Реклама на сайте Связаться с нами
Календарні свята та обряди українського народу

День святого Юрія

На главную
Календарні свята та обряди українського народу

Святий Юрій — покровитель хліборобів і скотарів. Юрій — латинською Georgius — у перекладі означає «землероб, хлібороб».

Іконописці-християни зображували святого Юрія в образі лицаря верхи на білосніжному коні, у руках він тримає спис, яким убиває дракона.

Дракон — символ язичництва (мабуть, уважний читач уже впізнав Георгія Переможця). Стародавня християнська легенда оповідає, що колись цей лицар урятував дівчину, яку принесли в жертву драконові. Уславлений цей хоробрий воїн-переможець і в народних піснях та інших фольклорних творах.

За народними повір’ями, цей день, 6 травня, — день сходження на землю весни. Народна думка така: до цього дня весну запрошували, зустрічали, а тепер вона вже справжня господиня на землі.

Вважається, що цього дня починає співати соловей і кувати зозуля. Святий Юрій відмикає небо й землю, випускає на волю росу й рослини. У народній творчості Юрій — уособлення весни протиставляється святому Дмитрові — уособленню зими. Роса в цей день має надзвичайні цілющі властивості: старі люди кажуть, що вона може сліпому зір повернути, дівчині красу подарувати, а якщо зібраною до сходу сонця росою окропити свійську птицю, то добре плодитиметься.

Хорвати та словенці мають красивий весняний звичай на честь святого Юрія: обвивають зеленими гілками молодого хлопця — «зеленого Юрія» — та зі співами, величальними віршами й жартами ходять від хати до хати. А сербські молодиці й дівчата прикрашають домівки зеленню — ушановують день святого Юрія.

У цей день за старих часів по всій Україні люди влаштовували обхід полів. Робити це звичай велів усією громадою, на полі правили службу Вожу, молилися за врожай. Обходини мають проводитися до сходу сонця. За народними повір’ями позитивно вплине на врожай закопана крашанка, що лишилася після Великодня. Потім кожна родина повертається додому й сідає до обіднього столу. Застілля зазвичай супроводжується жартівливими піснями — на врожай.

У деяких регіонах України обідати прийнято прямо в полі. Після обіду починаються розваги дітей і молоді. Вважається, що якщо дитина покачається по озимих посівах, то буде здоровою та сильною. Поки дівчата водять хороводи, хлопці намагаються підстрибнути якнайвище: начебто наскільки високо підстрибнеш, настільки й пшениця підніметься. Дослідники народних традицій схиляються до думки, що обід у полі — це залишок обряду весняного жертвоприношення більшості народів Європи.

Не тільки українці мають традицію таких обходин полів. Ще давні римляни мали таку традицію, що мала на меті очищення весняного поля. Із піснями й молитвами обходять поля і серби, і болгари, і німці, і французи й деякі інші народи. Традиції певною мірою відрізняються, зокрема в німців священик не йде пішки, а їде верхи, тільки в окремих місцях злізає з чоня та читає молитви. Французи та бельгійці воліють обходити весняні поля зі смолоскипами в руках.

Необхідна умова гарного врожаю — достатня кількість дощів. Напевно, саме із цим пов’язана традиція обливання пастухів. Цієї традиції намагаються дотримуватися не тільки в Україні, але й в інших європейських країнах: Естонії, Греції, Німеччині й інших. Зокрема, у сербів прийнято прикрашати одну з незаміжніх дівчат зеленим листям і гілками, а потім водити від хати до хати й перед кожною обливати водою. А дівчина при цьому має якнайвеселіше танцювати під дружний спів решти дівчат.

Одне з найважливіших дійств цього дня — вигін худоби на росу. Бажано поганяти свійських тварин свяченою вербою. Ще давні індуси практикували використання гілок священного дерева: у цьому разі корови ставали молочнішими та пліднішими. Вважається, що така процедура має магічну дію — свійські тварини очищуються від впливу злих сил.

Юріївська роса використовувалася в апотропеїчній та лікувальній магії і сусідніх народів регіону. Румуни збирали напередодні Юрія з листя і трав росу, щоби промивати нею очі. А для заклинання від відьом у відра для доїння клали чар-зілля, наливали води і залишали на ніч надворі, щоби на них випала роса.

У цілому вигін на Юріїву росу символізує початок весняно-літнього сезону випасання худоби. У деяких регіонах України коли вперше навесні виганяють худобу випасати, ставлять посеред двору глечик від молока з просунутим через вушка ланцюгом. За народними уявленнями, якщо худоба переступить через глечик і ланцюг і нічого не зачепить, значить, і в лісі під час випасання їй нічого не загрожує — ніхто її не зачепить. Деякі хазяї проганяють худобу між двома розпеченими головешками або й розкладеними багаттями — найнадійнішим засобом очищення залишається все ж таки вогонь.

Ще один «запобіжний засіб», що практикується здебільшого на півночі України та в Білорусі: господар стелить кожух і на ньому розкладає великодні крашанки, а потім через кожух жене худобу. Це, за народними уявленнями, має забезпечити здоров’я та плідність худоби. У Німеччині прийнято кидати під ноги худобі яйця, щоб корова розчавила їх — на щастя. У деяких народів прийнято під час першого вигону худоби тричі її обходити, наче огороджуючи захисним магічним колом від будь-яких зазіхань злих сил. А якщо після потрійних обходин усередину кола кидають жменю солі, камінь, то це має об’єднуючу чарівну властивість: стадо тепер — єдине ціле. Англійці з гумором ставляться до першого вигону худоби: хлопці вдосвіта перегороджують шлях на пасовисько, а коли дівчата женуть корів, слідкують, чия перестрибне перешкоду на дорозі перша, а чия — остання. Першу надвечір уквітчують, роги перев’язують різнобарвними стрічками, а останній дістається прикраса з кропиви та будяків. Так само вітають і молодих господинь цих корів. Хазяйці першої — шана, хазяйці останньої — глузування.

До речі, і свяченими гілками били цього дня не тільки худобу, але й людей. Ясна річ, що биття це жартівливе, суто символічне.