Інвеститура уряду

Інвеститура уряду (пізньолат. іnvestitura, від лат. investire — одягати, оточувати) — процедура, пов’язана з парламентським способом формування уряду. Передбачена конституціями більшості держав з парламентсько-монархічною, парламентсько-республіканською і змішаною республіканською формами правління. Ґрунтується на спільних діях парламенту і глави держави, хоча характер та послідовність їхніх дій різняться.

У багатьох країнах з відповідними формами правління кандидат на посаду глави уряду після його висунення главою держави має у встановлений конституцією строк подати парламентові або нижній палаті двопалатного парламенту склад уряду і часто — урядову програму, щоб отримати довіру, тобто санкцію на саме існування уряду. Відповідне рішення парламенту приймається абсолютною більшістю голосів. У Італії інвеституру уряду має надати кожна з палат парламенту, в Румунії таке рішення приймається на спільному засіданні палат абсолютною більшістю складу кожної.

Однак перебільшувати значення інвеститури уряду, як і інших процедур, пов’язаних з парламентським способом його формування, не варто. Незалежно від узгодження дій глави держави і парламенту, вирішення питання про формування уряду насамперед зумовлюється не юридичними чинниками, а розстановкою партійно-політичних сил та їх представництвом у парламенті. Практично висунення та узгодження кандидатур на посади в уряді за відповідних форм державного правління у багатьох випадках є політичною прерогативою партій та їхніх парламентських фракцій. Звичайно перед застосуванням конституційно визначених процедур формування уряду основні питання щодо цього вирішуються на партійно-політичному рівні. Проте це не заперечує значення усталених парламентських процедур.

Конституція України встановила спосіб формування уряду, що не передбачає його інвеститури.