Загальна характеристика, основні види валютних операцій

Реферат

Резидент одночасно з поданням комісії при регіональному управлінні НБУ пакета документів для оформлення індивідуального дозволу на подовження термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями повинен у письмовій формі проінформувати уповноважений банк про передання документів на розгляд комісії. Комісія має розглянути пакет поданих документів у двотижневий термін з часу надходження. Індивідуальний дозвіл на подовження термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями надається регіональним управлінням НБУ на термін не більш як 90 календарних днів. В окремих випадках регіональні управління НБУ можуть, за повторним рішенням комісії, пролонгувати термін вже наданих індивідуальних дозволів (загальний термін перевищення строків розрахунків не може бути більшим, ніж 270 днів).

У разі ненадходження валютної виручки або продукції, що імпортується, у встановлені терміни уповноважені банки у тижневий строк подають інформацію про це комісіям при регіональних управліннях НБУ за місцем реєстрації резидента.

Водночас після закінчення встановлених термінів надходження виручки в іноземній валюті або продукції за імпортом в Україну уповноважені банки нараховують пеню на резидентів за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми недоотриманої виручки в іноземній валюті або вартості продукції, перерахованої за офіційним валютним курсом НБУ на день покриття заборгованості.

Уповноважені банки нараховують пеню за прострочення термінів розрахунків і 20 числа поточного місяця повідомляють про нарахування пені державну податкову інспекцію за місцем реєстрації резидента, яка, в свою чергу, дає розпорядження на безакцептне списання пені з рахунка резидента. Уповноважені банки щомісяця 28 числа перераховують до державного бюджету України (за розпорядженням податкової інспекції) суми нарахованої пені.

Стягнення пені безпосередньо податковими органами здійснюється у тому випадку, якщо встановлено, що уповноважений банк не виконує покладених на нього функцій агента валютного контролю. При цьому податкові органи зобов'язані повідомляти обласне управління НБУ про ухилення уповноваженого банку від здійснення функції органу контролю за експортно-імпортними операціями своїх клієнтів для притягнення їх до відповідальності.

Ухилення уповноважених банків від функцій органу контролю за експортно-імпортними операціями клієнтів, а також ненадання інформації комісіям при регіональних управліннях НБУ тягне за собою застосування штрафів, визначених Положенням НБУ «Про порядок застосування ст-16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93, «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», затвердженим постановою Правління НБУ № 212 від 4 липня 1997 р.

Конверсійні валютні операції. Основні конверсійні операції з іноземною валютою зводяться до таких видів:

— поточні, на умовах спот (англ. spot — наявний, негайно оплачуваний), що називаються також спотовими;

— термінові — форвардні (англ. forward transaction — угода «уперед», термінова угода);

— ф'ючерсні (англ. futures transaction — термінові угоди); опціони й арбітраж.

Крім того, можуть бути використані їх комбінації та деякі інші операції, проведені для зменшення валютних ризиків.

Майже всі валютні операції (до 90 %) є поточними, здійснюваними на умовах спот.

Спотова операція — угода купівлі-продажу валюти без будь-яких попередніх згод, за якої обмін валют здійснюється протягом кількох днів, як правило, протягом 48 годин за поточним валютним курсом — курсом спот; оплата за нею відбувається на наступний робочий день після укладання угоди.

Курс спот є базовим для всіх угод на момент їх укладання. На його формування впливає вся сукупність розглянутих вище чинників. Незважаючи на короткий термін виконання угоди, здійснення операції пов'язане з валютним ризиком, зумовленим коливаннями валютних курсів. Для його зменшення операції проводять на основі короткотермінового прогнозу динаміки валютних курсів. Облік можливих змін курсу дає змогу вибрати напрям валютних операцій, призначених як для конвертації однієї валюти в іншу, так і для отримання додаткового прибутку (здійснення спекулятивної операції).

Форвардна операція — угода, за якої банк здійснює купівлю чи продаж певної суми іноземної валюти за фіксованим (форвардним) курсом, обумовленим на момент укладання угоди з метою одержання (передання) цієї валюти на визначену дату в майбутньому.

Форвардний курс, на основі якого укладено форвардний контракт, визначається за курсом спот на момент укладання угоди і відсотковою ставкою за депозитами у національній та іноземній валютах. Форвардний курс може бути вищим чи нижчим від курсу спот. Різниця курсів становить величину премії, чи дисконту, що обчислюється за формулою

де KB — курс валюти «спот», % В — ставка за депозитами у валюті В; % А — ставка за депозитами у валюті А; СФ — термін форварда.

Характерною ознакою форвардних контрактів є їх нерозірваність і обов'язковість для клієнтів банку. Виконання контракту (доставка валюти й оплата) здійснюється протягом часу, зазначеного в контракті. Термін, на який укладають угоду, становить 1—3 місяці, іноді до року.

Форвардні операції використовують банки-кредитори для захисту від можливого зниження курсу валют. Дилери ж застосовують їх із метою «гри» на різниці курсів.

Ф'ючерсна операція — термінова угода з продажу чи купівлі валютних активів за фіксованою у момент здійснення угоди ціною на підставі підписаного ф'ючерсного контракту, розміри якого, як правило, регламентовані відповідними сумами.

Валютний ф'ючерс — валютний контракт на купівлю чи продаж певної суми валюти в майбутньому, за якого на кожну сторону угоди накладаються чіткі зобов'язання з виконання контракту.

Сам ф'ючерсний контракт може перепродуватися покупцем, тобто переходити від одного покупця до іншого до моменту виконання контракту. Тому сторона, що уклала контракт для мінімізації валютного ризику або з метою одержання максимальної вигоди від угоди, повинна передбачати зміни валютного курсу в майбутньому на момент виконання контракту і постійно відстежувати тенденцію зміни валютного курсу. З появою несприятливої тенденції бажано перепродати контракт. Таким чином, ф'ючерсні операції виконують дві функції:

— дають змогу інвесторам хеджувати валютний ризик, пов'язаний зі змінами валютного курсу;

— дають змогу валютним спекулянтам отримувати прибуток.