Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з історії України

Господарство племен Лісостепової Скіфії

Реферат

На главную
Реферати з історії України

Племена, що населяли Лісостеп, були близькі між собою типами господарства, рівнем розвитку продуктивних сил. Усі досягнення землеробства (знаряддя праці, набір культурних злаків, способи зберігання й переробки сільськогосподарських продуктів) були загальними для народів однієї географічної зони, одного рівня культури.

Орне землеробство було панівним. Це знайшло відображення, зокрема, в назві однієї з провідних груп землеробського населення Скіфії (скіфи-орачі), в легенді про золотий плуг і ярмо, в яке запрягли волів.

Збереглося кілька дерев'яних плугів скіфського часу. Вони являють собою кривогрядильні рала, схожі на сучасні їм у Західній Європі. Рала ці не мали металевих наконечників і полиць для відкидання земляної скиби. Для розпушування землі використовувались рогові мотики та мотики із залізними наконечниками у вигляді тесла. Серед вирощуваних культур були пшениця (тверда і м'яка), просо, ячмінь, жито, горох, сочовиця, нут, чуфа, вика, цибуля, часник. Є дані про існування в Скіфії городництва і садівництва. Збирали врожай залізними серпами. Мололи зерно ручними зернотерками.

Численні остеологічні матеріали, одержані при розкопках, свідчать про досить велику роль скотарства. Перевага надавалася великій і дрібній рогатій худобі. У значній кількості розводили коней, м'ясо яких також споживалося, та свиней.

Мисливство й рибальство були допоміжними заняттями. На городищах, як правило, зустрічаються у незначній кількості кістки лося, благородного оленя, козулі, кабана, ведмедя, вовка, лисиці, бобра, зайця та інших представників дикої фауни.

Жили у дерев'яних будинках. У населення Правобережжя досить поширеними були напівземлянки, стіни яких зводилися з брусів або жердин, обплетених лозою та обмазаних глиною. У племен Лівобережжя переважали наземні стовпові житла з глинобитною долівкою і склепінчастими печами, зробленими з глини на каркасі з лози.

Рівень обробки металів був не нижчим, ніж у степових кочовиків. Залізо одержували з легковідновлюваних руд — бурого залізняку, озерної і болотної залізної руди. Руду збагачували, випалюючи та промиваючи її. Як флюс в горно додавали вапняк. Паливом служило деревне вугілля.

Твердості виробів досягали шляхом цементації за допомогою вуглецювання поверхні вже готового виробу. В інший спосіб вуглецювали залізо до стану сталі в самому горні. Скіфські ковалі добре володіли технологією зварювання, наварюючи на знаряддя праці й предмети озброєння стальні леза. Вміння виготовляти сталь і правильно використовувати її якості було надзвичайно важливим досягненням.

З бронзи у великій кількості виготовляли наконечники стріл. З неї ж відливали деталі кінської вуздечки, казани, прикраси, предмети культу тощо. Місцеві майстри володіли такими навичками, як лиття в постійних формах, лиття за восковою моделлю, складне лиття у великих складених формах. Вони володіли також зварюванням, куванням, клепанням і покриттям виробів з бронзи іншими металами. Ливарники добре розумілися на властивостях різних сплавів, використовуючи той чи інший склад, залежно від призначення виробу.

Значного розвитку набуло шкіряне виробництво, прядіння, ткацтво, обробка дерева, кістки тощо. Шкури тварин, крім механічного очищення і розм'якшення, оброблялися за допомогою високоякісних рослинних дубителів. Вироблялася шкіра багатьох сортів.

Серед тканин були відомі вироби з конопель, льону, вовни, які мали полотняне та більш складне — репсове й саржове переплетення. Тканини фарбували в синій, червоний, жовтий, ліловий та інші кольори. Барвники використовувалися місцеві, переважно рослинного походження.

Знаряддями тесляра й столяра були провушні сокири, тесла, долота, стамески, ножі. Є дані про застосування невеликих пил з дрібними зубцями, свердел та буравів. Колоди розколювали на дошки та бруси за допомогою клинів. Поверхня дощок часто застругувалась.

Високорозвинутим було гончарство. Посуд ліпили від руки, за допомогою звичайних прийомів накладання джгутів і стрічок. Як домішки в глину додавали пісок і товчену кераміку. Випалювали готові вироби найчастіше на вогнищі відкритим способом, при температурі 800—850°. Майстри вміло використовували особливості місцевих глин і, застосовуючи домішки, досягали необхідного їх складу. Гончарі окремих племен володіли цілим комплексом навиків і традицій у виготовленні посуду певних типів і форм. Особливою майстерністю відзначалися гончарі ранньоскіфського часу на Правобережжі. Вони виготовляли гарний і різноманітний посуд, який покривали темним ангобом і згладжували лощилами.

На основі вивчення господарства племен Лісостепової Скіфії можна дійти висновку, що вони в той час належали до числа найрозвинутіших народів Східної Європи.

bigmir)net TOP 100