснили герменевтичні дослідження релігійних текстів, заклавши тим самим підвалини для виникнення культури Нового часу, що орієнтувалася на прагматичні потреби людини, використання нових машинних технологій, започаткувала в Європі технічно орієнтовану цивілізацію. У широкому розумінні гуманітарний рух охоплює все коло діяльності, пов’язаної: із збереженням життя на Землі, гідного людини; із сприянням збереженню та поліпшенню її здоров’я, особливо дітей та матерів (боротьба проти хвороб, голоду і т. ін.); з подоланням неписьменності, допомогою тим, хто постраждав від примх природи, лихоліть війни, релігійних та інших злигоднів; з утвердженням прав людини, сприянням поширенню гуманістичних ідеалів засобами мистецтва, масової комунікації; із збереженням національних культурних цінностей і вихованням поваги, толерантності до культурних цінностей усіх цивілізацій.

Вважається, що такі міжнародні спеціалізовані організації, як ЮНЕСКО, ВООЗ, МОП, організація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та інші є міжнародними структурами, що координують сучасний світовий гуманітарний рух.

Див. також Гуманізм, Гуманітарна співпраця.