Інвазійні хвороби бджіл

Реферат

Нозематоз — дуже поширена хвороба бджолиних сімей, супроводжується проносом і масовою загибеллю дорослих бджіл та маток взимку й навесні.

Збудник — мікроскопічний паразит нозема апіс — розмножується в епітеліальних клітинах середньої кишки маток, бджіл і трутнів Цикл розвитку ноземи складний і триває 3—4 дні. Початковою і кінцевою стадіями розвитку паразита є спори, стійкі проти дії факторів зовнішнього середовища. Життєздатність спор ноземи у трупах бджіл зберігається до п'яти років, у фекаліях бджіл на стільниках — до двох років, у меду — до 10—11 міс. На спори ноземи згубно діють висока температура, пара 80 %-ної оцтової кислоти, 4 %-ний розчин формальдегіду та інші деззасоби.

В епітеліальних клітинах розмножується при температурі від 22 до 34 °С, більш низькі і високі температури гальмують розмноження паразита і бджоли можуть видужати.

Джерелом інвазії є хворі бджолині сім'ї. Хворі матки і бджоли виділяють з калом спори, забруднюючи мед, пергу, стільники, рамки, вулики. Інвазія поширюється від сім'ї до сім'ї при переставлянні забруднених стільників, пересадці бджіл, використанні незнезараженого інвентаря, огляді здорових сімей після хворих без дезинвазії рук.

Виникненню хвороби сприяє утримання малостійких проти захворювання південних порід бджіл, слабких сімей, старих маток і бджіл, недоброякісний корм, тривала зимівля, порушення спокою бджолиних сімей, значні коливання температури і відносної вологості в зимівнику.

Ознаки хвороби. У хворих сім'ях гине значна кількість бджіл, нерідко й матка, а в кінці зимівлі або протягом перших двох місяців після очисного обльоту бувають випадки загибелі цілих сімей. Хворі сім'ї неспокійні зимою, що призводить до надмірного витрачання корму і переповнення задньої кишки неперетравними рештками, а часто й проносу.

При випорожненнях бджіл у вуликах на стільниках, стінках вулика, рамках, прилітній дошці видно калові плями.