Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з курсу «Фінанси»

Видатки бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян

Реферат

На главную
Реферати з курсу «Фінанси»

Мінімальна трудова виплата, що здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", складається із розрахункового розміру мінімальної пенсії за віком 50 гривні та цільової грошової допомоги. Мінімальна виплата станом на 1 квітня 2003 року становила 80 гривень.

У межах мінімальної пенсії за віком станом на 1 січня 2001 року пенсія була призначена 1048101 особі, що становить 7,9 відсотка загальної чисельності пенсіонерів. Станом на 1 січня 2001 року виплати разом із цільовою допомогою одержують 3,4 млн. осіб, у тому числі 1,9 млн. пенсіонерів за віком при повному стажі роботи, що становить 14,5 % загальної чисельності пенсіонерів.

Пенсії по старості й за вислугу років становили на 1 січня 2001 року 75 відсотків від усіх пенсій, що призначаються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загальний пенсійний вік становить: 55 років — для жінок, 60 років — для чоловіків. Для призначення повної трудової пенсії за віком необхідно мати 20 років трудового стажу для жінок, 25 років — для чоловіків.

Пенсії при неповному стажі станом на 1 січня 2001 року із загальної чисельності пенсіонерів одержували 172957 осіб, або 1,6% від загальної чисельності пенсіонерів за віком.

Із числа пенсіонерів, які одержували пенсії станом на 1 січня 2001 року, пенсії на пільгових умовах за списком № 1 виплачувалися: жінкам у віці до 55 років — 81217 особам, чоловікам у віці до 60 років — 161577 особам.

У загальній чисельності пенсіонерів пенсіонери-інваліди станом на 1 січня 2001 року становили 16,2 відсотка. Із числа інвалідів І та II групи чоловіків до 60 років — 262805 осіб, жінок до 55 років — 206111 осіб.

Пенсії у разі втрати годувальника становлять 8,2 відсотка від усіх пенсій, що були призначені станом на 1 січня 2001 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загальна чисельність пенсіонерів, які одержують пенсію у разі втрати годувальника, — 841114 осіб, із них: на одного непрацездатного — 596126 осіб (70,9%); на двох непрацездатних — 183663 особи (21,8%); на трьох і більше - 61355 осіб (7,3%).

У сільській місцевості нині проживають 5448465 пенсіонерів. Одним із основних джерел для виплати пенсій таким пенсіонерам є сплата фіксованого сільськогосподарського податку. Щодо рівня пенсійного забезпечення сільських і міських пенсіонерів, то пенсії їм призначаються за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", їхні середні розміри різняться майже на 20 відсотків.

Характерними рисами існуючої пенсійної системи є низький рівень пенсій, старіння населення, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді. Тому вкрай гострою стає проблема реформування пенсійного забезпечення. Найпроблемнішими питаннями продовжують залишатися: низькі розміри пенсій; відсутність диференціації трудових пенсій і відсутність джерел фіїіансування пенсій пенсіонерам у сільській місцевості; надання відстрочок, розстрочок і списання заборгованості із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що набуло системного характеру; постійне збільшення кількості пільгових категорій пенсіонерів; недостатнє пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсії через інвалідність та у разі втрати годувальника; невизначеність порядку управління тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду тощо.

У рамках існуючої пенсійної системи цих проблем не розв'язати. Застосування в подальшому принципу, за яким сьогодні проводиться підвищення мінімальних пенсій, дискредитуватиме ідею соціальної справедливості щодо тих пенсіонерів, хто працював довше і мав більший заробіток (тобто зробив більший внесок у систему соціального забезпечення), призведе до зрівнялівки. Наступні кроки з підвищення розмірів пенсій слід зосередити на поступовому збільшенні (знятті) існуючих максимальних обмежень у розмірах пенсій, що нараховуються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Істотною проблемою, яку матиме солідарна пенсійна система України в майбутні десятиліття, є зменшення кількості працівників при одночасному збільшенні кількості пенсіонерів. Це загальнолюдська проблема старіння населення, задля розв'язання якої більшість країн світу реформували або прагнуть реформувати власні пенсійні системи.

Протягом найближчого часу необхідно запровадити такі заходи:

— поступово розширити період і сукупний дохід, які використовуються як база для розрахунку пенсії;

— запровадити жорсткіші нормативні положення, спрямовані проти зловживань у пенсійній системі, скасувати всі інші соціальні пільги, які до неї прив'язані, та положення щодо виняткових привілеїв;

— у платіжних відомостях зазначати суми відрахувань працівників і роботодавців до пенсійних фондів, щоб підняти свідомість щодо витрат на пенсійне забезпечення;

— зменшити суми пенсійних відрахувань із метою зниження фінансового тиску на платників;

— поступово, за рахунок зменшення тіньового сектору збільшувати кількість платників пенсійних внесків.

Держава зобов'язана привести під законодавче регулювання окремі приватні пенсійні фонди, які вже діють, унеможливити їхнє банкрутство чи будь-які шахрайства з коштами їх вкладників.

Існують й інші причини, які настійливо потребують розв'язання проблеми пенсійного забезпечення.

Система пенсійного забезпечення має стати, нарешті, системою соціального страхування, самодостатньою, фінансово стабільною системою, яка задовольнятиме право всіх її учасників на належне пенсійне забезпечення із досягненням ними пенсійного віку.

Тому на виконання Основних напрямів реформування пенсійного забезпечення в Україні, затверджених відповідним Указом Президента у 1998 році, Кабінетом Міністрів розроблено і направлено на розгляд Верховної Ради проекти законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Цими законопроектами передбачене створення трирівневої пенсійної системи, на першому рівні якої за принципом солідарності поколінь і загальнообов'язкового соціального страхування встановлюється пряма залежність майбутнього розміру пенсій від страхового стажу та розміру сплачених внесків, на другому — накопичення пенсійних внесків на особистих рахунках громадян, на третьому — добровільне недержавне пенсійне страхування.