Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з податкової системи

Контроль у сфері оподаткування доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності

Реферат

На главную
Реферати з податкової системи

План

1. Контроль у сфері оподаткування доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності
Література

Контроль у сфері оподаткування доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності

Контрольна робота податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів від підприємницької діяльності полягає у реєстрації та обліку громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність, перевірці поданих ними декларацій, обстеженні доходів від підприємницької діяльності, перевірці своєчасності й повноти сплати до бюджету нарахованих податків.

Оподатковуваним доходом громадян від підприємницької діяльності вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України і погодженими з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зі сприяння малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, — 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оцінним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку.

Суми податку, сплачені протягом року у вигляді авансових платежів, наданих податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту такої сплати. Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а суми податку, сплачені понад установлений розмір, підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за кожний звітний квартал, а також за звітний рік. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік.

Протягом року працівники податкових інспекцій обстежують доходи від підприємницької діяльності за місцем виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг. Перевірці підлягає книга обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготовленої та реалізованої продукції, середня ціна одиниці реалізованої продукції, виручка (валовий дохід) від реалізації.

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягам виготовленої та реалізованої продукції, виручці від її реалізації.

Якщо громадянин, що займається підприємницькою діяльністю, залучає найманих працівників, то обов'язково перевіряються правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету прибуткового податку з їх заробітку. За результатами перевірки складається акт за встановленою формою.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком шляхом придбання патенту за умов:

— кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином, включаючи членів його сім'ї, не перевищує п'яти;

— валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття заяви від платника податку.

Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької діяльності, або даних про їх неотримання, податковим органом не здійснюється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути меншими ніж 20 грн. та більшими ніж 100 грн. за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожну особу.

Після закінчення перевірки в акті перевірки відображаються позиції, за якими були порушені положення законодавства.

Одним з основних напрямків державної підтримки малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Ідея застосування більш простого режиму оподатковування діяльності суб'єктів малого підприємництва з'явилася давно, але її практична реалізація почалася тільки в 1999 р. з введенням у дію Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» [3]. З метою розширення ринкових реформ, в умовах поступового переходу України до європейських стандартів обліку й оподатковування, була затверджена система пільг, орієнтована на комерційний успіх і розвиток інноваційної діяльності суб'єктів малого бізнесу.

Наступним кроком у створенні правових основ функціонування малого бізнесу було прийняття Закону України № 2063-ІП від 19.10.2000 року «Про державну підтримку малого підприємництва» [4].

Спрощена система оподаткування малого бізнесу в Україні представлена єдиним податком. Платниками єдиного податку можуть бути:

— фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.;

— юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Не можуть бути платниками єдиного податку:

— суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;

— довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

— суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

— суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

— суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють спільну діяльність;

— суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу;

— суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів.

Об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що представляє собою суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Облік виручки від реалізації в цілях оподаткування ведеться касовим методом. Тому суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. Суб'єкт малого підприємництва — платник єдиного податку не може здійснювати у своїй господарській діяльності бартерні операції.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

— податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;

— податку на прибуток підприємств;

— податку на доходи фізичних осіб;

— плати (податку) за землю;

— збору на спеціальне використання природних ресурсів;

— збору на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням і похованням;

— відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

— комунального податку;

— податку на промисел;

— збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

— збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

— внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

— збору до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

— плати за патенти.

Одразу ж зазначимо, які податки і збори доведеться обов'язково заплатити підприємцю крім єдиного податку:

— ПДВ, якщо юридична особа є платником єдиного податку за ставкою 6%, або якщо фізична особа — підприємець добровільно виявила бажання зареєструватися платником ПДВ;

— акцизний збір, якщо суб'єкт малого підприємництва виробляє і реалізує підакцизні товари;

— податок з доходів фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку;

— збір на обов'язкове державне пенсійне страхування із сум оподатковуваного доходу найманих працівників;

— страхові внески у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і страхові внески на випадок безробіття, які утримуються з доходів найманих працівників;

— страхові внески від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності;

— податок з власників транспортних засобів;

— місцеві податки і збори, крім комунального податку і збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

— збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

— збір за забруднення навколишнього середовища;

— орендна плата за землю, що перебуває у державній або комунальній власності.

Суб'єкти малого підприємництва — фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 та більше 200 грн. на місяць.

Зауважимо, що суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Але при цьому підприємець зобов'язаний проводити всі утримання із заробітної плати.

Суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, який розподіляється наступним чином: до місцевого бюджету — 43 %; до Пенсійного фонду України — 42 %; на обов'язкове соціальне страхування — 15 %, у тому числі до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — 4 %.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи — платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом п'яти днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт, який залишається у справі платника єдиного податку. Звіт подається особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності.

Закон України № 2063-ІН від 19.10.2000 р. «Про державну підтримку малого підприємництва» [4] став базою для розробки нормативних документів ДПА України про порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподатковування, і про порядок видачі Свідоцтва на право сплати єдиного податку. З цієї процедури починається робота податкових органів у сфері спрощеної системи оподаткування.

Щоб отримати Свідоцтво, суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні та фізичні особи мають подати в податкову інспекцію за місцем реєстрації письмову заяву. Податковий інспектор перевіряє дані, наведені у заяві, на предмет їх відповідності умовам переходу на спрощену систему оподаткування (чисельність працюючих, відповідний обсяг виручки від реалізації продукції, частки учасників та засновників у статутному фонді тощо).

При перевірці слід звернути увагу на те, що якщо суб'єктом підприємницької діяльності — фізичною особою здійснюється декілька видів підприємницької діяльності, використовується одна — більша ставка за цими видами діяльності.

Крім того, податковий інспектор має упевнитись, що особа, яка подає заяву для переходу на спрощену систему оподаткування, не має заборгованості перед бюджетом з податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на момент подання заяви. За відсутності зауважень орган державної податкової служби протягом 10 днів з дня подання заяви зобов'язаний видати Свідоцтво за встановленою формою, у противному разі — мотивовану відмову. Термін дії свідоцтва становить один рік.

При зміні системи оподаткування слід пам'ятати, що право переходу на спрощену систему оподаткування підприємство може реалізувати не більше одного разу за календарний рік.

Разом з видачею Свідоцтва проводиться реєстрація Книги обліку доходів і витрат, яка є обов'язковим документом, що має вестися платником єдиного податку протягом року та підлягає ретельній перевірці посадовими особами органів податкової служби.

Слід зазначити, що на спрощену систему оподаткування не розповсюджуються норми Закону № 2181 в частині строків подання звітності і строків сплати єдиного податку. При перевірці звертається увага на своєчасність сплати єдиного податку (щомісяця, не пізніше 20 числа).

При документальній перевірці встановлюється достовірність об'єкта нарахування єдиного податку на основі Книги обліку доходів і витрат, первинних документів. Податковому інспектору необхідно впевнитися, що усі записи здійснюються в Книзі у хронологічній послідовності і підтверджені первинними документами.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі виявлення у платників єдиного податку фактів проведення бартерних угод, необхідно перевести таких платників на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду (кварталу). Платник єдиного податку, який отримав суму авансу від укладеної угоди і сплатив відповідну суму єдиного податку, при переході на загальну систему оподаткування повинен включити вказану суму авансу до валового доходу та подати заяву до органу державної податкової служби про зменшення загальної суми єдиного податку на суму податку, нарахованого на суму авансу.

З метою перевірки правильності нарахування єдиного податку за Книгою обліку доходів і витрат необхідно:

— для платників ПДВ — підсумок графи «Доходи від здійснення господарських операцій» помножити на 0,06;

— для неплатників ПДВ — підсумок цієї самої графи помножити на 0,10.

При виплаті дивідендів сума єдиного податку не зменшується на суму внеску з податку на прибуток.

Література

1. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р.

2. Закон України "Про Державну податкову службу в Україні" // ВВР України, 1994. — № 15.

3. Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р.

4. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р.

5. Ісаншина Г. Ю. Податковий менеджмент: Навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2003. — 258 с.

6. Рева Т. М. Податковий менеджмент: Навч. посіб. К.: 2005. — 301 с.

7. Маглаперідзе А. С. Податковий менеджмент: Навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2008. — 328 с.

8. Тимченко О. М. Податковий менеджмент: Навч. посіб. К.: ЦНЛ, 2001. — 319 с.

bigmir)net TOP 100