Пакетне бджільництво

Реферат

У сім'ї стільникового пакета повинно бути 1,2—1,5 кг бджіл, плідна матка, 4—6 стільників світло-коричневих і коричневих, в тому числі 2—3 з розплодом, а також не менше 3—4 кг меду. Розплід у пакет відбирають лише печатний. При заселенні стільникового пакета користуються вагами вантажопідйомністю до 15 кг і спеціальною лійкою з бляхи або шліфованої фанери. Спочатку в пакет ставлять рамки з розплодом, медом і пергою. Рамки з розплодом поміщають в центрі пакета, а з медом і пергою — по боках. Обидва кінці всіх рамок закріплюють зверху спеціальними планками, потім вставляють лійку і зважують пакет. Через лійку струшують необхідну кількість бджіл. Сформований пакет відносять в тінь, де і зберігають до відправки.

На кришці кожного пакета, підготовленого до відправлення, наклеюють етикетку з написом: «Верх! Обережно! Живі бджоли! На сонці не держати!»

Краще пересилати бджіл у безстільникових пакетах, бо їх маса з бджолами і кормом у три рази менша, ніж стільникових. Це дає змогу за один рейс перевозити літаком в три рази більше безстільникових пакетів, ніж стільникових.

У безстільниковому пакеті сім'я повинна мати 1,3 кг бджіл і плідну матку. У цей пакет спочатку поміщають матку в кліточці Титова або в пересильній. При формуванні пакетів з чужими матками їх бажано поміщати лише в пересильні кліточки, загратовані стрічкою з металевої сітки, яка має отвори 3x3 мм (стрічка на 5—6 см довша кліточки). Вільним кінцем стрічки закріпляють кліточку в спеціальному отворі верхньої частини пакета. В кормовій частині кормового відділу зроблено отвір діаметром 5—7 мм, який заповнюють канді і закривають пластинкою. Перед заселенням в отвір пакета вставляють лійку, потім у неї струшують бджіл з 6—8 рамок, зважують і масу струшених бджіл записують на кришці пакета. Після цього лійку виймають і ставлять годівницю. Годівницями бджіл безстільникового пакета є скляні евро-банки місткістю 500 і 1000 см³, які заповнюють 65—68 %-ним цукровим сиропом і закривають металевими кришками. В останніх по центру проколюють два отвори діаметром 0,8 мм на відстані 15—20 мм. Перед поміщанням в пакет годівницю перевертають кормовими отворами донизу і переконуються в надходженні сиропу.

Сформовані пакети збивають в батареї по 4 шт. і ставлять загратованим боком один до одного на віддалі 10—15 см. Між парами залишають простір 3—5 см. Рейки, якими збивають пакети в батареї, мають виступ на 3—5 см за задні стінки крайніх пакетів для запобігання їх зсуванню.

При відправленні пакетів без супроводжуючого на кожну батарею наклеюють етикетку розміром 15x20 см з написом: «Верх! Обережно! Живі бджоли! На сонці не держати!» Підготовлені до відправки пакети зберігають в прохолодному місці при температурі 14—20 °С.

Перевезення пакетів. Від пасіки до аеропорту, залізниці чи поштового відділення пакети з бджолами перевозять автомобілями, обладнаними тентом з доброю вентиляцією. Перед завантаженням кузов автомобіля очищають і миють. Перевозять пакети уранці, увечері або вночі, коли бджоли найспокійніші. Найкраще перевозити бджіл на великі відстані авіатранспортом.

При підвезенні пакетів з бджолами до аеропорту в теплі сонячні дні зупинки і стоянки автомобілів влаштовують в тіні, причому не тривалі. В аеропортах пакети з бджолами до завантаження в літак зберігають в складі. Службу перевезень повідомляють заздалегідь про відправлення пакетів подачею заявки на ім'я старшого диспетчера.

В літаку батареї пакетів установлюють так, щоб отвори годівниць були спрямовані вгору. Це запобігає витіканню сиропу під час зльоту і посадки літака. Бджоли протягом польоту живляться кормом, який знаходиться в їх зобиках. На місці призначення пакети ставлять так, щоб отвори годівниць були спрямовані вниз.

При перевезенні бджіл залізничним транспортом батареї пакетів у вагонах розміщують по його довжині в чотири ряди по чотири яруси. Таке розміщення забезпечує вільний доступ до кожного пакета. Стільникові пакети у вагонах закріплюють рейками. Кожний вагон з бджолами супроводжує пасічник, який повинен мати необхідний інвентар і воду для напування бджіл. Супроводжувач стежить за вентиляцією вагона.

Якщо бджоли в пакетах неспокійні, їм у пакети вприскують воду, під дією якої вони швидко збираються в ройове гроно.

Використання пакетних бджіл. До одержання пакетних бджіл готуються з літа попереднього року. Вибирають місце під пасіку, заготовляють на кожну пакетну сім'ю 6—10 стільникових рамок, в тому числі з пергою, і стільки ж з медом, 0,94 кг штучної вощини та 12 рамок для їх навощування, 3 кг цукру для підгодівлі бджіл у безмедозбірний період і одну годівницю, а також необхідний пасічницький інвентар. Восени роблять замовлення на пакети.

Весною в зоні використання пакетних бджіл ведуть спостереження за розвитком медоносних рослин, визначають орієнтовні строки медозбору. Від них певною мірою залежить організація завезення пакетів. Бажано, щоб до початку цвітіння основних медоносів бджолині сім'ї використовували медозбір з підтримуючих медоносів і досягли доброго розвитку.

Для забезпечення стабільних зборів великої кількості меду потрібно заздалегідь вивчити місцевість щодо ресурсів нектару, визначити основні та запасні пасічні точки. Якщо високопродуктивні медоноси цвістимуть в різні строки і віддалені більш ніж на 2—3 км, передбачають перевезення бджіл.

Господарства південних районів, які самі використовують пакетних бджіл у північних районах, для вибору місця під пасіку літом попереднього року посилають представника, який разом із спеціалістами контори бджільництва північної області визначає й закріплює місця для кожного господарства і пасіки. Пасіки розміщують так, щоб між ними була віддаль не менше 2 км і на кожній з них розташовують не більше 100—120 бджолиних сімей.

Підготовчі роботи завершують до прибуття бджіл у господарство. На пасіці розставляють необхідну кількість вуликів. У кожному з них ставлять 6 рамок (по два порожніх, з пергою і штучною вощиною).

Перед переселенням бджіл у вулики батареї розмонтовують і розносять пакети до вуликів, потім знімають кришку з пакета, поміщають його у вулик поряд із стільниками, виймають кліточку з маткою і ставлять у першій вуличці від пакета, виймають годівницю, а бджіл, що сидять на ній, струшують на кліточку з маткою, закривають вулик полотнинкою чи потолочинами, утеплюючою подушкою і кришкою, даючи можливість бджолам перейти на стільники.

Слід мати на увазі, що бджоли, які перебували довго у безстільникових пакетах, при зовнішній температурі нижче 12 °С клякнуть і не можуть самостійно перейти з пакета на стільники. В таких випадках їх потрібно висипати на рамки поверх гнізда, на які попередньо кладуть дерев'яні брусочки, щоб утепленням не подавити бджіл. Після того, як бджоли перейдуть на рамки і заспокояться (через 12—24 год), відкривають верхній отвір у кліточках Титова з чужими матками і заклеюють його вощиною, в якій роблять 3—4 отвори. Кліточку ставлять між рамками в центрі гнізда на 2—3 см нижче верхніх брусочків, щоб бджоли могли прогризти вощину і випустити матку. Коли пакетні сім'ї надходять із своїми матками, їх випускають, а кліточки забирають. Одночасно з вулика видаляють пакет. При цьому враховують кількість загиблих бджіл, що важливо знати при догляді за сім'ями в майбутньому. Пакетні сім'ї, що надійшли при температурі зовнішнього повітря нижче 12 °С, до переселення у вулики необхідно зберігати в темному приміщенні при температурі 14—20 °С. Недотримання цієї умови призводить до значного відходу бджіл і маток.

Якщо матка знаходиться в пересильній кліточці, то через добу після поселення бджіл у вулик отвір кліточки, закритий пластинкою, відкривають, а канді протикають дротом діаметром 1,5—2 мм, щоб полегшити бджолам проникнення до матки. Прийом маток перевіряють на п'яту добу.

Відхід маток при підсадці в пакетні сім'ї може становити в середньому близько 10 %. Тому при пересиланні пакетів з чужими матками необхідно поставляти 10 % запасних.

Процес переселення бджіл у вулики із стільникових пакетів порівняно з безстільниковими різниться лише тим, що бджіл пересаджують у вулики на своїх стільниках.

Важливими умовами інтенсивного розвитку пакетних сімей є створення для них оптимального температурного режиму і добрих умов годівлі. Для цього їх гнізда утеплюють, звужують льотки до 15 мм і в безмедозбірні періоди проводять підгодівлю. Не слід згодовувати пакетним сім'ям на початку їх розвитку великих порцій (по 3—6 л) цукрового сиропу, бо це призведе до обмеження відкладання яєць маткою і значного спрацювання бджіл на переробці сиропу в мед.

Технологія утримання пакетних сімей з молодими високоплодовитими матками повинна забезпечувати просторе гніздо з достатньою кількістю вощини для будівництва стільників і стільників для складання меду при появі першого взятку. Цього можна досягти разовим розширенням гнізда пакетних сімей до 12 рамок у початковий період їх розвитку. При комплектуванні гнізда пакетної сім'ї у початковий період беруть повномедний і маломедний стільники. Перший розташовують біля бокової стінки вулика, потім чергують стільники і вощину. Маломедний стільник ставлять сьомим від повномедного. Він обмежує гніздо сім'ї в перші три тижні її розвитку. Потім ставлять рамки з порожніми стільниками і вощиною вперемішку.

Перед настанням головного медозбору, коли в гніздах пакетних сімей буде 8—9 рамок розплоду, їх гнізда ще раз розширюють. Такий спосіб розширення дає змогу висококваліфікованому пасічнику з двома сезонними помічниками доглядати 500 пакетних сімей бджіл.

Під час головного медозбору за 21 день до його припинення для мобілізації усіх бджіл на медозбір обмежують відкладання яєць маткою, помістивши її в кліточку Титова або в ізолятор з роздільної решітки і залишивши в центрі гнізда. Обмеження відкладання яєць під час головного медозбору сприяє збільшенню збору меду пакетними сім'ями, звільненню стільників від розплоду, що важливо при відборі меду і закуренні сімей у кінці сезону.

Слід пам'ятати, що бджоли можуть закласти свищові маточники, незважаючи на перебування матки в центрі гнізда. Тому через 8—9 днів після ізоляції матки рамки з розплодом оглядають і знищують маточники.

Коли медозбір закінчиться, відбирають усі рамки з медом і пергою, а бджіл закурюють сірчаним газом. Для одержання сірчаного газу у димар на розжарене дерев'яне вугілля кладуть столову ложку сірки. Цієї порції достатньо для закурення 10 сімей. Замість сірки можна використовувати азотнокислий амоній (10—15 г), при горінні якого утворюється отруйний для бджіл газ. Закурюють бджіл до початку їх льоту або після його припинення.

Останнім часом закурювання пакетних бджіл майже не практикують, оскільки їх формують з карпатських бджіл, які добре зимують в північних районах, а також у зв'язку з значним відходом бджолиних сімей, спричиненим вароатозом.

Після закурювання бджіл вулики, стільники, рамки з пергою, пасічницький інвентар і обладнання пасіки зберігають до наступного року.