Державне мито

Реферат

Розрізняють ставки мита пропорційні та у фіксованих розмірах. Так, із заяв і скарг, що подаються до суду, в яких зазначають ціну позову, та за видавання судом копій документів, а також із заяв майнового характеру, за якими можна визначити ціну позову, мито справляється у відсотках до ціни позову. В такій самій формі стягується мито за нотаріальні дії, здійснені державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами місцевих рад за посвідчення договорів відчуження майна (житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, а також іншого нерухомого майна), відчуження земельних ділянок, транспортних засобів, за посвідчення договорів купівлі-продажу майна або поділу, одержання в спадщину, за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці.

У всіх інших випадках за дії, здійснені уповноваженими державою органами, мито справляється в твердих сумах, які відповідно співвідносяться з мінімальною заробітною платою.

Від сплати державного мита звільняються:

— позивачі — робітники та службовці — за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники селянських (фермерських) господарств — за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю;

— позивачі — за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки;

— громадяни — з касаційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;

— позивачі — за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника;

— позивачі — за позовами про стягнення аліментів;

— сторони — зі спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт;

— органи соціального страхування та органи соціального забезпечення — за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення — також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій;

— позивачі — за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;

— громадяни — за видавання або засвідчення правильності копій документів, потрібних для призначення та одержання державних допомоги і пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);

— державні та громадські органи, підприємства, установи організації, громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, з заявами до суду шодо захисту прав та інтересів інших осіб;

— органи місцевого та регіонального самоврядування — за позовами до суду або арбітражного суду про визнання недійсними актів інших органів місцевого та регіонального самоврядування, місцевих державних адміністрацій, підприємств, організацій, установ, які обмежують їхні права;

— органи місцевого та регіонального самоврядування — за позовами до суду або арбітражного суду про стягнення з підприємства, організації, установи і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми рішеннями, діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування;

— місцеві державні адміністрації — за позовами до арбітражного суду про визнання недійсними актів органів місцевого та регіонального самоврядування, що суперечать чинному законодавству;

— громадяни — за реєстрацію народження, смерті, усиновлення (удочеріння) і встановлення батьківства, за видавання їм свідоцтва про зміну, доповнення й виправлення записів актів про народження у випадках встановлення батьківства, усиновлення (удочеріння), а також у зв'язку з помилками, допущеними при реєстрації актів громадянського стану органами запису актів громадянського стану;

— фінансові органи та державні податкові адміністрації — за видавання їм свідоцтв і дублікатів свідоцтв про право держави на спадщину та документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними конторами виконавчих записів про стягнення податків, платежів, зборів і недоїмок;

— громадяни — за посвідчення їхніх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ, організацій;

— неповнолітні — за видачу їм паспорта громадянина України (нового зразка) та видачу свідоцтва про право на спадщину;

— громадяни України — за видавання їм документів на право виїзду за кордон, якщо виїзд пов'язаний із смертю або відвідинами могил близьких родичів, а також за видачу документів про запрошення в Україну осіб у зв'язку зі смертю або тяжкою хворобою близьких родичів;

— особи, які не досягли 16-річного віку, або особи, які виїздять на навчання за кордон — за видавання їм документа на виїзд за кордон та в'їзд в Україну;

— громадяни, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (1 та 2 категорій), інваліди І та II груп;

— інші категорії громадян, організацій за дії, вчинені в їхніх інтересах.

Місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України — щодо державного мита, яке зараховується до Державного бюджету України.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до арбітражного суду, із заяв про перевірку рішень, ухвал та постанов арбітражних судів у порядку нагляду, а також за дії, пов'язані з одержанням охоронних документів на об'єкти промислової власності, підтриманням їх чинності та передачею прав їх власниками. Це мито зараховується до державного бюджету.

Державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунка платника в кредитній установі.

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

— внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

— повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконкомів міських, селищних і сільських рад у вчиненні нотаріальних дій;

— припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в арбітражному суді;

— в інших випадках, передбачених законодавством.

Керівники установ, що справляють державне мито, несуть відповідальність за правильність його справляння, а також за своєчасність та повноту внесення до бюджету.

Міністерство фінансів України, Головна державна податкова адміністрація України, місцеві фінансові органи та державні податкові адміністрації провадять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своєчасності та повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють.