Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з економіки

Інструменти впливу антимонопольної політики
на вітчизняну економіку

Реферат

На главную
Реферати з економіки

Державою проводиться регулювання діяльності монополій, що ґрунтується на недоліках, пов'язаних з їхньою діяльністю, яким суперечливим воно не було б з економічної точки зору. Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців від зловживань монопольним положенням і недобросовісної конкуренції в Україні здійснюється Антимонопольним комітетом.

Згідно з методикою, розроблено Антимонопольним комітетом України, монополістом вважається фірма, частка якої на певному ринку перевищує 35% (обсяг ринку визначається як сума випуску певного продукту від вітчизняних виробників (за мінусом експорту) і сумарного імпорту продукту; відповідно частка ринку — відношення випуску продукту фірмою без урахування експорту до обсягу ринку) [7].

Антимонопольне регулювання може стосуватися, по-перше, регулювання злиття фірм. В Україні забороняється злиття фірм, якщо воно призводить до перевищення їхньої сукупної частки ринку 35%. Для регулювання злиття фірм найчастіше застосовується індекс Герфіндаля-Гіршмана, який розраховується як сума квадратів часток ринку фірм, що функціонують у галузі. Для кожної галузі встановлюється максимальне значення індексу, і в разі перевищення його для певної галузі може бути заборонено злиття фірм; якщо на ринку залишається одна фірма, то значення індексу становить 10000. У першій половині 80-х pp. американський уряд прийняв інструкції, що встановили нормативи галузевої концентрації з використання індексу Герфіндаля-Гіршмана. Якщо цей індекс не перевищував 1000, тоді ринок визнавався слабоконцентрованим, якщо перевищував 1800 — висококонцентрованим.

По-друге, антимонопольне регулювання може здійснюватися щодо зловживань монополістом своєю владою через введення комітетом штрафних санкцій чи навіть, примусове роз'єднання фірми-монополіста. У законодавстві кожної країни визначаються види зловживань. У Законі України «Про обмеження монополій і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» [1] вказано, що зловживаннями вважаються: нав'язування контрагенту нерівноправних умов у договорах, обмеження виробництва тощо, що призводить до дефіциту продукту на ринку та встановлення монопольних цін, створення бар'єрів до вступу (виходу) з ринку, встановлення дискримінаційних цін.

По-третє, антимонопольне регулювання проводиться по відношенню до природних монополій — монополія, яка існує за рахунок економії на масштабах виробництва. Держава щодо них проводить регулювання рівня цін і якості продукту. Частка фірм — природних монополістів у комунальній сфері України на 2004 р. становила 40%.

Регулювання діяльності природних монополій може здійснюватися декількома методами:

1. Лінійні ціни, в основі яких лежить принцип мінімізації чистих збитків суспільства від монополії на основі встановлення цін, що відповідають умовам беззбитковості — рівності загального доходу загальним витратам.

2. Нелінійні ціни.

Двуставочний тариф — найпростіший приклад нелінійного ціноутворення. Ціна складається з двох частин. Перша частина фіксується на рівні граничних витрат, а друга — повинна покрити збитки і встановлюється діленням величини прибутку на загальну кількість споживачів:

Р=МС + ТР/N

де N — кількість споживачів.

Однак такий метод має недолік: попит споживачів може бути різним для різних категорій споживачів (наприклад, пенсіонери), і фіксована частина ціни може бути вищою за надлишок для деяких споживачів; якщо вони підуть з ринку, тоді ефективність від введення такого ціноутворення знизиться. Приклад двуставочного ціноутворення — встановлення цін за телефонні послуги в Україні Укртелекомом, яке складається з абонентської плати та ціни за 1 хв. розмови. Однак така практика може носити дискримінаційний характер, коли, наприклад, на вході в парк атракціонів береться плата, а потім окремо за користування атракціоном береться додаткова плата.

3. Непряме регулювання цін, яке здійснюється регулюванням норм доходності та регулювання межі підвищення цін.

Регулювання норми доходності. Капітал, що був інвестований у фірму — природного монополіста, має давати віддачу, рівну середній по економіці, та забезпечувати залучення нових інвестицій для розвитку.

У розвинутих країнах інвестований капітал визначається як бухгалтерська вартість основних (початкова вартість за мінусом зносу) і обігових коштів. Для законності визначення складу та величини витрат природним монополістом залучаються аудиторські фірми.

Держава не є найбільш ефективним інститутом захисту споживача. З розвитком економіки виникають приватні рейтингові, ліцензійні компанії, що визначають стандарти якості. У світі розвиваються ринки аудиторських, консалтингових послуг, фінансовий ринок, які теж регулюють діяльність монопольних об'єднань.

Література

1. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності", прийнятий 18.02.1992 р.

2. Закон України "Про антимонопольний комітет України", прийнятий 26.11.1993 р.

3. Кравченко Ю. Ринкам природних монополій — ефективне регулювання // Економіка України. — 2006. — № 6. — С. 12—19.

4. Архангельський Ю. Чи є шкода від монополій? // Економіка України. — 2006. — № 11. — С. 62—69.

5. В. Лагутін. Шкода від монополій і користь від конкуренції: чи все так просто? // Економіка України. — 2007. — № 4. — С. 55—61.

6. В. П.Супрун. Деякі проблеми антимонопольно-конкурентної політики в Україні. // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 7. — С. 14—21.

7. Основи економічної теорії. / За ред. Предборського В. А. — К.: Кондор. — 2002. — 621 с.

8. Основи економічної теорії: Навч. посіб. Мельник Л. Ю. і ін. — К.: ЦНЛ, 2005. — 528 с.

9. Крупка М. І. і ін. Основи економічної теорії: Підручник. — К.: Атіка, 2001. — 344 с.

10. А. Ф. Косік. Мікроекономіка: 2-ге вид., перероб. і доп. Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2008. — 438 с.

11. Кулішов В. В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум: Навч. посіб. — Львів: "Магнолія Плюс", 2006. — 331 с.

12. Стеблій Г. Я. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: "Фірма "ІНКОС"; ЦНЛ, 2007. — 221 с.

13. Базілінська О. Я., Мініна О. В. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 352 с.

14. Косік А. Ф., Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Навч посіб. — К.: ЦНЛ, 2004. — 416 с.

15. Основи економічної теорії. / За ред. С. В. Мочерного: Посіб. для студ. вузів. — К.: ВД "Академія", 2002. — 472 с.

16. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка. Навч. посіб. / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. — К.: Альтернативи, 2005. — 608 с.

17. Мельникова В. І. і ін. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: ВД "Професіонал", 2005. — 400 с.

18. Дзюбик С. Д. Основи економічної теорії: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 481 с.

19. Павленко І. М. Мікроекономіка. Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2006. — 288 с.

20. Лісовий А. В. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 208 с.

21. Горобчук Т. Т. Мікроекономіка: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2002. — 236 с.

22. Мікроекономіка та макроекономіка: Підручник для студ. вузів. — К.: Вид-во "Основи", 2001. — 517 с.

23. Піндайк Р. Мікроекономіка. — К.: Основи, 1996. — 646 с.

bigmir)net TOP 100