Соціально-економічний розвиток Київської Русі. Феодальний маєток

Реферат

Адміністративним та господарським центром феодальних володінь був феодальний двір, де зосереджувалися житлові й господарські будівлі феодала, господарський інвентар, запаси продуктів тощо. У таких дворах мешкали їх господарі або тіуни, що управляли маєтками, адміністративний персонал, дружина і челядь, яка обслуговувала господарство і двір. Великокнязівські двори існували у Білгороді, Вишгороді, Берестові та в інших пунктах.

Певне уявлення про господарство феодальних маєтків дає літопис у розповіді про розорення дворів Ігоря і Святослава Ольговичів поблизу Путивля під час міжусобної боротьби 1146 р. В Іпатіївському літописі читаємо: «Идоста на Игорево селце, идеже бяше устроилъ дворъ добрі, бе же ту готовизни много, въ бретьяницахъ и в погребехъ вина и медове и что тяжкого товара всякого, до желіза и до міди, не тягли бяхуть от множества всего того вывозити. Давидовича же повеліста имати на возы собі и воемъ и потомъ повеліста зажечи дворъ и церковь святого Георгия и гумно его в немже бе стоговъ 9 сот». З двору Святослава Ольговича Давидовичі вивезли «скотьниці и бретьяниці и товаръ иже бe немочно двигнути и въ погребехъ было 500 берковьсковъ меду, а вина 80 корчагъ... и челяди 7 сот». Було захоплено також табуни коней, в яких налічувалося «кобыл стадних 3000, а конь 1000».

У дворах Ігоря і Святослава Ольговичів знаходилися токи, амбари, погреби, де зберігалися запаси хліба та інших сільськогосподарських продуктів, а також різний господарський реманент і ремісничі вироби. Продукти, зосереджені у цих дворах, призначалися не тільки для власних потреб господарів та мешканців дворів, а й на продаж: 900 стогів хліба або 4 тис. голів коней — забагато для потреб феодала і його дворні. Таким постає з літопису велике князівське господарство.

Двори-замки будувалися, як правило, у густо заселених місцевостях. Розташовані на високих місцях, добре укріплені й неприступні, вони призначалися для захисту від нападів як зовнішніх ворогів, так і феодалів-суперників. Площа таких замків порівняно невелика, їх внутрішнє планування підпорядковувалося потребам феодального двору. Частина будівель на замках являла собою єдиний комплекс житлових, господарських і оборонних споруд. Вони розташовувалися колом, паралельно валу і фортечній стіні і поєднувалися з фортифікаційною системою. Подібна риса притаманна і феодальним замкам Західної Європи з так званими житловими стінами.

Певне уявлення про феодальний двір дає городище на Княжій горі, яке пов'язується з містом Роднем, згадуваним у літописі під 980 р. У ньому шукав притулку Ярополк Святославич під час боротьби з братом Володимиром за Київ. Княжа гора розташована на правому березі Дніпра, вище гирла Росі, і являє собою видовжену височінь, обмежену з трьох боків природними схилами до річки і ярів, а з четвертого — ровом і валом. Площа городища становить близько 2500 м². На ньому виявлені залишки 22 житлових та господарських споруд, які розташовувалися двома рядами, велика кількість речей, що дають змогу відтворити картину життя та діяльності його мешканців. Зокрема, знайдено знаряддя праці різного виробничого призначення, зброю, речі побуту. Отже, на Княжій горі жило населення, яке займалося землеробством, ремеслами, промислами і військовою справою. На городищі виявлено велику кількість поодиноких коштовних прикрас і 12 скарбів, що належали представникам багатої суспільної верхівки. Весь комплекс речей, знайдених тут, і назва місцевості дають можливість стверджувати, що феодальний двір-замок належав саме князю, який жив у ньому зі своєю сім'єю.

Картину життя феодального двору розкрили і розкопки Райковецького городища. Городище площею близько 3 тис. м² було оточене глибоким ровом і валом. Замок згорів під час монголо-татарської навали 1241 р. У центрі городища розміщувалися заглиблені у землю приміщення виробничого призначення. Тут же був загін для худоби, запаси сіна у скирдах. Зовні за валом розташовувалися залізоплавильні й гончарні горни. В усіх приміщеннях виявлені знаряддя праці, переважно землеробські, та інші господарські й побутові речі. На городищі знайдено багато зброї: мечі, наконечники списів, стріл тощо.

Виявлення у більшості житлово-господарських комплексів майже в однаковій кількості знарядь праці та різного інвентаря можна було б, вважати за ознаку того, що ці комплекси належали виробникам, які вели власне господарство й були більш-менш рівними за майновим станом. Проте приміщення, в яких мешкали ці виробники, не були їх власністю, бо вони будувалися господарем замку одночасно з укріпленнями і конструктивно пов'язувалися з усією фортифікаційною системою. Господарська самостійність виробників вимагала приватної власності на худобу, але на Райковецькому городищі всю худобу тримали у спільному загоні. Отже, у згадуваних помешканнях жили не самостійні виробники, а особи, що обслуговували велике феодальне господарство. Подібні за своїм соціально-економічним змістом і городища поблизу с. Колодяжного на Случі (Дзержинський район Житомирської області), с. Городища (Шепетівський район Хмельницької області) та ін.

Основною галуззю господарства феодальних маєтків було землеробство. Це підтверджується археологічними дослідженнями і писемними джерелами. Найчастішими знахідками на городищах, де містилися феодальні двори, є землеробські знаряддя та залишки продуктів землеробства. Боярське землеволодіння охоронялося законодавством Київської держави. «Руська правда» передбачала накладення великих штрафів на порушників межі боярської запашки — за знищення межового знака, підпал току, крадіжку хліба. Другою за значенням галуззю феодального господарства було скотарство.

У феодальних господарствах значного розвитку досягли також різні галузі ремесла. Вотчинне ремесло обслуговувало насамперед потреби феодального господарства, а також забезпечувало необхідними виробами найближчу сільськогосподарську округу.

На підставі речей, знайдених на городищах, можна скласти уявлення не тільки про виробничі галузі цих господарств, а й про їх розміри та продуктивність. Так, підраховано, що у господарстві Райковецького городища було від 270 до 360 десятин землі. Частина цієї площі відводилась під злакові культури. Можна приблизно визначити і кількість хліба, яку збирали в господарстві: загалом вироблялося щорічно понад 4 тис. пудів. З «Руської правди» дізнаємося, що у другій половині XII ст. максимальний врожай озимих у Ростовській землі становив близько 50 пудів з десятини. Для Подніпров'я, де землі кращі, такий показник для того періоду слід вважати середнім. Матеріали Райковецького городища дають можливість підрахувати приблизну чисельність його населення та кількість продуктів, яку воно споживало. Загальна кількість жителів становила близько 140 чоловік. Виходячи з норм споживання у селянських сім'ях у XIX ст. — 18 пудів зерна на душу на рік, все населення Райковецького городища мало споживати близько 2500 пудів хліба. Якщо вирахувати насіння і певну частину врожаю на інші господарські потреби, то й тоді значна частина його залишалася на продаж. У середньому вона становила приблизно третину валового збору.