Бджолиний мед

Реферат

Сахарози в зрілому меді від 1,3 до 5 %. У результаті переробки бджолами вона майже повністю або вся розщеплюється на глюкозу і фруктозу. Понад 7—8 % її в меду свідчить про незрілість або фальсифікацію продукту. Містяться в меду мальтоза, невелика кількість декстринів (3—4 %), білків (0,3 %), кислот (0,1 %) та ферментів, а також ароматичні речовини. З нектаром вони потрапляють у вулик і надають своєрідного запаху зрілому продукту. Найбільше їх у свіжому меду. Вони частково втрачаються при відкачуванні та зберіганні без щільного закривання, а найбільше — під час обробки, нагрівання та фасування, коли мед відкритий. У таких процесах мед бажано тримати по змозі закритим.

Вітаміни групи В, а також аскорбінова кислота (С) у суміші з іншими компонентами, що містяться в меду, дуже корисні для людського організму.

Мінеральні речовини (зола) становлять в середньому 0,17% (0,112—0,32%), у медах темного кольору їх більше, що підвищує харчову цінність.

Ферменти меду (інвертаза, діастаза, каталаза та інші) дуже чутливі до впливу зовнішніх факторів. Так, при нагріванні до високих температур (60 °С і вище) чи фальсифікації вони втрачають або знижують свою активність. Її характеризує діастазне число. Діастазне число до 30—50 одиниць Готе свідчить про високу ферментативну активність.

Падевий мед потрапляє у вулики в теплу і суху погоду, коли на листках рослин з'являється багато солодких краплин — паді. Її виділяють попелиці, червчики та інші шкідники, що висмоктують рослинний сік. Зменшення або припинення виділення нектару змушує бджіл шукати й збирати на рослинах падь.

На пасіках збір падевого меду досить часте явище переважно протягом трьох літніх місяців — червня, липня й серпня. Бджоли збирають її на значній кількості деревних (хвойних і широколистих) порід, деяких кущах і трав'янистих рослинах. Іноді виділення паді буває настільки сильним, що бджолині сім'ї приносять її у вулики щодня по 2—3 кг. У таких випадках відкачують багато меду. Встановлено таке співвідношення збирання паді з різних рослин: з липи — 21 %, дуба — 18, верби — 12, білої акації — 9, осики й груші — по 8, яблуні — 6, клена — 4, сливи і кропиви — по 3, сосни, вишні, молочаю і будяка — по 2 %. У 1963 р. виявлено збір паді з кукурудзи.

Падевий мед темного кольору з різними відтінками. Так, з липи та ялини він темно-зелений, верб — коричневий, дуба — коричнево-чорний. З деяких рослин він світлий із золотисто-жовтим (ялиця), лимонно-жовтим і яскраво-бурим (модрина), водянисто-прозорим (гірська сосна) відтінком.

Водність падевого меду порівняно з квітковим дещо нижча. Через це, а також у результаті більшої кількості білкових та декстриноподібних речовин в'язкість і тягучість його в 2—3 рази вища. Він містить більше золи, декстринів й сахарози.

Характеризуючи хімічний склад падевого меду, можна говорити, що підвищений вміст білкових та мінеральних речовин поліпшує його харчові якості. Зокрема, в ньому багато корисних для організму солей калію, заліза, особливо в сортах темного кольору. Падевий мед порівняно з квітковим містить більше фосфору, міді, марганцю, молібдену, натрію й магнію. Загальна зольність його становить в середньому 0,569 %, тим часом як квіткового — 0,123.

Висока поживність, підвищена кількість ферментів, мінеральних та інших речовин надають падевому меду особливих лікувальних властивостей. Людині він не шкодить. У деяких зарубіжних країнах попит на нього зростає, особливо на сорти світлого кольору, які за смаком і корисністю для організму вважають кращими, ніж квіткові. Для збирання паді пасіки вивозять у ліси.

У зв'язку з негативним впливом паді на бджіл зимою, причиною якого є недостатній контроль за якістю корму наприкінці літа, більшість пасічників байдужі до використання падевих медозборів. Через це в природі, головним чином у лісах, залишається незібраною велика кількість корисного продукту.

Падевий мед слід розглядати як цінний продукт, хоча в нашій республіці він і поступається кращим сортам квіткового меду. Збирання паді, особливо при відсутності нектару, може стати додатковим резервом підвищення продуктивності бджолиних сімей та одержання меду для харчових і лікувальних цілей. Щоб запобігти негативному впливу такого меду на бджіл під час зимівлі, його своєчасно відкачують, а сім'ї наприкінці літа підгодовують цукровим сиропом або забезпечують доброякісним квітковим медом.

Для харчових цілей падевий мед влітку відкачують у міру нагромадження в гніздо. Добре відбирати, коли бджоли складали його компактно — над гніздовою розплідною частиною у верхньому корпусі або в бокових рамках. Якщо велика кількість потрапляє в стільники біля розплоду, то його бджоли споживають до зимівлі і це шкоди не завдає.

Якість натурального меду, заготовленого на зиму влітку, остаточно перевіряють за допомогою спеціальних методів. При цьому слід враховувати, що падь буває в різних місцях стільників і в різних частинах гнізда. Падевий мед може бути запечатаним й відкритим.

Відкачування меду проводять у стані повної або майже повної зрілості. Незрілий з підвищеною водністю (22 % і більше) продукт зброджується і зберігатись без додаткової обробки не може. Бджоли складають зрілий мед вгорі стільника, починаючи від верхнього бруска. Внизу стільник наповнений рідшим медом, який майже дозрів. Такі стільники придатні для відкачування меду. Вони зосереджені у верхній частині гнізда багатокорпусного вулика, а у вуликах-лежаках — за розплодом далі від льотка. Відбираючи з гнізда рамки, в яких комірки запечатані на 2/3 площі стільника з обох боків, одержують доброякісний мед. Водність меду в нижніх комірках та кількість нерозщепленої сахарози не така велика, щоб викликати помітне погіршення його якості. Чекати запечатування всього стільника немає потреби, оскільки це може призводити до зайвих витрат енергії бджіл на будування кришечок. Особливо уважно доводиться стежити за дозріванням і своєчасним відкачуваним меду у період інтенсивного медозбору. Своєчасне звільнення заповнених рамок спонукає бджіл збирати свіжий нектар доти, доки він виділятиметься рослинами.

У період інтенсивного медозбору, особливо коли не вистачає стільників для складання зібраного нектару, доводиться частіше відбирати рамки, не чекаючи повного дозрівання меду. В таких випадках відкачаний мед для реалізації ще не придатний і його залишають на пасіці в добре провітрюваному приміщенні з чистим сухим повітрям при температурі до 35 °С в широкому відкритому посуді, захищеному від комах та засмічення. Періодично мед помішують. Він стає зрілим, вміст води знижується до 20—21 %, що відповідає встановленим нормам. Такий спосіб дозрівання певною мірою поліпшує якість продукції.

Крім найпоширеніших ознак зрілості меду за площею запечатування стільника і відсутністю струшених краплин при ударі по рамці, точніше можна визначити його придатність для відкачування за допомогою рефрактометра. Цим приладом перевіряють водність і відкачаного меду.

На таких пасіках, де відкачують невелику кількість меду і з вуликів відбирають тільки окремі рамки, останні треба струсити і м'якою щіткою змести з них бджіл. Щітку періодично споліскують водою, оскільки на ній налипає мед. Медові рамки ставлять у переносний ящик і ні в якому разі на грунт чи в траву.

Для прискорення відбирання рамок з медом і підвищення продуктивності праці застосовують видалювачі бджіл. За їх допомогою звільняють від бджіл відгороджені медові стільники або й цілі корпуси. У вертикальних вуликах верхні корпуси для відкачування меду можна звільняти від бджіл також застосуванням розчину карболової кислоти.

Відкачування меду — один з найбільш напружених виробничих процесів на пасіці. Щоб не допустити затримки, необхідно своєчасно і правильно підготувати робоче місце. Медогонки міцно укріплюють. Для розпечатування стільників використовують спеціальні столики, у яких обладнують місце для розпечатаних і відкачаних рамок. Ножі для розпечатування повинні бути теплими, щоб уникнути деформування воскових комірок. Прості пасічні ножі доводиться поперемінно тримати в гарячій воді. З метою прискорення розпечатування і відкачування стільників застосовують віброножі, парові ножі, високопродуктивні електрифіковані медогонки, залучають на допоміжні роботи додаткових працівників.