Реклама на сайте Связаться с нами
Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні

«Книжка» Тимофія Михайловича

На главную
Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні

Спеціально для «Книги Нового завіта» острозьким науковцем Тимофієм Михайловичем був складений алфавітно-предметний покажчик. Він має окремий титульний аркуш з вихідними даними і з гербом на звороті, окрему пагінацію. Це дає підстави вважати покажчик самостійним виданням, хоч окремо він не поширювався.

Титульний аркуш покажчика, оточений складаною плетеною облямівкою, має заголовок: «Книжка, собраніе вещей нужнейших. Въкратце скораго ради обрітенія въ книзе новаго завіта по словесем азбуки, всім благочестно вірующимь въ святую живоначальную тройцу отца и сына и святаго духа зело есть полезна. Напечатана в богоспасаемом граді Острозі Іоанном Федоровичем». На звороті герб К. К. Острозького, — такий самий, як на звороті титульного аркуша «Книги Нового завіта».

Книжка, крім титульного аркуша, має 52 нумеровані (зверху справа) аркуші. На арк. 1 повторено заголовок і вказано автора: «Собраніе вещей нужнейших скораго ради обрітенія во книзі сей новаго завіта, по словесем азбуки много грішным Тимофеом Михайловичем, літа от созданія миру 7089 а от нароженія спасителя нашего Ісуса Христа 1580». Як бачимо, книжка є першою в друкарстві на Україні працею індивідуального автора, ім’я якого вказано в його книжці.

Після повторення заголовку на першій сторінці йде заголовок «А», за яким згруповано словникові статті — речення і фразеологізми, що починаються з цієї літери, далі словникові статті на «Б» і т. д., аж до кінця абетки.

Покажчики (конкорданції) до латинської Біблії відомі з XIII ст., а у друкованих виданнях — з 1479 р. Протягом XVI ст. видано конкорданції до староєврейського, грецького, німецького, англійського текстів Нового завіту і всієї Біблії і до деяких світських книг. Вони були відомі і на Україні. Так, зберігся виданий 1557 р. в Антверпені «Inventarium in Testamentum Novum» з бібліотеки Києво-Печерської лаври. Характерно, що у польських католицьких виданнях, як правило, вміщувалися лише покажчики («реєстри») зі вказівкою, які тексти читаються під час костьольних відправ у неділі і свята. Натомість видана кальвіністами Берестейська біблія і Новий завіт антитринітарія Чеховича містили реальні конкорданції (предметно-тематичні покажчики), які мали полегшити знайдення відповідних цитат при індивідуальному вивченні книг і в полеміці з католицькими богословами. У Берестейській біблії такий покажчик має назву «Rzeczy і miejsc czelniejszych starego у nowego zakonu porzаdne zebranie wedle liter obiecadla gdzie pierwsza liczba kapitule a wtora wiersz znaczy» (Речей і головних місць старого і нового завіту зібрання по порядку за літерами азбуки, в якому перша цифра означає розділ, а друга — рядок). Цей покажчик був використаний як одно з джерел праці Тимофія Михайловича, який частково запозичив звідтіля також заголовок. Ще цікавіше відзначити використання острозьким науковцем покажчика до перекладу Нового завіту, здійсненого антитринітарієм Мартином Чеховичем (1577). З 1570 р. Чехович діяв у Любліні, де познайомився і з українськими та білоруськими учасниками реформаційного руху, переважно з числа шляхти. У його виданні Нового завіту, на відміну від інших протестантських і католицьких видань, на полях вказано «руські розділи, які вони називають зачалами». Як пише сам Чехович у передмові, про це його «спеціально просили браття з руських країв, бо вони у своїх писаних книгах не мають таких, як ми, розділів». З видання Чеховича був здійснений 1581 р. в с. Хорошеві Острозького повіту український переклад шляхтичем Негалевським «на прохання вчених людей, які не знають польської мови, а слов’янської добре не розуміють». Варто ще відзначити, що Новий завіт Чеховича вийшов у Краківській друкарні Олекси Родецького, якій діячі Острозького гуртка пізніше замовили польський варіант одного з головних творів української антикатолицької публіцистики — «Апокрисиса» Христофора Філалета. Український варіант цього твору опубліковано в Острозі 1597 року. Таким чином, Олекса Родецький мав зв’язки і з острозькими публіцистами. Цілком можливо, що ці зв’язки були започатковані ще під час праці в Острозі Тимофія Михайловича та Івана Федорова.

Користуючись у своїй роботі над покажчиком «єретичним» виданням, Тимофій Михайлович вважав необхідним підкреслити у заголовку, що його книжка призначена саме для тих, хто вірить у трійцю. Втім, запозичивши з іноземних джерел саму ідею видання і добір частини статей, укладач аж ніяк не копіював праці своїх попередників. У нього є ряд матеріалів, яких нема у названих покажчиках, не кажучи вже про іншу систему покликів: не на розділи і рядки, як у західних виданнях, а на розділи і зачала. І за складом та розміщенням матеріалу «Книжка...» — цілком оригінальна робота Тимофія Михайловича, який в одних випадках черпав з одного джерела, в інших — з другого, а ще в інших обирав власний варіант.

У покажчику до Берестейської біблії кожний вислів становить окрему словникову статтю, натомість у покажчику Чеховича вислови за їх першим словом об’єднані у тематичні гнізда. Тимофій Михайлович у більшості випадків дає вислови окремими статтями і об’єднує їх лише інколи (арк. 14 — початок матеріалу на літеру «Е»). І в Берестейській біблії, і в покажчику Чеховича фразеологічні одиниці розміщено суворо в алфавітному порядку, причому допускається інверсія, щоб на початок перенести головний за значенням іменник, прикметник чи дієслово. Тимофій Михайлович інверсії майже не застосовує, внаслідок цього часто та чи інша сентенція опиняється під літерою, на яку починається якесь другорядне для даної цитати слово. Наприклад, вислів «всяка неправда гріх есть» (арк. З зв.) вміщено на літеру «в», а не на «н» чи «г». Зрозуміло, така побудова зручна при шуканні наперед відомої цитати, однак вона менш придатна для тематичного добору матеріалу. До того ж Тимофій Михайлович, на відміну від авторів західноєвропейських і польських покажчиків, не дотримується алфавітного порядку в межах літери. У деяких випадках він розміщує гасла в порядку їх важливості, в інших важко встановити будь-який принцип розташування. Зрештою, відсутність суворої алфавітної послідовності в межах літери давала змогу упорядникові вільніше поводитися з матеріалами, концентрувати ті місця, у популяризації яких він був найбільше зацікавлений.

Візьмемо, наприклад, такий ряд словникових статей:

Богатым горе. Лук., 6, зач. 25.

Богатества злая. М[арко], 4 зач. 16.

Богатитися хотящїи въпадают в напасти и сети и похоти многи. 1. Тим., 6, зач. 187.

Богатым плакатися и рыдати о лютых скорбех грядущих на них. Яков, 5, зач. 56.

Усі позиції складено на основі тексту «Книги Нового завіта» (крім Псалтиря й уривків із старозавітних книг) або звірено з відповідними місцями. Проте у покажчику часто текст відредаговано, використано інші граматичні форми, допускаються скорочення. Наприклад, останній з наведених тут словникових статей відповідає такий текст у 5-му розділі послання Якова: «Пріидіте ныні богатіи плачитеся і рыдайте о лютых скорбех, грядущих на вы» («Книга Нового завіта», стор. 314).

Деякі з зібраних Тимофієм Михайловичем висловлювань про багатство є також у західноєвропейських конкорданціях та у Чеховича, однак в цих виданнях вони губляться поміж різними досить абстрактними сентенціями про «багатство духа», про побожних багатих людей тощо. У Берестейській біблії значної частини цитат з осудом багатства взагалі нема. Таким чином, у Тимофія Михайловича підбір текстів у цьому випадку більш соціально загострений, ніж навіть у Чеховича — представника радикально-плебейської течії в антитринітарському русі. І в інших випадках Тимофій Михайлович залюбки підбирав вислови з актуальним звучанням, наприклад, «Гонителей не имами боятися» (арк. 39). Отже, друкар, свідомо чи несвідомо, будував покажчик так, що він не лише став довідковим посібником, але до певної міри мав і публіцистично-виховне спрямування.

Книжка Тимофія Михайловича оформлена скромно, але зі смаком. Крім виливних прикрас на титульному аркуші та герба на його звороті, є ще заставка на арк. 1 та кінцівка на звороті останнього аркуша. Перші літери словникових статей виділені шрифтом, однак текст статей дещо зливається з позначенням твору, розділу і зачала, де можна знайти даний вислів.

В цілому працю Тимофія Михайловича, надруковану Іваном Федоровим в Острозі, слід визнати безперечним досягненням острозького літературно-наукового гуртка. Вона заслуговує уваги дослідників, насамперед, філологів та істориків культури й науки. Адже це перший у кириличному книгодрукуванні алфавітний предметний покажчик і не лише найстарша у нашій країні друкована бібліографічна праця, але й взагалі перша праця в галузі довідково-інформаційної літератури. Різноманітні довідково-бібліографічні матеріали пізніше нерідко подавали в своїх виданнях українські друкарні — Києво-Печерська, мандрівна друкарня Павла Домжив Лютковича Телиці та інші. Таким чином, і щодо цього Острозька друкарня започаткувала добру традицію.

bigmir)net TOP 100