Реклама на сайте Связаться с нами
Культура та побут населення України

Весільні пісні

На главную
Культура та побут населення України

Яке ж весілля без пісень?! Інша справа, що співають як веселих, так і сумних, адже хоч для дівчини весілля — це щаслива зміна в житті, проте мусить вона йти від рідних батька-неньки, з якими стільки прожила. Позаду й дівування, веселощі з подругами та пустування. Проте палке кохання та сподівання щасливого подружнього життя не дають надто журитися. Тож і виливаються всі ці суперечливі почуття в дивовижно мелодійні весільні пісні.

* * *
Ой у горах сніги впали, На долинах леди стали. Журиласи ластівочка, де ме літо літувати, А де зиму зимувати. Учув тото соколочко. — Не журиси, ластівочко. Ой є в мене два садочки, Там меш літо літувати. Там меш літо літувати Та й зиму зимувати. Ой у горах сніги впали, На долинах леди стали. Журиласи Марієчка, де ме літо літувати, А де зиму зимувати. Учув тото Василечко. — Не журися, Марієчко, Ой є в мене дві світлиці Та для тебе молодиці. В одні — літо літувати, В другі — зиму зимувати. Ой є в мене два покої Та й для тебе молодої.
* * *
Ой стану я на билиноньці Та й гукну я по родиноньці: — Ой збирайся, родоньку, На цей деньок на суботу, Ой близькії, далекії, Убогії і багатії. Багатії кінець стола, А вбогії край порога. Багатії їсти та пити. А вбогії порядок чинити. Багатії веселитися, А вбогії пожуритися.
* * *
Ой оддавала та й мати дочку В чужую стороночку. Як оддавала та й наказала, Щоб сім літ не бувала. Побула рочок, побула другий, На третій заскучала, Підняла крильця щирого серця, До батенька полинула. Ой сяду-паду в батьковім саду На крайній черешеньці, Ой буду кувати, не вимовляти, Щоб не пізнала мати. Ой ходить стрілець та рідний братець, Хоче галоньку вбити, Матінка ходить, рученьки ломить: — Не бий, синоньку, галки, Бо тій галоньці, як моїй доньці В чужій сторіноньці.
* * *
Ой летять галочки Да у три рядочки, Зозуленька да попереду; Що всі галочки По вишеньках сіли, Зозуленька да закувала; Ой ішли дружечки Да й у три рядочки, А Марусенька Да попереду; Що всі дружечки По лавочках сіли, А Марусенька Да на покуті. Всі дружечки заспівали, А Маруся заплакала. — Ой чого ж ти плачеш, На кого жалуєш, Молодая дівко Марусю? Чи жаль тобі вишньового саду, Чи батькового подвір’ячка? — Ой не жалько мені Ні вишньового саду, Ні батькового подвір’ячка, Ой жалько мені русої коси Да дівоцької краси.