Реклама на сайте Связаться с нами
Словник з політології

Дарендорф Ральф

На главную
Словник з політології
Політологія. Юрій М. Ф.

Дарендорф (Dahrendorf) Ральф (нар. 1929) — німецький соціолог і політичний діяч. 1957 р. побачив світ його твір «суспільні класи та класовий конфлікт», у якому суспільство аналізувалося з позицій теорії конфліктів. У своїй концепції Дарендорф відійшов від учення К. Маркса про класовий антагонізм, що визначав сутність владних відносин у кожному суспільстві. Він характеризував класи як «соціальні угруповання, які конфліктують і основою визначення яких є участь або позбавлення влади в будь-якій владній організації». Але якщо марксизм розглядав класовий антагонізм як несучу конструкцію щодо суспільства, то Дарендорф вважав, що конфлікт був визначальним чинником будь-якого суспільного об’єднання, від невеликої групи і до суспільства в цілому. В кожному об’єднанні його члени є носіями певних позицій, кожна позиція відповідає певній соціальній ролі, однак різні ролі в конкретному об’єднанні мають неоднакову вагу. Внаслідок того, підкреслював Дарендорф, у кожному об’єднанні завжди можна вирізнити дві основні групи — правлячих та підлеглих, між якими точиться постійна боротьба. Він відзначав, що правляча група завжди зацікавлена у збереженні, а підлегла — у перерозподілі влади або авторитету. Розвиток зазначеної суперечності становить сутність будь-якого суспільного конфлікту. Дарендорф виділив основні фази конфлікту: легітимізовані ролеві відносини в суспільних об’єднаннях, дихотомний характер відносин стосовно авторитету між пануючими та підвладними, наявність протилежних «квазігруп», зростаюче усвідомлення протилежних інтересів, формування конфліктних груп, конфлікт і, нарешті, новий перерозподіл авторитету в суспільному об’єднанні. «Квазігрупи», на думку Дарендорфа, — це групи, що існують у суспільстві, але ще не усвідомлюють сутність власних інтересів. Їм притаманні «латентні» інтереси (від лат. latens — прихований або невиявлений). Останні перетворюються у «маніфестні» (ті, що відкрито виявляються) лише тоді, коли будуть висловлені через ідеологію. Лише «блиск» ідеології дає змогу прихильникам «квазігрупи» сприйняти інтереси власної групи та оцінити інтереси протилежної, це й перетворює їх у прихильників «конфліктних груп». Результатом конкуренції або зіткнення цих груп є перерозподіл авторитету і влади в об’єднанні. Внаслідок цього конфлікт виступає джерелом суспільних змін. У свою чергу, наголошує Дарендорф, перерозподіл авторитету є інституалізацією нового комплексу правлячих та підлеглих ролей і тим самим закладає підвалини для нових конфліктів. Таким чином, соціальна дійсність виступає як процес конфліктів з приводу авторитету в різних типах об’єднань, що безперервно повторюється: «Не наявність, а відсутність конфлікту є чимось дивним і ненормальним».

bigmir)net TOP 100