Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з народної педагогіки

Рід і родина

Реферат

На главную
Реферати з народної педагогіки

Видатний учений-філолог П. Г. Житецький писав, що «родство в поетичних уявленнях малоруського народу складає своєрідний культ, уся народна етика зводиться головним чином до так званої сімейної моралі, заснованої на почутті родства». Пошанне ставлення до рідні проповідують українські народні прислів'я і приказки («Хоч і по коліна в воду, аби до свого роду», «Свого доправляйся, роду не чужайся», «Нема в світі, як родина!», «Свій хоть не заплаче, то скривиться, хоть не скривиться, то не висміє»). Жити на світі без зв'язків із родом і родинної підтримки важко:

Та журба ж мене ізсушила, та журба
мене ізв'ялила,
Що найменша в степу птиця та й та
мене била.
Ой тим вона побиває, що роду немає.
Ой вийду я за ворота — стою, як сирота,
Ніхто мене не спитає, що роду немає...

Як «нема роду — родиночки», то «ні до чого притулитися», «нікому порадоньки дати». І навпаки:

В кого батько, в кого мати —
Є з ким розмовляти;
В кого брати, в кого сестри —
Є з ким погуляти.

Особливо нестерпним є становище поза родом у чужому краї:

Соловейку маленький, в тебе голос тоненький,
Защебечи ти мені, бо я в чужій стороні;
Бо я в чужій стороні, нема роду при мені,
Ані роду, ні родини, ні просвітлої години,
Ні отця, ні матусі, ні рідного брата.

Без зв'язку з ріднею, як і з рідною країною, людина безпорадна:

Ані дитини, ані родини,
Ні рідненького вітця,
Я ходжу-броджу по чужім краю
Яко блудненька вівця.

Тому таким хвилюючим і щирим є звернення до родини:

Вербо ж ти моя, вербо,
Чого хиляєшся?
Ой роде ж мій, роде,
Чого цураєшся?
Ой роде ж мій, роде,
Не цурайся мене!

Роду нема переводу. Народні педагоги сумлінно трудяться над тим, щоб сформувати в молодого покоління знання і відчуття роду. У цьому незмінному прагненні закладений глибокий філософський і педагогічний зміст. Саме через відчуття роду і завдяки йому кожна людина приходить до світлого образу України, до щирих, глибоких і чесних роздумів про найістотніший, найголовніший сенс людського життя. Слова рід, родина часто фігурують у народному спілкуванні: рід як ряд поколінь, що походять від одного предка, родина як група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом. Ці слова прийшли до обігу в практику народного виховання здавна, ще зі староруських часів. А виникнення їх зумовлене існуванням родової організації суспільства слов'ян. Народ створив багату лексику для позначення різних родинних стосунків. Завдяки цьому народна педагогіка має в своєму розпорядженні повний набір назв спорідненості та свояцтва.

Родичі й свояки підтримують між собою дійові контакти. Вони часто зустрічаються і спілкуються, особливо якщо мешкають в одному місті чи селі, радяться, допомагають один одному, діляться радістю і горем. У народі здавна прийнято влаштовувати традиційні родинні свята, на які запрошують усіх родичів і свояків. Цікаво, що до всіх цих та інших взаємин між родичами і свояками активно залучаються не тільки дорослі, а й діти. Для дітей такі родинні взаємини є джерелом не тільки задоволення і втіхи, а й великої виховної сили.

У нашому народі, як і у всіх народів світу, здавна живе добра й благородна традиція: підтримувати теплі родинні взаємини, долати родинні незгоди. І все це робиться насамперед заради дітей, щоб виховати в них родинні почуття. Саме про це йдеться в українській народній пісні «Під білою березою». Брат і сестра живуть у незгоді через посаг (братові батьки дали більше). Однак сестра все ж таки вирішила відвідати брата, заявивши:

Я не прийшла їсти, пити,
Але прийшла подивитись,
Щоби мене діти знали
Та й тіткою називали.
bigmir)net TOP 100