Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з історії України

Середньостогівські племена

Реферат

На главную
Реферати з історії України

В середині IV тисячоліття до н. е. на сучасній території Східної України, в басейні Сіверського Дінця, з'явилися численні племена так званої середньостогівської культури. Свою назву вона дістала від о. Середній Стіг на Дніпрі поблизу Запоріжжя, де вперше було виявлено й досліджено пам'ятки цієї культури. Неолітичні племена дніпро-донецької культури, які в той час проживали на Лівобережжі, згодом були витіснені середньостогівськими племенами майже з усієї території, залишившись лише у межах Київського Полісся.

Оволодівши степовою та південною частиною лісостепової смуги Лівобережжя, середньостогівські племена у винятково сприятливих умовах степового ландшафту домоглися прискореного розвитку табунного тваринництва, зокрема конярства, яке становило основу їх господарства і визначало розвиток інших галузей виробництва. Незначну, допоміжну роль у їхньому господарстві відігравали мисливство та рибальство.

Середньостогівські конярі застосовували прості, але вкрай необхідні для верхової їзди рогові псалії, що стали неодмінним атрибутом кінської збруї — вуздечки. Для виготовлення знарядь праці, зброї та предметів побуту використовувався кремінь, а також кістка та ріг, рідше — мідь.

Характерну категорію виробів становила кераміка. Порівняно з трипільською вона була примітивнішою, незрівнянно біднішою формами та орнаментацією. Для раннього етапу розвитку середньостргівської кераміки єдиною універсальною формою був гостродонний горщик, який використовувався для різних господарських та побутових потреб.

Якщо в благодатних степах існували сприятливі умови для розвитку конярства, то сусідня лісостепова смуга була зручною для розташування стоянок-зимовищ.

Пересуваючись з місця на місце разом з табунами коней, середньостогівські племена зимували на тимчасових стоянках, де споруджували невеликі прямокутні наземні житла. Західні периферійні поселення, які розташовувалися на високих, важкодоступних островах або останцях на Дніпрі, відігравали роль прикордонних сторожових пунктів.

Основу общинного багатства середньостогівців складали численні табуни коней, хоч вони розводили також овець та кіз. Для захисту від нападу та пограбування чужинцями середньостогівські кіннотники були озброєні списами та луками і становили на той час грізну військову силу.

Середньостогівські племена підтримували стосунки з сусідніми землеробсько-скотарськими трипільськими племенами. В обмін на коней, а можливо, і на вовну вони одержували у трипільців збіжжя, велику рогату худобу, свиней. Трипільські племена запозичили у середньостогівців деякі технологічні прийоми керамічного виробництва (домішування до керамічної маси товчених черепашок). У свою чергу середньостогівці перейняли у трипільців глиняну антропоморфну та зооморфну пластику. Всі ці та інші факти господарського й культурного взаємозбагачення трипільських та середньостогівських племен свідчать про те, що між ними існували, принаймні протягом певного часу, добросусідські взаємини.

Про ідеологічні уявлення середньостогівських племен відомо мало. У них існував культ предків, про що свідчать безкурганні одиничні поховання: померлих посипали червоною вохрою, інколи ставили поруч глиняні посудини, а також клали вуздечки, від яких збереглися рогові псалії.

bigmir)net TOP 100