Державна служба

Державна служба — професійна діяльність осіб, які займають посади в органах державної влади та їх апараті. Такі особи є державними службовцями, мають відповідні службові повноваження та одержують грошову винагороду з державних коштів. Інститут державної служби урегульований Законом України «Про державну службу» (1993).

Державна служба грунтується на засадах: служіння народу України, демократизму і законності, гуманізму та соціальної справедливості, пріоритету прав людини та громадянина, персональної відповідальності за виконання службових обов’язків, дотримання прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування, а також прав підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян. Особи, зайняті на державній службі, мають відзначатися високим рівнем професіоналізму, компетентності, ініціативністю, чесністю, відданістю справі. За ст. 38 Конституції України громадяни України користуються рівним правом доступу до державної служби. Це право реалізується незалежно від їх походження, соціального становища і майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання. Водночас неодмінними умовами прийняття на державну службу є наявність у працівника відповідної освіти і професійної підготовки. Також обов’язковим є проходження конкурсного відбору або іншої процедури, передбаченої Кабінетом Міністрів України, для зайняття посад певних категорій. Відповідно до закону не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: у встановленому порядку визнані недієздатними; мають судимість, що несумісна із зайняттям посади; у разі прийняття на службу безпосередньо підпорядковуватимуться або підлягатимуть особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками; в інших випадках, визначених законом. Державним службовцям забороняється брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу влади, а також вчиняти дії, передбачені ст. 1,5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» (1995).

В Україні встановлено 7 категорій посад (від першої, вищої, — до сьомої, нижчої) та 15 рангів (від першого, вищого, — до п’ятнадцятого, нижчого) державних службовців. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України; другої категорії — Кабінетом Міністрів України; інші ранги — керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець. Позбавлення присвоєного рангу можливе лише за вироком суду.

Державні службовці просуваються по службі шляхом зайняття вищої посади, як правило, на конкурсній основі або шляхом присвоєння вищого рангу. Державні службовці, які займають посади першої або другої категорій, мають право вийти у відставку, тобто припинити державну службу, за власною письмовою заявою.

Однією з умов прийняття на державну службу є подання кандидатом на посаду декларації про доходи та зобов’язання фінансового характеру, у т. ч. за кордоном, щодо себе та членів своєї сім’ї. Державний службовець, який уперше займає посаду на державній службі, приймає Присягу, її текст визначено ст. 17 Закону «Про державну службу». Граничний вік перебування на державній службі в Україні становить 60 років для чоловіків і 55 — для жінок. Термін перебування конкретного державного службовця на державній службі може бути продовжено, але не більш як на 5 років. Принципи державної служби поширюються і на роботу в органах місцевого самоврядування. Особливості державної служби в апараті органів прокуратури, в судах, органах дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ тощо визначаються законами про ці органи.

Для здійснення єдиної державної політики у сфері державної служби створено Головне управління державної служби України, яке є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Питання проходження державної служби в окремих державних органах, правовий статус яких регулюється спеціальними законами, вирішуються цими державними органами.