Реклама на сайте Связаться с нами
Словник з політології

Компроміс

На главную
Словник з політології
Політологія. Юрій М. Ф.

Компроміс (від лат. compromissum) — згода на основі взаємних поступок між представниками різних, протилежних інтересів, думок, поглядів. Співробітництво, політичний союз між різнорідними силами можливий лише у формі компромісів. Одна з головних вимог політичного компромісу — забезпечення неможливості ухилитися від його умов і право на критику таких відхилень, але без наміру дискредитувати партнера по компромісу. Це означає, що в основі компромісу повинні лежати певні політичні принципи або конкретно окреслені умови поведінки, без чого вимога дотримання компромісних угод на практиці неможлива. Умовами поступок, аби вони стали основою компромісу, є: визнання правоти з певної проблеми, питання протилежної сторони; такий стан речей, коли непоступливість і відмова від співробітництва ведуть до ще більших політичних втрат. Найкращою формою подолання розбіжностей у процесі підготовки компромісу є дискусія, відкритий обмін думками. З політичної точки зору неприпустимими є такі компроміси, що ведуть до втрати політичного впливу однієї із сторін, або розглядаються однією із сторін як слабкість свого партнера і ведуть до вимог повних поступок. Здатність до виважених і необхідних компромісів є однією з передумов життєздатності політичних сил і партій, а засоби досягнення і форми їх реалізації виступають як один з головних критеріїв політичної культури. Причиною розриву компромісних домовленостей найчастіше є такий політичний поворот однієї із сторін у змісті або формі її діяльності, що надає співробітництву з нею характеру відмови від власних принципів або веде до компрометації їх партнерів. Компроміси розпадаються також при спробах розширити їх до неприпустимих для іншої сторони політичних поступок.

Об’єктивною основою компромісу є непрямолінійний хід суспільно-політичних процесів. Розглянуті під цим кутом зору компроміси іноді є засобом досягнення по частинах того, що недосяжне відразу. Критеріями політичної ефективності компромісу є збереження на тому самому або на більш високому рівні здатності до політичної діяльності, поява завдяки компромісу нових можливостей для політичних дій, розширення умов ефективної політичної діяльності, припинення непотрібної виснажливої боротьби зі своїми опонентами і виникнення можливості зосередити політичний потенціал на розв’язання фундаментальних проблем.

Погляд на компроміс відбиває характер і ступінь зрілості політичних сил і партій. На зміну безкомпромісності, що була нав’язана протилежним політичним силам упродовж багатьох десятиріч, поступово приходить розуміння того, що компроміс є формою згоди і домовленості у вирішенні таких питань, що торкаються долі й інтересів усього суспільства, незалежно від конкретних політичних розбіжностей. Особливо плідними є компроміси, пов’язані із збереженням миру і співробітництва.

Див. також Консенсус.

bigmir)net TOP 100