Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з податкової системи

Відповідальність платників за порушення податкового законодавства

Контрольна робота

На главную
Реферати з податкової системи

Зміст

Розділ 1. Відповідальність платників за порушення податкового законодавства

1.1. Податкова система в Україні

1.2. Контроль щодо сплати податків та відповідальність платників

Розділ 2. Методика заповнення податкових декларацій

2.1. Податкова декларація з податку на додану вартість

2.2. Декларація з податку на прибуток

2.3. Декларація про сплату комунального податку

Список використаної літератури

Розділ 1. Відповідальність платників за порушення податкового законодавства

1.1. Податкова система в Україні

Закон України "Про систему оподаткування" № 77/97-ВР від 18.02.97 р. визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки та відповідальність платників.

Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільги їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими Радами відповідно до цього Закону, інших Законів України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та Державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Податкова система — це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер й необхідні державі для виконання її функцій. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб'єктів, стимулюючи економічну й інвестиційну активність.

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнених державою податків завжди є збільшення інфляційних тенденцій. Збільшення маси або напрямку податків призводить до зростання цін або через скорочення попиту внаслідок зростання цін веде до погіршення фінансового становища господарюючих суб'єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.

Інколи підприємства штучно утримують низькі ціни на свою продукцію з метою, щоб, з одного боку, зменшити абсолютну масу податкових платежів до бюджету, з іншого, шляхом створення штучного дефіциту здійснювати кінцеву реалізацію своїх товарів за посередництва тіньових комерційних структур. Зрештою все одно спрацює механізм ринку: споживач оплачує продукт за ринковою ціною. Разом із тим для держави стає безглуздим збільшення податків, оскільки основна маса прибутку присвоюється виробником і посередником безконтрольно.

Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що справляються у визначеному порядку. Її сьогоднішній стан можна схарактеризувати як створення основ, реформування самої податкової системи (впровадження податків, характерних для більшості розвинутих країн з ринковою економікою, наприклад, податку на додану вартість), наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори — це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

Державні цільові фонди — це фонди, створені відповідно до законів України, що формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм власності, і внесків фізичних осіб.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які, відповідно до законодавчих актів, покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України (ст. 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" № 77/97 від 18 лютого 1997 р.).

Об'єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;

2) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

3) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до Законів України декларації, бухгалтерську звітність та інші документи, відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) допускати посадових осіб державних податкових органів для перевірок, обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Під час перевірки, що провадиться податковими органами керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами України, виконувати вимоги державних податкових органів про усунення виявлених порушень законів України про оподаткування, а також підписати акти про проведення перевірки.

Припиняється обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) — зі сплатою податку, збору (обов’язкових платежів) або його скасуванням.

Заборгованість платників податків і зборів (обов'язкових платежів) у разі ліквідації юридичної особи сплачується у порядку, встановленому законами України.

Обов'язок фізичної особи зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податків і зборів обов'язкових платежів (або його скасуванням), а також у разі смерті платника.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право:

1) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їхніх посадових осіб;

2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, здійснених державними податковими органами;

3) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування у порядку, встановленому законами України.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється податковими органами та іншими державними органами відповідно до законодавства України. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов'язкових платежів) лише за умови пред'явлення ними документів, що підтверджують взяття їх на облік у державному податковому органі, і у триденний термін повідомляють про це державний податковий орган.

1.2. Контроль щодо сплати податків та відповідальність платників

Контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України — митні органи.

Контрольна робота включає в себе:

1) попередню камеральну перевірку (звітів та податкових декларацій безпосередньо в момент здачі їх в податкові інспекції);

2) документальну перевірку (з обов'язковим виїздом до платника ПДВ).

За результатами перевірки складається акт, на основі даних якого притягують до відповідальності порушників.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до законів України.

За порушення правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів й інших обов'язкових платежів законодавством передбачено фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Адміністративна відповідальність (штрафи), що застосовується податковими органами, має деякі особливості: підставою для її застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення — КУпАП); адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб (громадян) — окремих платників податків, керівників і бухгалтерів платників податків — юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенні податкового законодавства. Розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність порушника (статті 34, 35), а також від його особи, ступеня вини, майнового стану (ст. 33).

Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння та регулюється відповідними статтями Кримінального Кодексу України.

Найбільш поширеними є злочини за статтею 212 "Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів". Під ухиленням від сплати податків слід розуміти діяння особи, спрямоване на повну або часткову несплату певних податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які повинні сплачуватись підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, а також фізичними особами. Фактично ухилення характеризується бездіяльністю, тобто невиконанням конституційного обов'язку зі сплати податків, зборів і обов'язкових платежів.

Нижній поріг кваліфікації ухилення від оподаткування становить з 17 тисяч до 51 тисячі гривень. За такий злочин, скоєний проти системи оподаткування, винна особа карається штрафом від 855 до 5100 гривень або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років.

Друга частина статті має вже кваліфікуючу ознаку, тобто якщо несплата податку вчинена за змовою групи осіб або якщо ухилення склало від 51000 до 85000 гривень. Діяння на таку суму карається штрафом від 8500 до 34000 гривень або виправними роботами до 2 років чи обмеженням волі на термін до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3 років.

У статті міститься третя частина, що передбачає скоєння злочину особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, платежів або якщо дії особи призвели до фактичного ненадходження до бюджетів, цільових фондів коштів в особливо великих розмірах. Відповідальність за цією третьою частиною дуже сувора — це позбавлення волі на термін від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років з конфіскацією майна.

Якщо платник податку вперше вчинив порушення чи діяння за першою або другою частинами статті, то він звільняється від кримінальної відповідальності, у тому разі, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності він сплатив борг за податками і зборами, а також відшкодував збитки, завдані державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

За порушення податкового законодавства передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді пені та штрафу.

Після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового зобов'язання;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні.

У разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених далі.

Платник податків, що не подає податкову декларацію в терміни, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

У разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків при не подачі у встановлені терміни податкової декларації, додатково до штрафу, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за умови, що дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої суми й не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за умови, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь термін недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь термін недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України (17000 грн.).

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних термінів, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

— при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

— при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, — у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

— при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди с обов'язковим, платник податків додатково сплачує, штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

У разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі під суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків під такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Розділ 2. Методика заповнення податкових декларацій

2.1. Податкова декларація з податку на додану вартість

Податкові декларації з ПДВ подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Якщо останній день терміну подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Декларація подається (власноруч, поштою чи в електронній формі) до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником ПДВ. Декларація складається зі вступної частини та чотирьох розділів. З них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається у податковій інспекції (адміністрації).

Платник податку подає органу державної податкової служби податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні.

Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк. Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник — фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) — підписами відповідальних осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі — електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованих у порядку визначеним законодавством.

Податкова декларація а ПДВ має таку структуру:

— Вступна частина.

— І. Податкові зобов'язання.

— II. Податковий кредит.

— ІІІ. Розрахунки з бюджетом за звітний період.

— IV. Результати розрахунків з податку на додану вартість.

Одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації. До податкової декларації додаються:

— додаток 1. "Розрахунок експортного відшкодування";

— додаток 2. "Розрахунок коригування сум ПДВ";

— додаток 3. "Розрахунок частки бюджетного відшкодування".

2.2. Декларація з податку на прибуток

Прибутковий податок обчислюється і сплачується підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам.

Протягом календарного року з джерела виплати доходів проводиться щомісячне утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку, обчисленого з місячного сукупного оподатковуваного доходу платника.

Всі суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше терміну одержання в установах банків коштів на виплату належних працівникам сум, зобов'язані перерахувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Нараховані працівникам суми прибуткового податку забороняється сплачувати за рахунок коштів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності.

Підприємства, які проводять виплати доходів, одержаних працівниками не за місцем основної роботи, зобов'язані не пізніше як через 30 днів після виплати надіслати до податкових органів відомості про виплачені суми доходів і суми утриманого податку.

Також прибутковий податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами, які зобов'язані до 1 березня наступного року подати до податкового органу декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за основним, так і не основним місцем роботи.

2.3. Декларація про сплату комунального податку

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, що обчислюється виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Не являються платниками комунального податку благодійні організації, які існують лише за рахунок членських внесків і благодійних пожертвувань та інші особи, яким згідно із законодавством надано пільги.

Для розрахунку комунального податку необхідно визначити показник чисельності штатних працівників спискового складу. В списковий склад включаються всі робітники, які прийняті на постійну, сезонну, а також тимчасову роботу строком на один день і більше з дня зарахування їх на роботу.

В середньоспискову чисельність включаються також працівники, які тимчасово не працюють з наступних причин: по хворобі, в зв'язку з виконанням державних і громадянських обов'язків, через тимчасове залучення до сільськогосподарських та інших робіт, робітники, відряджені на інші підприємства згідно з рішенням уряду тощо.

Не включаються в середньоспискову чисельність штатних робітників спискового складу студенти і учні учбових закладів, які проходять виробничу практику, студенти учбових закладів, які працюють на підприємстві у складі студентських загонів; прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, які оформлені за сумісництвом на одному і тому ж підприємстві.

Середньоспискова чисельність робітників за звітний місяць обчислюється шляхом сумування чисельності робітників спbскового складу за кожен календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні й діленням отриманої суми на число календарних днів звітного періоду.

Середньоспискова чисельність робітників за період з початку року обчислюється шляхом сумування середньоспискової чисельності робітників за всі місяці роботи підприємства, які пройшли за період з початку року до звітного місяця включно, і діленням отриманої суми на кількість місяців за період з початку року.

Комунальний податок нараховується та сплачується щомісячно в терміни, передбачені законодавством. Один раз в квартал в податкову інспекцію подається розрахунок комунального податку.

Податковий контроль здійснюється щомісячно в міру подання звітності і сплати комунального податку.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про систему оподаткування" № 77/97-ВР від 18.02.97 р.

2. Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" № 77/97 від 18 лютого 1997 р.

3. Кодекс України "Про адміністративні правопорушення".

4. Кримінальний Кодекс України.

5. Крисоватий А. І., Десятнюк О. М. Податкова система: Навчальний посібник. — Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. — 331 с.

6. Буряк П. Ю., Беркита К. Ф, Ярема Б. П. Податкова система: Теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник. — К.: ВД "Професіонал", 2004. — 224 с.

7. Завгородній В. П. Податки та податковий контроль в Україні (російською мовою). — К.: "АСК", 2000. — 636 с.

8. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1997. — 383 с.

9. В. Д .Базилевич, Л. О. Баластрик. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В. Д. — К.: Атіка, 2002. — 368 с.

10. Кудряшов В. П. Фінанси. Навчальний посібник / Херсон: Олді-плюс, 2002. — 352 с.

11. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС, 2003. — 416 с.

bigmir)net TOP 100