Реклама на сайте Связаться с нами

О. В. Винославська, О. А. Бреусенко-Кузнєцов, В. Л. Зливков,
А. Ш. Апішева, О. С. Васильєва.

За наук. ред. О. В. Винославської.

Психологія

Навчальний посібник

Київ
ІНКОС
2005

На главную
Психологія. Винославська О. В.

Колективне переживання. Натовп

У XX і на початку XXI ст. значення впливу мас, масових настроїв на усі сфери життя суспільства значно збільшилось. Сприяє цьому, перш за все, небувале до цього збільшення концентрації населення. Кожен день сучасна людина опиняється у центрі щільного натовпу: у транспорті, у великих магазинах, на площах під час святкувань або політичних виступів. Одним з психічних явищ, що може охопити великі маси людей, є колективні переживання.

Колективне переживання - це особливий психічний стан, що охоплює значну кількість людей, емоції та настрій, які тотожні між собою. Колективні переживання об'єднують людей і, відповідно, лежать в основі масових суспільних рухів.

Виділяють два види колективних переживань за змістом: позитивні і негативні. Позитивні, прогресивні переживання прискорюють розвиток людського суспільства. Негативні, реакційні, навпаки, гальмують його рух.

В історії розвитку людства багато прикладів того, як використовувалися і впливали значні маси людей, об'єднані певними переживаннями, на соціально-політичні події. Найбільш помітним вплив мас на суспільство, на розвиток держави стає у період соціальних потрясінь, коли суспільство деструктурується (війни, соціальні революції, політичні перевороти або значні соціальні реформи).

Головні ознаки маси - це тимчасовість її існування та стихійний характер поведінки індивідів, що складають її. Виділяють три основні різновиди маси: натовп, зібрана публіка (глядачі в театрі, учасники політичних мітингів) та незібрана публіка (маса прихильників одного з сучасних кумирів).

Найбільш цікаві психічні явища та процеси властиві такому різновиду маси, як натовп. Натовп можна охарактеризувати, як тимчасове об'єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули.

Поведінка індивіда у натовпі змінюється, вона суттєво відрізняється від тієї, що властива йому зазвичай. Це пов'язано з цілим рядом факторів. У масі в індивіда підвищується емоційне сприйняття усього, що він бачить або чує, зростає схильність до навіюваності, заражуваності, різко зменшується здатність до критичної переробки інформації. Інтелекту, послідовності, логічній аргументації немає місця у психології мас.

Людина впевнена у своїй безкарності (завдяки анонімності), у своїй силі (адже маса здатна на те, що не під силу індивіду), втрачає почуття відповідальності за власну поведінку. Ставши часткою натовпу, людина перестає усвідомлювати себе, як особистість, в ній починає переважати несвідоме, а також бажання негайно здійснити навіяні ідеї.

Г. Лебон - вчений, що одним з перших зацікавився питанням психології мас, писав: « ... якого б роду не були індивіди, що складають масу, якими б схожими або не схожими не були ці індивіди, їх стиль життя, заняття, характер та ступінь інтелектуальності, лише одним фактом свого перетворення у масу вони здобувають колективну душу, завдяки якій зовсім інакше відчувають, думають та роблять, ніж кожний з них окремо відчував би, думав та робив». Антиіндивідуальна маса як би заманює у себе індивідів, руйнуючи при цьому їх психіку.

Відносно моральності мас можна сказати, що на відміну від окремого індивіда, який керується перш за все власними інтересами, маса нейтральна. Масі може бути властиве прагнення до руйнування, так само, як і дії в ім'я певних ідеалів.

В основі виникнення певної маси лежать ситуаційні, та, головне, внутрішні фактори. До ситуаційних відносять самозахист та прагнення до вигоди. Внутрішні фактори - це індивідуальна потреба в ідентифікації себе з великою кількістю людей заради регуляції власних емоційних станів.

Протягом історії розвитку людства окремим індивідам було властиве прагнення до розвитку індивідуальної свідомості та самовизначення, потреба сформуватися, як особистість. При цьому людині властива і протилежна, регресивна потреба - потреба розчинитися у масі. Цю відмову людини від індивідуальної свободи та пов'язаної з нею індивідуальної відповідальності Е. Фромм назвав «втечею від свободи». Ця потреба актуалізується у тих ситуаціях, з якими індивід не може впоратися і йому стає необхідною особлива ідентифікація: не лише психологічне ототожнювання себе з іншими людьми, а й фізична єдність з ними, ідентифікація себе з великою кількістю людей.

Не дарма існують такі вирази, як «почуття ліктя», «плече до плеча», «зімкнути ряди», об'єднання індивіда з масою дає йому впевненість у своїх силах, навіть могутність. Сила маси передається окремій людині і заспокоює її найсильніші страхи.

У більшості культур на поховання людини рідні запрошують певну кількість людей - це допомагає їм розрядити або знизити власний негативний емоційний стан. Належність людини до маси так само послаблює емоційну напругу, коли вона не може гарантувати своєї безпеки індивідуальними зусиллями, внутрішня потреба існує і у зв'язку з бажанням посилити позитивний емоційний стан. Це виявляється у святкуванні особистісних та сімейних свят, у різноманітних народних гуляннях, карнавалах, релігійних святах.

Ще одним важливим феноменом маси є підвищення афективиості у кожного окремого її члена. Спочатку індивіди зі схожими емоційними потребами завдяки своїм переживанням утворюють масу, а потім маса починає активно виливати на них, і схильність індивідів до афективиості значно збільшується.

До змін, пов'язаних з впливом мас на індивіда, потрібно віднести і ретроградну амнезію - часткову втрату пам'яті на минулі події, що супроводжується знесиленням після серйозного емоційного стресу. Ці показники відповідають стану «фізіологічного афекту». Відповідно карному кодексу багатьох країн, якщо людина діє у стані «фізіологічного афекту» - цей фактор пом'якшує її правову відповідальність за скоєне.

Експерти в області неправових дій доводять, що майже неможливо встановити міру відповідальності конкретної людини у скоєнні групового злочину. Ще складніше з діями маси. Філософ М. Хайдеггер, у процесі вивчення «почуття провини» німців за злочини, що були скоєні під час другої світової війни, запропонував особливе визначення цього феномену. Він створив новий іменник із безособистісного обороту Das man - це всі взагалі, і ніхто конкретно. Неможливо засудити або покарати усіх людей, масу. З цією ж проблемою зіткнулася американська поліція у процесі розслідуваний випадків лінчування негрів. Існує факт злочину, але хто перший вдарив, хто конкретно вбив, з'ясувати неможливо. Вбивала маса, ніхто з якої пізніше не міг напевно пригадати послідовність подій та хто саме що робив.

Ще одним цікавим фактором масової поведінки, який згадується у багатьох описах дій натовпу, є однаковий вираз обличчя у людей. Це пояснюється тим, що сильне переживання певного емоційно-афективного стану впливає на мускулатуру обличчя та веде до напруження одних і тих самих м'язів у багатьох людей. Обличчя стають схожими, з'являється узагальнене обличчя маси. Завдяки цьому явищу виникає багато складностей під час спроб провести ідентифікацію учасників масових заворушень.

У сучасній психології виділяють чотири основні види натовпу: випадковий, експресивний, конвенційний та діючий.

Випадковий натовп можна спостерігати на місці дорожньо-транспортної аварії. Він складається з зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Такий вид натовпу може зберегтися навіть після від'їзду винуватців аварії. Це пов'язано з процесом «емоційного кружляння» - натовп по колу відтворює одну й ту саму розповідь, додаючи до неї свої емоції та свій погляд на ситуацію.

Експресивний натовп - це сукупність людей, що відкрито виражає свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним з варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, він може виникати під час релігійних обрядів, шалених карнавалів чи концертів музикальних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.

Конвенційний натовп складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються ряду правил. Але лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи болільників - «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за них на стадіонах.

Діючий натовп. У соціальній психології вивченню саме цього виду натовпу приділяється особлива увага. Він вважається найбільш значимим у соціально-політичному відношенні. У свою чергу, діючий натовп поділяють на чотири підвиди: агресивний, панічний, здирницький та бунтівний.

Агресивним натовпом рухає ненависть та гнів. Це маса людей, яким притаманна жага вбивств та руйнувань.

Панічний натовп поєднує людей, що намагаються уникнути небезпеки, реальної або вигаданої.

Люди, що входять у склад здирницького натовпу, прагнуть до надбання певних матеріальних цінностей - це можуть бути звичайні мародери або ошукані вкладники фінансових пірамід, їх головна особливість - емоційна єдність, але при цьому неминучий конфлікт: цінностей, за які бореться натовп, не вистачить на всіх.

Бунтівний (у разі перемоги - революційний) натовп -обов'язковий атрибут усіх революційних потрясінь. Найчастіше він характеризується класовою однорідністю та єдністю переконань.




Рис. 24. Типологія натовпу

Між різними видами натовпу існують суттєві розбіжності, при цьому реальним є факт швидкої трансформації натовпу з одного виду у інші. Прикладом такого переходу можуть бути події в Ірані в період краху шахського режиму та приходу до влади режиму аятоли Р. Хомейні. В якийсь момент у декількох десятках місць Тегерану сталися дорожньо-транспортні аварії. Виникли перші, нібито «випадкові» натовпи, які трансформувалися у експресивні, що виражали своє невдоволення організацією роботи дорожньої поліції. Поступово натовпи продовжили своє перетворення. Від слів маса перейшла до відповідних дій: руйнування поліцейських дільниць та різноманітних сутичок з представниками правопорядку. Після погромів поліцейських відділків маса легко могла набути стану здирницького натовпу, якби почався грабіж. Взагалі, для подібних трансформацій потрібні лідери, здатні повести за собою людей. При відповідному зовнішньому впливі та правильному керівництві з їх боку такий натовп швидко перетвориться у діючий, а конкретніше, у його підвид - бунтівний натовп.

Таким чином, крок за кроком настрій натовпу, емоції, якими він був охоплений, піддавалися поступовій трансформації. У залежності від рівня, якого досягнула емоційна напруженість натовпу, змінювався і його вид.

Особливості поведінки маси, її сила, залежить від психологічних якостей та індивідуальності лідерів (поняття «лідер» походить від англ. to lead - вести). Лідерство - це один з проявів влади, здатність індивіда впливати на людей, спрямовувати їх зусилля на досягнення певних цілей. Коли мова йде про масові соціально-психологічні явища, то для позначення людини, що має владу над натовпом, частіше використовують термін «вождь», аніж «лідер».

Натовп має схильність до крайнощів, збуджують його лише сильні подразники. Почуття маси завжди дуже прості та надмірні. Відповідно тому, хто бажає впливати на масу, не потрібна перевірка логічності та послідовності своєї аргументації, йому потрібно перебільшувати та постійно повторювати теж саме. Від вожака натовп вимагає сили, навіть насилля, доброта ж сприймається, як різновид слабкості. Вождь повинен мати сильну волю та бути фанатично відданим ідеї, яку намагається донести до інших, саме це дає йому можливість впливати на масу. До жахливих наслідків може привести надання влади людині, що наділена привабливістю у поєднанні з твердими переконаннями та вузькістю розуму. Така людина легко може перетворити натовп із аморфної маси у руйнівну матеріальну силу.

У залежності від психологічних якостей лідерів Г. Лебон поділяв їх на декілька типів:

апостоли певних вірувань: релігійних, соціальних або суто політичних. Такі лідери - прообраз натовпу, їм властиві його основні якості (елементарна логіка, примітивний розум, цілковите несприйняття всіляких пояснень та законів, потреба у руйнуванні).

фанатики однієї ідеї - ці люди можуть бути достатньо розумними при звичайних для них умовах, але вони втрачають здатність мислити та аналізувати, в них прокидається особлива несамовитість і навіть манія, коли справа зачіпає якісь певні питання. Фанатики однієї ідеї найчастіше стають вірними та відданими помічниками апостолів.

природжені вороги суспільства, люди, не здатні пристосуватися у суспільстві. Досить мстиві та меркантильні невдахи, особистості з комплексом неповноцінності. Найчастіше це пов'язано з фізичними або розумовими проблемами.

тирани або диктатори, вони добираються до влади, використовуючи результати роботи своїх попередників, вміють примусити натовп любити їх та боятися водночас.

Безсумнівним політико-психологічним фактом є те, що вплив на маси мають лідери особового типу - незвичайні, а по багатьом категоріям аномальні індивіди.

Структурні особливості натовпу. Усі натовпи на початку їх утворення та у стані відносного спокою мають тенденцію набувати колоподібної форми. При цьому характерно існування двох протилежних напрямків руху людей: від периферії до центру та навпаки. Такий безперервний рух у натовпі допомагає швидкому розповсюдженню інформації та розподілу людей за ступенем їхньої активності. Індивіди, які готові прийняти участь у діях маси, концентруються ближче до центру, більш пасивні - на периферії. У випадку виникнення серед учасників натовпу почуття страху або невпевненості люди починають концентруватися у центрі натовпу.

Кордони натовпу мають рухливий характер, відповідно місце положення окремих індивідів постійно змінюється. Таким чином, випадковий спостерігач раптово може опинитися у центрі натовпу.

Забезпечити контроль над поведінкою натовпу майже неможливо. Оптимальний варіант вирішення цієї проблеми -не допустити формування діючого натовпу, створити умови, що будуть сприяти виникненню почуття соціальної захищеності. Якщо натовп з безумовно агресивними намірами вже почав формуватися, необхідно прийняти міри інформаційного, організаційного та тактичного характеру з метою припинення подальшої концентрації людей.

Потрібно блокувати підходи до натовпу, аби запобігти його поповнення; не намагатися витиснути масу з місця, на якому вона розмістилася; максимально тягнути час, аби люди втомилися та рівень їх активності знизився; пам'ятати про надмірну імпульсивність натовпу і не відповідати на погрози та образи; повідомляти про заходи, що вжито з метою усунення проблем, у зв'язку з якими зібрався натовп; сприяти виходу людей з натовпу крізь вказані коридори з організованими там фільтраційними пунктами, постійно інформувати масу про цю можливість; намагатися безперервно вести переговори, щоб ізолювати неформальних лідерів та організаторів заворушень.

Масова паніка. У більшості випадків під поняттям «паніка» розуміють як раз масову панічну поведінку. Взагалі, слово «паніка» майже ідентичне у багатьох мовах, і походить від імені грецького бога Пана, покровителя пастухів, пасовищ та отар.

За легендою, завдяки саме його гніву з'являлася «паніка» - безумство отар, що кидалися у прірву, вогонь чи воду без очевидних причин.

Паніка є одним з найбільш важливих видів поведінки натовпу. Паніка - це своєрідний емоційний стан, що виникає як слідство дефіциту або надлишку інформації стосовно якоїсь ситуації та проявляється в імпульсивних діях.

Паніка виникає, коли маса розкладається. Рветься зв'язок між лідером і масою, його наказам вже не надається уваги, як правило, рвуться і взаємозв'язки між масовими індивідами; зникає відчуття масової сили та непоборності, кожен залишається з небезпекою один на один, хвилюється лише за себе незважаючи на інших.

Виникнення паніки найчастіше пов'язано з дією сильного стимулу, який повинен бути інтенсивним, довготривалим або повторюватися певний час (вибух, серія сигналів). Позначення небезпеки за допомогою слів теж може виступати у якості стимулу паніки. Так, у першій світовій війні солдати реагували втечею на крик: «гази!», не чекаючи його дійсної появи.

Аби вплинути на панічну поведінку маси, необхідно знизити інтенсивність емоційного зараження, спробувати індивідуалізувати їх психіку. Велике значення має те, яка поведінка стане зразком для натовпу та ритм, що буде кимсь заданий. Широку відомість набув випадок, що стався у Парижі після масового мітингу на зимовому велодромі. Люди, що поспішали до виходу утворили затор, почали штовхатися, і ледве не сталася трагедія. Запобігла цьому група психологів, що випадково опинилася на велодромі. Вони зрозуміли, що може незабаром статися, і почали ритмічно скандувати: «Не штовхай». За ними цей лозунг почали повторювати інші, і паніка припинилася.

Схожий випадок стався у паризькій Гранд-опера. Під час вистави почалася пожежа. Натовп ринувся до дверей, змітаючи усе на своєму шляху. Ледве не сталася трагедія. Перешкодили цьому декілька глядачів другого ярусу. Вони встали у повній зріст, в одній із лож, і почали викрикувати (співом це назвати було не можливо) слова національного гімну. Публіка почала якщо не підхоплювати спів, то зупинятися, все ж таки, звучав національний гімн. Пожежних театр зустрів дружнім виконанням гімну, до якого приєдналися і рятівники. Після цього усі глядачі театру були поступово і організовано евакуйовані.

Активно впливає на регуляцію масової поведінки і ритмічна музика. Так, спів солдат на марші є важливим фактором у формуванні позитивних емоцій та підтримки бойового духу людей. Існують прийоми і протилежного за значенням впливу ритму на свідомість людей. Наприклад, якщо поряд з місцем, де проводять мітинг ваші політичні опоненти, транслювати мінорні мелодії або мелодії, в яких присутній реквієм, це призведе до формування у натовпі песимістичних і навіть панічних настроїв, суспільний захід буде зірвано.

Масова агресія. За весь період розвитку людства і у наш час неодноразово виникали проблемні ситуації, що вирішувалися за участю діючих (агресивних, бунтівних) мас.

Агресія - це емоційна реакція на неможливість подолати якісь бар'єри, досягти певних цілей, що виражається у руйнівних діях з метою заподіяти матеріальну, фізичну, психологічну шкоду, або навіть знищити інших людей.

Є декілька основних умов виникнення та розвитку агресії:

фізіологічні (алкоголь, наркотики);

психологічні (неможливість досягти мети, стан фрустрації);

ситуаційні (наявність лідерів та можливостей прояву агресії);

провокаційні дії з боку влади або якийсь привід, що підтверджує безнадійність ситуації;

конкретний об'єкт агресії.

Найефективніший механізм впливу на діючий натовп -позбавлення його учасників анонімності: фіксування облич людей за допомогою теле- і відеозйомок, активне демонстрування їх у репортажах з місця подій, а також на великих екранах, встановлених поблизу місця розташування натовпу; або позначення учасників натовпу за допомогою фарби, яку не можна змити. Ці та подібні заходи помітно знижують активність та агресивність натовпу.

Розпад маси. Потреби (ситуаційні та внутрішні), що привели індивідів у масу, раніше чи пізніше реалізуються, натовп стає менш енергійним, маса починає поступово розпадатися. Почуття єдності між окремими людьми, яке здавалося незмінним, зникає, кожен згадує про власні справи та проблеми.

Із натовпу індивід виходить емоційно втомленим, не в змозі напевно пригадати, що з ним сталося, та скільки минуло часу. Ці відчуття аналогічні у людей, що вийшли з будь-якої маси і не залежать від того, якими саме емоціями була охоплена маса: позитивними чи негативними. Після виходу з маси індивіду потрібен час, аби повернутися до реальності, почати адекватно сприймати навколишню дійсність.

Розпадається натовп поступово, с початку поділяється на декілька окремих, все ще великих фрагментів, що поступово трансформуються у невеликі за кількістю членів групи, котрі трохи пізніше остаточно розпадуться на окремих індивідів. Взагалі, майже завжди психологічна маса є утворенням тимчасовим.

bigmir)net TOP 100