Коран

Коран (від араб. кур ан; букв. — читання) — головна священна книга мусульман, що регламентує релігійні обряди, морально-правові настанови, визначає норми поведінки послідовників ісламу. Згідно з віровченням останнього Коран є «копією» одвічно існуючої на небі «матері-книги», де записані всі Божі веління та всі події, що відбулися, відбуваються і мають відбутися. Архангел Гавриїл (Джибраїл) переповів цю книгу Мухаммеду (бл. 570—632) частинами, пристосованими до певних подій чи обставин. Оскільки це слова Бога, в Корані вони виголошуються від першої особи.

Коран складається з промов, проповідей, пророцьких одкровень, історико-релігійних оповідей, притч, етико-правових та обрядових приписів, що були виголошені упродовж 610—632 pp. і переповідалися в усній формі. За першого халіфа Абу-Бакра (632—634) особистий секретар Мухамеда Зайд ібн Сабіт склав перший зведений текст Корану. За правління халіфа Османа (644—656) з’явилася друга редакція тексту Корана, який визнано канонічним, але орфографія, правила читання і структура тексту остаточно канонізовані офіційним виданням Корану в Каїрі 1923 p. Коран написаний римованою прозою, класичною арабською мовою і поділений на 114 сур (одкровень), які складаються з айатів (від араб. айа — знамення). Відсутність логічного зв’язку між сурами пояснюється їх розташуванням: найдовші сури розміщені на початку (крім першої — «Фатиха», молитви, що відкриває Коран), короткі — в кінці. Залежно від часу і місця їх виголошення сури поділяють на «мекканські» (610—622, Мекка, 90 сур) та «медінські» (622—632, Медіна, 24 сури). Наявність в Корані протиріч та неясностей зумовила виникнення науки про читання Корану (ім ал — кіра) та науки про способи тлумачення Корану (ілм ат — тафсір).

Основний зміст Корану — проповідь ідеї про єдиного Бога (Аллаха) як першопричину життя і першотворця світотворення, попередження про страшний суд, рай і пекло. Іудаїзм і християнство розглядаються Кораном як релігії, генетично споріднені з ісламом.

Коран посприяв розвитку мусульманського правознавства (фікх), містики (суфізм), теології (іс алам). Коран — релігійно-філософська і законодавча пам’ятка всесвітнього значення, джерело дослідження культурно-історичного і політичного розвитку Аравії кінця 6 — першої пол. 7 ст. та літературної спадщини. Коран, до того ж — найдавніший прозовий твір арабською мовою, що мав важливе значення у формуванні єдиної літературної мови арабських народів.

Див. також Іслам.