Декларація про державний суверенітет України

Декларація про державний суверенітет України (прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990 р.) — політико-правовий документ, яким проголошено державний суверенітет України, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Складається із преамбули, 10 розділів («Самовизначення української нації», «Народовладдя», «Державна влада», «Громадянство Української РСР», «Територіальне верховенство», «Економічна самостійність», «Екологічна безпека», «Культурний розвиток», «Зовнішня і внутрішня безпека», «Міжнародні відносини») і заключної частини.

Згідно з Декларацією Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Єдиним джерелом державної влади в Україні є народ України. Народ України — це її громадяни всіх національностей. Державна влада здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Декларацією про державний суверенітет України започатковано процес створення правової цивілізованої держави. Україна, як держава, забезпечує: а) рівність перед законом усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин; б) національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості та традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя; в) право на вільний національно-культурний розвиток всіх національностей, що проживають на території України; г) в економічній сфері — захист усіх форм власності. Відповідно до Декларації народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління. Декларація проголосила Україну самостійним, суверенним суб’єктом міжнародних відносин і відповідно до їх принципів визнала перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

Державотворче значення Декларації полягає в тому, що вона стала політичною основою для реформування законодавства і державних структур. Процес створення незалежної держави України, що почався прийняттям Декларації про державний суверенітет України, в державно-правовому і політичному аспекті був завершений Актом проголошення незалежності України. Принципові положення Декларації знайшли також відображення у Конституції України 1996 р.

Див. також Акт проголошення незалежності України, Декларація.