Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з банківської справи

Платіжні системи

Контрольна робота

На главную
Реферати з банківської справи

План

1. Суть розрахунків на валовій основі
2. Переваги та недоліки розрахунків на валовій основі без надання денних кредитів. Переваги розрахунків на валовій основі з використанням денного овердрафту
Література

1. Суть розрахунків на валовій основі

Міжбанківські платежі за принципами організації розрахунків поділяють на дві системи розрахунків:

1) електронну міжбанківську систему великих грошових переказів (брутто-розрахунки), або розрахунків на валовій основі;

2) систему роздрібних операцій, яка обслуговується традиційно кліринговими палатами (нетто-розрахунки), або розрахунків на чистій основі.

Розрахунки на валовій основі передбачають, що відповідно з кожним дорученням або вимогою проводиться окрема операція шляхом відповідного переказу коштів.

При класичній процедурі розрахунків на валовій основі виконується перевірка кожного платіжного документа, в ході якої встановлюється наявність у платника достатніх коштів для покриття платежу (у формі залишку на рахунку або кредиту).

Якщо ліквідність перевіряється за станом сальдо, то платіж буде виконаний лише в разі наявності достатніх коштів на депозиті на момент його ініціювання. В іншому разі платіжне доручення повертається відправнику (відхиляється) або затримується до надходження протягом операційного дня достатніх коштів (для покриття доручень за черговістю їх надходження). Така система вимагає машинної обробки інформації в масштабі реального часу, а також операційного контролю, який дозволяє центральному банку запобігти використанню денного кредиту.

При розрахунках на валовій основі кожен платіж є остаточним.

Розрахунки на валовій основі (системи брутто-розрахунків) розрізняються за швидкістю і порядком проведення розрахунків. Розрахунки на валовій основі можуть проводитися безперервно на протязі дня, а можуть здійснюватися в наперед визначений період часу. Це визначає поділ брутто-розрахункових систем на розрахунки в режимі реального часу і розрахунки з періодичною обробкою платежів.

2. Переваги та недоліки розрахунків на валовій основі без надання денних кредитів. Переваги розрахунків на валовій основі з використанням денного овердрафту

Виділяють розрахунки на валовій основі без використання денних кредитів і розрахунки на валовій основі з використанням денних кредитів.

При розрахунках на валовій основі без використання денних кредитів платіж виконується лише в разі наявності достатніх коштів на рахунку на момент його ініціювання. В іншому випадку платіжне доручення повертається відправнику або затримується до надходження протягом операційного дня достатніх коштів. Така система вимагає обробки інформації в режимі реального часу, а також операційного контролю, який дозволяє центральному банку запобігти використанню денного кредиту (овердрафту).

Система розрахунків на валовій основі без надання учасникам денного кредиту зводить ризик до мінімуму, але в той же час може значно обмежувати гнучкість здійснення платежів. Одна з потенційних проблем розрахунків на валовій основі полягає у небезпеці виникнення ситуації, коли жоден платіж не може бути оброблений через нестачу ліквідності на конкретних рахунках. Така система призводить до затримки платежів і вимагає від банків підтримки залишків коштів для проведення розрахунків. Для запобігання таких ситуацій учасникам може бути надана можливість користуватися денним овердрафтом. При цьому будуть оброблятися всі платіжні доручення, що надходять протягом дня, навіть якщо на рахунку платника немає достатніх коштів для розрахунків за трансакцією. Денний кредит надається за умови, що необхідні кошти будуть депоновані до закінчення операційного дня. Однак сума денного кредиту не повинна обмежуватися. Для регулювання розмірів денного кредиту необхідно використовувати методи фінансового та операційного контролю.

Розрахунок на валовій основі найчастіше використовується у системах переказу великих сум платежів і здебільшого обмежується сферою кредитових переказів.

Перевагою цього підходу є те, що розрахунок стає остаточним раніше, ніж у випадку взаємозаліку. Однак така система вимагає значних ліквідних коштів, оскільки платежі, що надходять, не використовуються для розрахунків за платежами, що відправляються. Це також ускладнює обробку платежів, оскільки платіжні документи доводиться обробляти по одному.

Одна з потенційних проблем розрахунків на валовій основі при відсутності денного кредиту полягає у небезпеці виникнення так званої безвихідної ситуації, коли жоден платіж не може бути оброблений через нестачу ліквідності на конкретних рахунках. Для запобігання або попередження таких ситуацій учасникам може бути надана можливість користуватися денним овердрафтом. Денний кредит, звичайно, надається за умови, що необхідні кошти будуть депоновані до закінчення операційного дня.

Овердрафт — являє собою негативний баланс на поточному рахунку клієнта банку. Овердрафт — це форма короткострокового кредиту, надання якого здійснюється списанням банком коштів з рахунка клієнта понад його залишок. У результаті такої операції утворюється негативний баланс, тобто дебетове сальдо — заборгованість клієнта перед банком. Банк і клієнт укладають між собою угоду, в якій встановлюються максимальна сума овердрафта, умови надання та порядок погашення кредиту, розмір відсотка тощо.

У погашенні заборгованості при овердрафті направляються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта. Внаслідок цього обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів, що відрізняє овердрафт від звичайного кредиту. Відсотки стягуються за узгодженими або чинними ставками. Для окремих зарубіжних банків, які мають у них рахунок тривалий час, овердрафт може надаватися безкоштовно.

Форма кредиту «овердрафт» вперше виникла в Англії і в даний час практикується в більшості розвинутих країн.

Якщо протягом певного проміжку часу (наприклад, робочого дня) з банківського рахунку сплачується більше грошей, ніж на ньому було на початку дня, тоді створюється овердрафт, тобто дебетове сальдо на лоро-рахунку банку-кореспондента. Він є формою кредиту, і відсоток у цілому буде нараховуватися на власника рахунку, якщо овердрафт залишиться при закритті балансу на кінець бізнес-дня. Однак щоб оперувати з величезними сумами щоденних платежів, банки звичайно повинні тимчасово допускати овердрафти рахунків у своїх бухгалтерських книгах протягом дня. Вони роблять так, тому що впевнені у тому, що фонди, які покривають ці від'ємні (дебетові) сальдо, надійдуть на рахунок пізніше у той самий день, у результаті чого наприкінці дня не залишиться овердрафту. Таке тимчасове від'ємне сальдо на кореспондентському рахунку називають внутрішньоденним овердрафтом. Якщо (всупереч очікуванням банку-власника рахунку) кредитуючі фонди на нього не надійдуть, то це може створити дуже серйозну проблему для банка-утримувача, приводячи його до перевищення юридичних лімітів на кредити і навіть зменшуючи його капітал у частині накопиченого нерозподіленого прибутку і амортизації. Саме тому для захисту таких банків-посередників (і в цілому для захисту усієї американської платіжної системи) банки — учасники ПІРКС і ФРС стали встановлювати ліміти на величину внутрішньоденного овердрафту, які дозволені за лоро-рахунком для банків-кореспондентів. Наприклад, коли банк — член ПІРКС одержить інструкції від іноземного банку-кореспондента, для котрого встановлений ліміт у 5 млн дол., зробити платежі у 10 млн дол., тоді він сплатить фонди, які є на рахунку, а потім 5 млн дол. у межах ліміту внутрішньоденного овердрафту; залишок платіжних доручень не буде виконаний доти, поки на лоро-рахунок цього закордонного банку-кореспондента, що підтримується у банку — члені ПІРКС, протягом дня не надійдуть фонди, яких не вистачає.

Право використання овердрафта надається лише надійним клієнтам. Овердрафт є додатковим джерелом фінансування, яке дозволяє забезпечити безперервність платіжного обігу; овердрафт надається автоматично при відсутності у підприємства коштів на поточному рахунку шляхом здійснення його платежів.

Видача позики здійснюється з окремого позичкового рахунку за овердрафтом шляхом сплати грошово-розрахункових документів. На погашення заборгованості за цим рахунком скеровуються всі суми, що є на поточному рахунку підприємства. Отже, цей рахунок функціонує як спецпозичковий.

Отже, овердрафт — це вид кредитування, послуга клієнту, яка полягає в тому, що клієнт може допускати дебетове сальдо по своєму розрахунковому рахунку в межах ліміту, встановленого банком. Клієнт укладає з банком договір на овердрафт на обслуговування терміном на 6 місяців. Відсоток по овердрафту диференційований і залежить від кількості днів овердрафта. Вигода банку — у додаткових активах, що приносять доход.

Вигода для клієнта полягає в тому, що, уклавши договір на 6 місяців, він може без будь-яких додаткових угод поповнювати свої оборотні кошти. Наприклад, якщо клієнт користується овердрафтним кредитом місяць, він платить банку 125% річних, а якщо 1—2 дні — 90%. Це стимулює клієнта швидше повернути суму кредиту з відсотками.

Розрахунки на валовій основі можливі тільки при достатньому залишку (або кредиті), який дозволяє виконати платежі між учасниками. Якщо учасник не має достатнього залишку коштів, то, враховуючи залишки коштів і неоплачені платіжні доручення інших учасників, може виникнути безвихідна ситуація. При процедурі розрахунків на чистій основі всі платіжні доручення накопичуються і зараховуються у кінці дня. Кінцеве сальдо буде таким же. Хоча така процедура виключає безвихідну ситуацію, це досягається шляхом взаємного непрямого кредитування учасників.

У власне механізмах розрахунків на валовій і чистій основі є ще чотири суттєві відмінності у:

1) завершеності платежів;

2) ризиках, пов'язаних із позицією партнера;

3) потребі щодо ліквідності;

4) вимогах до обробки.

Основна відмінність між системами розрахунків на валовій і чистій основі стосується завершеності платежів. При розрахунках на валовій основі кожний платіж є остаточним, а при розрахунках на чистій основі платежі стають остаточними лише після завершення клірингового циклу, як правило, в кінці кожного дня. Через таку кардинальну відмінність завершеність значно впливає на тривалість і характеристику ризиків, пов'язаних із позицією партнера. При розрахунках на валовій основі ці ризики залежать від конкретної трансакції і здебільшого тривають лише декілька секунд або хвилин, тобто поки платіж не стає остаточним (хоча у випадку розрахунків на валовій основі з використанням денних кредитів ці ризики можуть передаватися агенту з розрахунків і тривати довше). Ризики, що пов'язані з позицією партнера, у випадку систем розрахунків на чистій основі більше залежать від циклу обробки, а не від окремих платіжних документів, а, отже, тривають до завершення циклу, здебільшого, один день.

Завдяки своїй організації системи на валовій основі забезпечують одержувачу більш надійний захист від ризику. Однак ризик присутній і в цих системах, хоча й в інших проявах.

Зокрема, у системах валових розрахунків у режимі реального часу, на відміну від систем чистих розрахунків, кошти, що надходять, не використовуються для взаємозаліку за вихідними платежами. Тому учасники переважно мають більшу потребу в ліквідності, ніж у системі чистих розрахунків, оскільки кожен з них мусить мати достатньо коштів на рахунку в установі, що виконує роль агента з розрахунків (здебільшого ним є центральний банк) перш, ніж надіслати платіжну інструкцію до системи.

Отже, при дефіциті ліквідності деякі учасники можуть відкладати свої платіжні доручення, що може дозволити їм, кожному окремо, заощадити втрати, але це не пошириться на систему загалом. Така практика ускладнює нормальне функціонування системи і може, врешті, призвести до тих ризиків, яких намагалися уникнути. Цю проблему часто називають ризиком блокування системи.

Відповідає за кредитний ризик у таких системах агент з розрахунків, якщо він допускає утворення незабезпечених дебетових сальдо на рахунках протягом дня, як це робиться у системах з денним овердрафтом.

У процесі розробки та реалізації заходів боротьби з ризиком у платіжних системах бажано керуватися деякими загальними принципами. До них належать, зокрема, такі:

— рішення мають відповідати ринковим вимогам;

— ризиком повинні управляти ті, хто має найкращі можливості робити це з мінімальними витратами;

— потрібно виявляти гнучкість у визначенні шляхів досягнення поставленої мети;

— вирішення технічних питань, за винятком визначення стандартів та відносин із центральним банком, краще залишити на розсуд учасників. Технічні стандарти не можна нав'язувати;

— використані заходи повинні стимулювати найбільш економічні вирішення проблеми управління ризиком;

— бажані оприлюднення частоти помилок, їх характерних особливостей, випадків шахрайства, а також централізований аналіз параметрів та причин помилок;

— жодна окрема особа не повинна мати повноваження затверджувати (вводити) і надсилати платіжні інструкції;

— варто звести до мінімуму можливості вносити зміни в платіжні інструкції та платіжну інформацію;

— необхідна періодична перевірка заходів протидії шахрайству із внесенням необхідних змін у платіжний процес.

Банки, що обслуговують платника та отримувача, несуть перед ними відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та умов укладених між ними договорів.

У разі порушення банком, що обслуговує платника, строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У протилежному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 % суми переказу. Водночас банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України. У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день, починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 % суми переказу. У разі помилкового переказу з рахунку неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну суму коштів з рахунку платника на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком за короткостроковими кредитами, за кожний день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором. У разі переказу з рахунку платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунку платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком за короткостроковими кредитами, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Банк платника не має права на списання з рахунку платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання. Якщо всупереч отриманому документу на відкликання сума переказу була списана з рахунку платника та переказана отримувачу, повернення отримувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому разі банк, що не виконав документ на відкликання або прострочив його передачу банку платника, має сплатити платнику штраф у розмірі 1 % суми переказу. Спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

Література

1. Вовчак О. Д. і ін. Платіжні системи: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 341 с.

2. Платіжні системи: Навч. посіб. / В. А. Ющенко і ін. К.: Либідь, 1998. — 416 с.

3. Чайковський Л. І. Платіжні системи: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2006. — 210 с.

4. Пиріг С. О. Платіжні системи: Навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2008. — 240 с.

5. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посібник. — К.: Кондор, 2004. — 461 с.

6. Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції: Підручник. — К.: ЦУЛ, 2007. — 632 с.

7. Бутук О. І. Валютно-фінансові відносини: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 349 с.

bigmir)net TOP 100