Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з історії України

Племена багатоваликової кераміки

Реферат

На главную
Реферати з історії України

З середини II тисячоліття до н. е. на значних просторах Східної Європи, в лісостеповій та степовій зонах, відома ще одна група племен. На історичну арену виходять племена так званої багатоваликової кераміки, культура яких помітно відрізняється від культури племен катакомбної та інших сучасних їм культур. Період існування цих племен визначається XVI—XV ст. до н. е.

Безперечно, що, займаючи таку велику територію, племена культури багатоваликової кераміки навряд чи були однорідними. До складу цього великого об'єднання входило, очевидно, кілька племінних груп з своїми етнографічними особливостями. На жаль, стан вивчення пам'яток, залишених цими племенами, ще не дозволяє з певністю визначити такі групи, хоч і помітна деяка своєрідність матеріальної культури племен, які проживали, наприклад, на Нижньому Дніпрі та на Сеймі.

Племена культури багатоваликової кераміки залишили велику кількість поселень, розташованих у долинах рік, на високих корінних берегах або на підвищеннях у заплавах.

Величезні розміри території та недостатня вивченість пам'яток дають можливість лише в загальних рисах визначити розвиток господарства цих племен. Безумовно, що племена, які жили у степовій смузі, за характером ведення господарства відрізнялися від лісостепових і особливо поліських племен. У системі господарства цих племен переважало приселищне скотарство, а також розведення свиней. Знахідки круглих рогових псалій, подібних до близькосхідних, свідчать про розвиток вершництва.

Крім скотарства, ці племена займалися землеробством та рибальством, що засвідчується знахідками відповідних знарядь праці на поселеннях: зернотерок, розтирачів, крем'яних серпів, рибальських грузил тощо.

Одне з найбільших поселень племен багатоваликової кераміки досліджено на Нижньому Дніпрі, поблизу с. Бабиного Верхньорогачицького району Херсонської області. Воно розташоване на прибережній ділянці надзаплавної тераси р. Конки — притоки Дніпра. На поселенні виявлено залишки напівземлянок та глинобитних наземних жител. Останні будувалися з дерев'яних стовпів, порожнина між якими заповнювалась глиняними вальками.

Населення користувалося знаряддями праці та зброєю переважно з каменю, кістки та металу. Деякі металеві речі потрапляли сюди шляхом обміну. Це був період широких зв'язків між дуже віддаленими районами. На поселенні Бабине III знайдено єгипетське фаянсове намисто.

Померлих ховали в курганах, залишених племенами попередньої доби. Іноді за домовину правили кам'яні скрині. Небіжчиків клали у скорченому положенні, переважно на лівому боці. Можливо, що поховання здійснювалося не тільки в курганних могилах, а й у ґрунтових могильниках. Згідно з тогочасними віруваннями, небіжчикам ставили посуд з їжею, клали шматки м'яса, знаряддя праці, зброю та прикраси.

Знайдено скарби, що характеризують тогочасну епоху. Одним з найцікавіших серед них є Бородінський, виявлений поблизу смт. Бородіна Тарутинського району Одеської області. Поки що важко визначити етнічну належність скарбу. Можна лише зазначити, що його датування збігається в часі з існуванням племен багатоваликової кераміки XVI—XV ст. до н. е. До скарбу входило 17 речей: срібні списи і кинджали, шпильки для одягу, бойові сокири з кольорового каменю, три булави з алебастру та кілька пластин. Списи, кинджали, шпильки, прикрашені золотою інкрустацією, були для того часу визначними творами золотарства. Це, безсумнівно, — парадна зброя, символ влади вождя і воєначальника.

Вивчення речей із скарбу свідчить про те, що вони мають численні аналогії на величезній території. Подібного типу списи були поширені в Поволжі, Прикам'ї, Західному Сибіру; а такі самі кинджали зустрічаються на Кавказі і в Середземномор'ї, проте прикрашені вони в стилі кріто-мікенського мистецтва. Кам'яні шліфовані сокири та булави — певно, кавказькі за походженням. Срібна інкрустована золотом шпилька з ромбічною головкою оздоблена орнаментом, подібним до мікенського. Отже, речі з цього скарбу тісно пов'язані з егейським світом. Бородінський скарб став загальновідомим як важливе джерело для вивчення історії населення Степового Причорномор'я бронзового віку.