Реклама на сайте Связаться с нами

А. М. Черній

Словник
з релігієзнавства

Додаток до "Релігієзнавство.", Черній А. М.: Посібник.- Київ: Академвидав, 2003

На главную
Словник з релігієзнавства

Т

Таїнство — обрядова дія в християнстві, через яку, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать.

Творчість — синтез різних форм діяльності людини з метою створення нових якостей матеріального і духовного буття.

Телеологія (гр. telos — ціль і logos — вчення) — вчення про доцільність сущого, згідно з яким все для чогось призначено, має свою мету.

Теогонія (гр. theos — Бог і goneia — народження) — сукупність міфів про походження і родовід богів.

Теодицея (гр. theos — Бог. dike — справедливість, право) — релігійно-філософське вчення, яке ставить за мету довести, що наявність у світі зла не суперечить уявленню про Бога як втілення абсолютного добра. За Лейбніцем, який увів це поняття (1710), світ є «досконалим творінням», бо створений досконалим Богом, а зло є незмінним супутником добра, форма випробовування для людей, зміцнення їх релігійної віри.

Теократія (гр. theos — Бог і kratos — влада) — форма державного правління, за якої політична влада належить главі церкви, духовенству. Приклад: держава Ватикан.

Теологія (гр. theos — Бог і logos — вчення) — систематизований виклад релігійного вчення про Бога; сукупність вироблених певною релігією доказів істинності власних догм, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановленості віровчення і церкви. Інша назва — богослов'я.

Теософія (гр. theos — Бог і sophia — мудрість, — досл. богомудрість, богопізнання) — релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів із надприродними силами.

Теоцентризм (гр. theos — Бог і лат. centrum — центр) — основоположний принцип, згідно з яким єдиний Бог — абсолютне начало і центр Всесвіту, що зумовлює собою буття і сенс існування всього живого.

Томізм — напрям у філософії й теології, що сформувався під впливом ідей Томи Аквінського. Особливість Т. — раціональне обгрунтування вічної сутності Бога як першопричини творення і мети людського буття.

Тотемізм (алгонкін., букв. — його рід) — уявлення або віра в існування «чуттєво-надчуттєвих» кровних (родинних) зв'язків між певною групою людей (родом, племенем) і певним видом тварин, рослин чи явищем природи.

Трансцендентний (лат. transcendere — переступати) — той, що лежить за межами людського буття, свідомості й пізнання і перевищує їх. У богослов'ї — недоступна людині сфера потойбічного, зовнішнього щодо релігії.

Трипітака (санскр. — три кошики) — Святе Письмо буддистів, в якому викладено одкровення Будди.

Трійця — християнський догмат, згідно з яким єдиний Бог одночасно існує в трьох іпостасях (особах) — як Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий.

У

Унія церковна — об'єднання однієї з церков православного Сходу чи її частини з Римо-католицькою церквою на засадах визнання першості Риму.

Уособлення — винесення людських рис символічними засобами поза людину, перенесення їх на явища морально-побутового та виробничого характеру.

Уявлення — чуттєво-наочний цілісний образ предметів і явищ, що виникає за допомогою уяви на основі минулого чуттєвого досвіду, який зберігається і відтворюється в пам'яті узагальнено.

Ф

Феномен (гр. phainomenon - те, що з'являється) — явище, за яким приховується певна закономірність, сутність.

Феноменологія релігії — розділ релігієзнавства, що досліджує розуміння смислу релігійного вираження конкретної людини на основі її інтуїції, особистих відчуття і бачення.

Фетишизм (франц. fetishe, від португ. feitico — амулет) — віра в те, що певні предмети мають надзвичайні якості, та відповідне пошанування їх.

Філіокве (лат. filioque) — прийнятий вперше на Толедському церковному соборі (не вселенському) додаток до християнського Символу віри про сходження Святого Духа від Бога-Отця «і від Бога-Сина». Хоча II Вселенський собор 787 р. ухвалив формулу «Святий Дух сходив від Отця», навколо неї все ж розгортається суперечка Риму і Константинополя. Греко-візантійські ієрархи відкинули філіокве, а папи римські із середини IX ст. повністю його визнали, що й стало одним із приводів поділу християнства в 1054 р.

Філософія релігії — сукупність філософських понять, категорій і концепцій, які дають філософське тлумачення релігії.

Фрейдизм — загальна назва філософсько-антропологічних і психологічних концепцій 3. Фрейда та його послідовників, в основу яких покладено проблему несвідомого.

Функція релігії (лат. functio — виконання, звершення) — коло діяльності, призначення релігії щодо людини і суспільства в цілому.

Х

Хадж — один із основних обов'язків мусульманина, який полягає у відвідуванні Мекки (храму Кааби) або Медини (гробу Мухаммеда).

Хадис (араб. — повідомлення) — розповідь про діяння і висловлювання пророка Мухаммеда та його однодумців, що склали зміст Суни.

Халіф (араб, халіфа — спадкоємець, намісник) — духовний і світський глава теократичної мусульманської держави.

Харизма (гр. charisma — дар) — благодать, Божий дар, особлива сила, дарована апостолам Святим Духом у Єрусалимському храмі на П'ятдесятницю для подолання гріховності та спасіння.

Храм — сакральна споруда для відправлення культу (у християн — собор, церква, костел, кірха; в ісламі — мечеть; в іудаїзмі — синагога).

Хрест — предмет релігійного культу, який наділяється особливою магічною силою. Священний символ християн.

Християнство — найчисленніша світова релігія, що виникла у І ст. н. е. в східних провінціях Римської імперії.

Християнська любов — беззастережне прийняття того, кого любиш, і самовідданість щодо нього аж до самозречення.

Ц

Целібат (лат. callibatus, callibs — неодружений, самотній) — обов'язкова безшлюбність католицьких священиків і православних ченців.

Церква (гр. кyrіаке — Господній дім) — релігійна організація зі складними, централізованими та ієрархізованими стосунками між священиками і віруючими, що виробляє, зберігає, передає релігійну інформацію, організовує та координує релігійну діяльність і контролює поведінку віруючих.

Ч

Час — тривалість буття об'єктів, швидкість, ритм, темп їх розвитку.

Ш

Шак'ямуні — він же Будда, він же Сіддхартха Гаутама — реальна історична особа, засновник буддизму.

Шамбала — назва міфічної країни, символ центру, з якого Великі Душі (Махатли) здійснюють духовне керівництво людством.

Шаріат (араб, шаріа — правильний шлях до мети) — комплекс юридичних норм, принципів та вчинків мусульманина, дотримання яких вважається угодним Аллаху та таким, що приводить віруючих у рай.

Я

Язичництво — давні релігійні вірування, що існували у всіх народів до прийняття ними світових релігій.

Яхве (Ягве, Єгова) — верховний Бог в іудаїзмі.

bigmir)net TOP 100