Реклама на сайте Связаться с нами
Словник з політології

Інтереси соціальні

На главную
Словник з політології
Політологія. Юрій М. Ф.

Інтереси соціальні (від лат. interesse — бути всередині, мати важливе значення) — об’єктивно зумовлені мотиви діяльності соціальних суб’єктів (окремих людей, соціальних спільнот), які складаються з усвідомлення ними власних потреб і з’ясування умов та засобів їх задовільнення.

Політика є сферою людської життєдіяльності, де проявляються відмінності інтересів соціальних (соціальних груп, класів, націй тощо), де ці інтереси зіштовхуються, протиставляються й узгоджуються, де відбувається змагання не відсторонених, абстрактних ідеалів, а цілком реальних, земних інтересів конкретних людей та суспільних угруповань. Кожна людина має свої інтереси й потреби, у задоволенні яких і полягає сенс людського життя. Кожна політична подія зумовлена існуванням соціальних груп, структури суспільства. Відтак сутність політичного життя полягає в намаганні відповідних соціальних груп обстоювати свої часткові, корпоративні інтереси, у боротьбі за їх пріоритетне задовільнення. Суспільні інтереси є відображенням відносин нерівності, що склалися у взаєминах людей. У них незмінно присутнє розрізнення й зіставлення людини з іншою людиною, однієї соціальної групи з іншою. Виділення групового інтересу як такого, що має переважне значення для членів даної спільноти, слугує основою соціального розшарування суспільства, сприйняття людьми своєї соціальної групи як єдиної цілісності, котра відрізняється, а то й протистоїть решті суспільства. Отже, групові інтереси — це інтегроване, узагальнене вираження одиничних інтересів, інтереси, які є дійсно спільними для певної сукупності людей, причетність до яких є визначальною ознакою членів даної групи.

Попри все розмаїття індивідуальних і групових інтересів та уподобань, у суспільстві існують всезагальні інтереси — чесноти, в яких зацікавлені всі: дотримання певного порядку й безпеки; виконання встановлених правил взаємодії, співжиття, збереження й розширення зв’язків; протистояння руйнівному впливу (однаково, стихійному чи соціальному); прийнятне й можливе в даних умовах розв’язання соціальних суперечностей; поліпшення умов життя людини або хоча б просто відтворення їх відповідно до людської природи й гідності. Найпершим вираженням такого спільного інтересу в наш час є збереження цілісності суспільства, певного, відповідного рівню його розвитку, порядку взаємодії людей та спільнот, саме існування людини, різних спільнот і, зрештою, й самого суспільства.

Політика як царина суспільної життєдіяльності виникла внаслідок необхідності узгоджувати, підпорядковувати спільному, зокрема збереженню єдності і цілісності розшарованого суспільства. Інша річ, що спроможність якоїсь соціальної групи репрезентувати потреби загального суспільного розвитку не є чимось самоочевидним. Панівна верства змушена виборювати недоторканність існуючого стану речей, встановленої суспільної ієрархії, свого визначального стану в ній. Підпорядковані ж верстви відповідно борються за визволення з-під тиску, за зміну свого становища або й за саме панування. Боротьба за панування, що є змістом політичного життя суспільства, надає можливість переважного задовільнення часткових інтересів і зрештою веде до стихійного задовільнення інтересу всезагального, тобто збалансування інтересів соціальних в цілому. Сенс же цілеспрямованої політичної діяльності щодо задовільнення всезагального інтересу полягає в узгодженні різних інтересів соціальних. Внутрішня стабільність і можливості динамічного розвитку суспільства, країни залежать врешті-решт від того, якою мірою вдається привести в дію могутній потенціал особистих інтересів людей і «пов’язати» їх з вимогами суспільних інтересів. Розв’язанню цього завдання в першу чергу й підпорядкована невпинна робота з удосконалення економічного, політичного, правового механізмів управління суспільними процесами. Разом з тим і вищий сенс діяльності різних партій, громадських організацій та інституцій полягає в тому, щоб підпорядковувати корінним інтересам людини та суспільства специфічні інтереси окремих класів, соціальних груп, регіонів, економічних та виробничих об’єднань. Коли ж цього досягти не вдається, коли індивідуальні інтереси людей або ж суспільства зневажаються, то верх беруть егоїстичні, спотворені інтереси, що підриває моральне здоров’я нації, політичну стабільність у країні.

Див. також Політичні інтереси.