Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з економіки

Особливості регулювання діяльності
природних монополій

Реферат

На главную
Реферати з економіки

За своїм соціально-економічним змістом і формами прояву природна монополія відрізняється від інших видів монополій.

Природна монополія — це ринкова ситуація, яка в умовах певного рівня технологічного розвитку характеризується повним пануванням єдиного господарюючого суб'єкта, що володіє безальтернативною владою в результаті потужного ефекту масштабу, унікальності вироблюваної ним продукції, низької еластичності попиту на неї та високими бар'єрами входу на ринок.

Подібний підхід дає можливість визначити природну монополію як специфічний тип ринкової структури, характерними факторами якої є: сітьовий характер організації ринку; високий бар'єр входу на відповідний товарний ринок і виходу з нього; тривалий період їх окупності; надто висока міра технічного, економічного та політичного ризиків; тривалий період амортизації основного капіталу; негативний вплив на навколишнє природне середовище тощо.

Вагоме значення для вибору організаційної форми державного регулювання природних монополій (створення спеціальних органів регулювання, регулювання через відносини власності) має форма власності суб'єкта природної монополії.

Дослідження, проведені АМК України, засвідчили, що ринки природних монополій в Україні складають найчисленнішу групу у системі вітчизняних монополізованих ринків. Причому, незважаючи на закономірну у світовій практиці тенденцію скорочення кількості ринків природних монополій шляхом їх трансформування у монопольні або конкурентні, в Україні статистичні дані свідчать про протилежне [3].

Причиною збільшення кількості монополізованих підприємств є збільшення кількості монополізованих ринків на регіональному рівні.

Уточнення кількості та видів природних монополій (насамперед, на регіональних ринках) передбачає формування і запровадження цілісної системи державного регулювання у цій сфері.

Ефективний розвиток сфери природних монополій прямо пов'язаний з визначенням основних напрямів галузевої та загальнодержавної конкурентної політики на коротко- і довгостроковий періоди.

На жаль, на сьогодні для більшості галузевих програм основні етапи такої конкурентної політики не визначено, що не дозволяє виділити напрями та етапи "відкриття" окремих ринків природних монополій (залізничного транспорту, електрозв'язку).

Тому щодо здійснення заходів антимонопольного регулювання органи АМК України кожного року виявляють і припиняють значні порушення законодавства про захист економічної конкуренції саме з боку природних монополій [3].

Переважна більшість порушень законодавства про захист економічної конкуренції мають ціновий характер, стосуючись встановлення монопольно високих цін для всіх або окремих категорій споживачів або дискримінаційних цін, що обмежує права окремих споживачів.

Активне використання перехресного субсидування призвело до того, що тарифи на окремі види послуг, які надаються суб'єктами природних монополій, нерідко в 1,5—2 рази перевищують їх економічно обґрунтований рівень, тоді як тарифи на інші послуги не покривають навіть витрат на їх надання.

Ще однією (чи не найвагомішою) причиною зростання тарифів на продукцію природних монополій є недосконалість чинних механізмів ціноутворення та цінового регулювання, основними проявами якої є незбалансованість системи розрахунків за надані послуги та затратний механізм ціноутворення.

Розроблення незалежними регуляторами досконалого порядку формування тарифів на основні та додаткові послуги сприятиме звуженню бази для порушень з боку природних монополістів у вигляді зловживань ціною та встановлення дискримінаційних цін.

На особливу увагу в системі регулювання діяльності природних монополій заслуговують інституціональні угоди у вигляді договору (контракту) між державою та керуючим.

З метою якнайповнішого врахування побажань споживачів, державних органів і самих суб'єктів природних монополій необхідно із залученням громадських організацій провести відкриті переговори та встановити пріоритетні цілі діяльності підприємства на основі вибору критеріїв оцінки його діяльності.

Отже, ефективність діяльності природних монополій може підвищитися за рахунок укладання формалізованого договору між уповноваженим державним органом і керуючим, з визначенням пріоритетних цілей діяльності підприємства та стимулюючих форм оплати праці керуючого.

При здійсненні економічних перетворень у сфері природних монополій в Україні необхідно визначити актуальність кожної з їх функцій на даному етапі, їх ранжирування та оцінку альтернативних механізмів їх реалізації.

У ході здійснення заходів щодо державного регулювання конкретного суб'єкта природної монополії доцільно враховувати специфіку кожного з виділених видів природних монополій.

Проведені дослідження особливостей функціонування природних монополій в Україні виявили такі проблеми, як неефективність механізму ціноутворення, низька якість послуг, застарілі технології та відносно високий рівень заборгованості споживачів за отримані послуги.

На сьогодні ключовим елементом реформування і сталого розвитку ринків природних монополій, а також підвищення ефективності їх діяльності в інтересах суспільства є механізм цінового регулювання. Для досягнення цього у процесі цінового регулювання необхідно дотримуватися міжнародно визнаних принципів, які, у свою чергу, забезпечують досягнення таких цілей: економічної ефективності, окупності затрат, фінансової стабільності підприємств, справедливості, універсальності послуг, простоти і зрозумілості.

Невідкладним завданням регуляторних органів України на сучасному етапі є підвищення ефективності контролю за регулюванням тарифів на послуги, що реалізуються суб'єктами природних монополій.

Література

1. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності", прийнятий 18.02.1992 р.

2. Закон України "Про антимонопольний комітет України", прийнятий 26.11.1993 р.

3. Кравченко Ю. Ринкам природних монополій — ефективне регулювання // Економіка України. — 2006. — № 6. — С. 12—19.

4. Архангельський Ю. Чи є шкода від монополій? // Економіка України. — 2006. — № 11. — С. 62—69.

5. В. Лагутін. Шкода від монополій і користь від конкуренції: чи все так просто? // Економіка України. — 2007. — № 4. — С. 55—61.

6. В. П.Супрун. Деякі проблеми антимонопольно-конкурентної політики в Україні. // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 7. — С. 14—21.

7. Основи економічної теорії. / За ред. Предборського В. А. — К.: Кондор. — 2002. — 621 с.

8. Основи економічної теорії: Навч. посіб. Мельник Л. Ю. і ін. — К.: ЦНЛ, 2005. — 528 с.

9. Крупка М. І. і ін. Основи економічної теорії: Підручник. — К.: Атіка, 2001. — 344 с.

10. А. Ф. Косік. Мікроекономіка: 2-ге вид., перероб. і доп. Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2008. — 438 с.

11. Кулішов В. В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум: Навч. посіб. — Львів: "Магнолія Плюс", 2006. — 331 с.

12. Стеблій Г. Я. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: "Фірма "ІНКОС"; ЦНЛ, 2007. — 221 с.

13. Базілінська О. Я., Мініна О. В. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 352 с.

14. Косік А. Ф., Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Навч посіб. — К.: ЦНЛ, 2004. — 416 с.

15. Основи економічної теорії. / За ред. С. В. Мочерного: Посіб. для студ. вузів. — К.: ВД "Академія", 2002. — 472 с.

16. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка. Навч. посіб. / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. — К.: Альтернативи, 2005. — 608 с.

17. Мельникова В. І. і ін. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: ВД "Професіонал", 2005. — 400 с.

18. Дзюбик С. Д. Основи економічної теорії: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 481 с.

19. Павленко І. М. Мікроекономіка. Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2006. — 288 с.

20. Лісовий А. В. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 208 с.

21. Горобчук Т. Т. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2002. — 236 с.

22. Мікроекономіка та макроекономіка: Підручник для студ. вузів. — К.: Вид-во "Основи", 2001. — 517 с.

23. Піндайк Р. Мікроекономіка. — К.: Основи, 1996. — 646 с.

bigmir)net TOP 100