Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з історії України

Племена тшинецько-комарівської культури

Реферат

На главную
Реферати з історії України

На території, раніше зайнятій племенами культур шнурової кераміки, сформувалися нові племінні утворення, одним з яких були племена тшинецько-комарівської спільності.

Значна сучасна територія Північної України, Південної Білорусії та Східної Польщі у XV—XI ст. до н. е. була заселена групою племен, близьких між собою культурою і, певно, етнічним складом, які дістали назву тшинецьких (від могильника Тшинця поблизу м. Пулави в Польщі), а група споріднених з ними комарівських племен займала в цей час Прикарпаття та Придністров'я (свою назву вони одержали від с. Комарова Галицького району Івано-Франківської області, поблизу якого вперше виявлено поселення і могильник цієї культури).

На думку багатьох дослідників, племена тшинецько-комарівської спільності поліських районів сучасних України, Білорусії та Польщі були стародавніми праслов'янами — попередниками східних та західних слов'ян. Проте деякі вчені в комарівських племенах вбачають давніх фракійців.

Матеріальна культура тшинецьких і комарівських племен настільки близька, що дослідники не завжди можуть точно визначити, до якої з них слід віднести ту чи іншу пам'ятку. І все ж у культурі племен, які входили до складу тшинецько-комарівської спільності, в окремих районах їх поширення є деякі відмінності. Особливо виразні вони у племен Подесення та Сейму, які дістали назву сосницьких. Тут досить довго існували традиції неолітичних племен, що пережили мідний вік і як відгомін далекого минулого розвинулися в культурі сосницьких племен.

Населення тшинецько-комарівської культури селилося поблизу водоймищ, на дюнних підвищеннях та останцях у заплавах рік або ж на борових терасах. Серед великої кількості відомих поселень порівняно добре збереглося небагато — здебільшого вони зруйновані. Досліджені поселення дають можливість відновити їх планування, розміри та характер жител.

Епонімною пам'яткою не тільки для цієї смуги є поселення Пустинка поблизу с. Мньова на Чернігівщині. Воно розташовувалося на давньому островоподібному утворенні серед заболоченої стариці лівого берега Дніпра. Довжина поселення — 600 м, ширина — 200 м. На ньому виявлено залишки 35 будівель, з яких 20 — житлові, решта — господарські. Житла розміщувалися вздовж берега двома рядами, утворюючи «вулицю». В центрі була незабудована площадка. Житла являли собою великі прямокутної форми землянки, що складалися з двох приміщень. Площа таких жител становила 50—70 м2. Дещо відособлено будувалися культові споруди. Всередині однієї з них виявлено невеликий рівчак, заповнений розбитими й цілими зернотерками, впереміш з кальцинованими кістками. У другій будівлі знайдено жертовник. Дослідники вбачають у цьому вияв землеробського культу.

Для будівництва жител широко використовувалося дерево. Дерев'яний каркас становив основу стін та даху. Порожнина між стовпами заповнювалась колодами або плотом. Зсередини стіни обмазувалися глиною. Дах був двосхилий, критий очеретом. Земляна підлога в окремих місцях викладалася глиняними вальками — своєрідною цеглою, обмазаною зверху глиною. В житлах мешкало 10—15 осіб, тобто практично в них розміщалась одна велика сім'я. Отже, всього в поселенні могло проживати близько 300 чоловік. Якщо враховувати сліди багатьох поселень і в заплаві, і на борових терасах, то можна дійти висновку, що густота заселення тут була не меншою, ніж у степовій смузі. Племена, які жили на Прикарпатті та Подністров'ї, будували наземні житла прямокутної форми, що являли собою великі за розмірами однокамерні приміщення, нижня частина яких викладалася з каменю, а стіни — з дерева (с. Комарів).

На території, яку займали тшинецько-комарівські племена, панував помірно вологий клімат, і практично вона не знала стійких, властивих для Степу, засух. Цей район був майже однаково придатний для розвитку як землеробства, так і скотарства.

У лісовій смузі Європи серед пам'яток доби неоліту — бронзи виявлено палеоботанічний матеріал, який свідчить про те, що в той час уже були відомі м'яка пшениця, ячмінь, просо.

Доказом існування землеробства у тшинецько-комарівських племен є відбитки на грудках глини зерен пшениці двох сортів та ячменю (с. Комарів), а також наявність знарядь, пов'язаних із землеробством: серпів, зернотерок, розтирачів.

Землеробський характер господарства знайшов вияв і в культі. На поселенні Пустинка відкрито приміщення, де в окремому місці відбувалися відправлення землеробського культу: тут виявлено багато розбитих і цілих зернотерок. У племен, що жили в Прикарпатті та на Подністров'ї, цей культ знайшов відображення в поховальних пам'ятках. Набрав поширення звичай оточувати поховання кромлехами, що символізували сонце. Поклоніння сонцю було перенесено і на предмети побуту, зокрема на посуд. На деяких горшках є зображення солярних знаків.

Поряд із землеробством тшинецько-комарівські племена займалися приселищним скотарством — розводили велику рогату худобу та коней. На Поліссі, де росли густі дубові діброви, розводили свиней. Велика кількість лісів та водоймищ давала можливість займатися мисливством та рибальством.

Досить розвинутими були прядіння й ткацтво. Серед інших домашніх виробництв слід назвати виготовлення посуду. Це різноманітні тюльпаноподібні горшки, прикрашені здебільшого прокреслено-лінійним орнаментом, миски, черпаки, келихи, друшляки.

Є дані, які засвідчують наявність місцевої металообробки, хоч вона не досягла такого рівня, як у зрубних племен. На деяких поселеннях (Зазим'я Київської області, Волинцеве на Сумщині) виявлено ливарні матриці для кельтів, доліт, сокир. Але основна кількість металевих виробів надходила шляхом обміну. Це насамперед прикраси — шпильки, браслети, намисто. Безпосередня близькість тшинецько-комарівських племен Прикарпаття та Подністров'я до карпато-дунайського металургійного центру не могла не позначитися на кількості знайдених тут металевих виробів.

Недостатній розвиток місцевої металообробки компенсувався високим рівнем техніки виготовлення кам'яних виробів. Існували спеціальні майстерні по виготовленню знарядь з каменю. Вони були досліджені в районі Кременця Тернопільської області. Деякі з них мали спеціалізований характер: у них виготовлялися знаряддя лише одного типу. Характерно, що виготовлені в цей час серпи, немовби продовжуючи розвиток подібних виробів, поширених раніше серед племен культур шнурової кераміки, досягали найвищої завершеності. На Поліссі протягом усього бронзового віку основним матеріалом для виготовлення знарядь праці та зброї був камінь.

За традицією, що існувала у тшинецько-комарівських племен, померлих ховали під курганами за обрядом трупопокладення і в ґрунтових могильниках за обрядом трупоспалення. Останній відомий на цій території ще у трипільських племен. Крім того, в Подністров'ї та на Прикарпатті був також поширений звичай ховати померлих у кам'яних та дерев'яних домовинах. Поруч з небіжчиком ставили посуд, клали знаряддя праці, зброю та різноманітні прикраси. В одному з поховань знайдено навіть золоті речі (с. Комарів). Але часто в могилу речей не клали. Наявність багатших і бідніших поховань свідчить про існування у тшинецько-комарівських племен майнової і соціальної диференціації.

З часом у різних районах, зайнятих тшинецькими й комарівськими племенами, дедалі чіткіше простежуються відмінності, які зрештою спричинилися до появи нових культурних утворень. Так, на основі культур тшинецьких племен у басейні Вісли склалася лужицька культура, а на основі тшинецько-комарівських племен на Лісостеповому Правобережжі України сформувалася білогрудівська культура.

bigmir)net TOP 100