Передумови виникнення наукових шкіл у менеджменті

Реферат

У 40—50-ті роки XIX ст. в США розпочався бурхливий розвиток промислових підприємств, внаслідок чого країна вийшла на передові позиції в світі. Промисловість розвивалася так швидко, що власникам і управляючим уже не вистачало емпіричних знань для успішного ведення бізнесу. Виникла потреба узагальнення і наукового обґрунтування засобів і прийомів успішного управління. Концентрація зусиль на певних напрямах досліджень стала основою виникнення наукових шкіл у менеджменті, багато з яких існують і донині.

Це було початком становлення науки менеджменту як окремої галузі знань з власним предметом, об'єктом і методами дослідження.

За промислової революції в США нові індустріальні компанії зіткнулися з невідомими раніше проблемами соціального управління, координації та організації праці сотень і тисяч робітників. Американські підприємці відчули необхідність наукових досліджень у галузі управління. Вперше увагу до цього привернув президент мануфактурної компанії «Тель енд Тоун» Генрі Тоун у доповіді «Інженер як економіст», представленій у 1886 р. на щорічному зібранні Американського товариства інженерів-механіків. Він порушив питання про роль управління як відносно самостійної сфери наукового знання і професійної спеціалізації, яка за своєю практичною значущістю не поступається інженерній праці. Г. Тоун доводив, що управління має бути конституйоване в окрему науку зі своїм предметом, літературою і асоціаціями, оскільки лише у такому разі підприємці та менеджери можуть скористатися набутим досвідом. Наголошував, що інженери повинні розвивати особливі якості, необхідні для управління виробництвом, поєднуючи професійні навички і спеціалізовані знання з організаторською роботою. Г. Тоун і його послідовники вперше звернулися до внутріорганізаційних проблем компаній і фірм, які на той час переросли з простих мануфактурних підприємств у складні організаційні системи, що інтегрували в єдине ціле численні спеціалізовані елементи.

Концентрація капіталу, розширення масштабів виробництва, фінансових операцій вимагали нових організаційно-правових форм приватного підприємництва. Такою формою стала корпорація (акціонерне товариство), яка об'єднувала дрібних власників, сприяла збільшенню загальних обсягів одержуваного прибутку. Корпораціям був наданий статус юридичних осіб, а їхні акціонери одержали право на частину прибутку, пропорційну кількості належних їм акцій. Виникли дві форми організації бізнесу: індивідуально-власницька і корпоративна. За індивідуально-власницької форми організації бізнесу власник теоретично може робити все, що завгодно. Бізнес великих корпорацій ґрунтується на тому, що акціонери обирають директорів, а ті добирають службовців, залучають їх до управління бізнесом в інтересах прибутків акціонерів.

Інтереси фірм вимагали ширшого залучення технічних фахівців до управління. На думку Г. Тоуна, завдання менеджерів полягало в тому, щоб залучити фахівця у структуру влади фірми і дати йому більше автономії для розвитку прагнення до ідентифікації власних інтересів з інтересами фірми.

Отже, поштовхом до наукових досліджень у сфері управління і зародження науки менеджменту стало виникнення нової форми організації бізнесу — корпорацій (акціонерних товариств). Поява управління як науки частково була зумовлена потребами великого бізнесу, частково — спробою скористатися перевагами техніки, створеної у період промислової революції, а частково — досягненням невеликої групи зацікавлених людей, що намагалися знайти найефективніші способи виконання роботи.