Реклама на сайте Связаться с нами
Словник з політології

Зовнішня політика

На главную
Словник з політології
Політологія. Юрій М. Ф.

Зовнішня політика — загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими державами та інститутами відповідно до потреб, принципів і цілей її внутрішньої політики. Дипломатія є основним засобом здійснення зовнішньої політики як у двосторонніх, так і в багатосторонніх відносинах. Загальновизнаними нормами і принципами зовнішньої політики, які закріплені в Статуті ООН та підтверджені в її резолюціях, Гельсінкському Заключному акті, інших міжнародних документах, є принципи рівноправності, поваги прав людини, невтручання у внутрішні справи іншої держави, незастосування сили чи погрози силою, розв’язання спорів мирними засобами та деякі інші.

Історія виробила низку різних засобів, форм і методів впливу держави на інші країни, а також систему міжнародних відносин загалом. Дипломатичні засоби забезпечують безпосередній інформаційний вплив на уряд іншої держави. Вплив може здійснюватись також засобами зовнішньополітичної пропаганди, економічними засобами, каналами зовнішньоторговельного обміну, економічно-фінансової допомоги, науково-технічного співробітництва. В арсеналі економічних засобів тиску залишаються ембарго на торгівлю та економічна блокада, які здатні примусити уряд держави, до якої вони застосовуються, змінити свою позицію з того чи іншого зовнішньополітичного питання. Практика сучасної зовнішньополітичної діяльності кожної держави потребує грунтовного опрацювання комплексу теоретичних і прикладних проблем, які пов’язані з розвитком усієї системи міжнародних відносин, з метою найбільш повного використання міжнародного становища для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей згідно з національними інтересами держави. Здійснення цієї роботи покладається на відомство закордонних справ та закордонні дипломатичні представництва держави.

Суть концепції та самої зовнішньої політики України викладені в «Основних напрямах зовнішньої політики України», затверджених ВРУ в липні 1993 р. Це — рівноправність, добровільність спілок, взаємоповага, невтручання у внутрішні справи інших країн, невикористання сили або погрози силою, дотримання прав людини. Україна прагне співробітництва, але уникає залежності від інших держав, забезпечує власну безпеку через безпеку інших, проголошує пріоритет права у зовнішній політиці та безумовне виконання міжнародних зобов’язань, засуджує «подвійні стандарти» в міжнародних відносинах, виступає проти розміщення іноземних військ на території інших держав і готова використати власні військові сили у випадку агресії проти неї. Як найважливіші завдання МЗС України бачить необхідність активізувати та прагматизувати зовнішню політику, пристосувати її до сьогодення, деідеологізувати, сприяти інтеграції та дотримуватись єдиного курсу. Цей курс полягає в тому, щоб допомогти національній економіці забезпечити територіальну цілісність, захистити народ від зовнішнього вторгнення та сприяти зміцненню взаємовигідних відносин з іншими країнами. Пріоритетами у зовнішній політиці України є: Росія, країни Центр, та Сх. Європи, сусідніх регіонів, а також «сімка» найбагатших країн світу.

Див. також Дипломатія.

bigmir)net TOP 100