Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з права

Досудове слідство, його завдання, значення, характеристика загальних умов досудового слідства

Реферат

На главную
Реферати з права

Розгляд і вирішення судом справ публічного і приватно-публічного обвинувачення неможливо без попередньої великої і кваліфікованої підготовчої роботи. Тому за законом [ст. 111, 1] переважна більшість кримінальних справ повинна проходити стадію попереднього (досудового) розслідування. Винятком можуть бути лише справи приватного обвинувачення [ч. 1 ст. 27, 1] та справи з протокольною формою досудової підготовки матеріалів.

Однак досудове розслідування і в таких справах проводиться, якщо ці злочини вчинені неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні, психічні вади не може самостійно здійснювати своє право на захист або це визнає за необхідне прокурор.

У ході досудового провадження необхідно всіма встановленими законом засобами зібрати і перевірити докази, здійснити кримінальне переслідування щодо особи, яка вчинила злочин, притягнути цю особу як обвинуваченого, застосувати заходи, що забезпечать її неухилення від слідства та суду, забезпечити реалізацію прав потерпілого від злочину і т. д. Виконання відповідних процесуальних дій та прийняття уповноваженими на це особами рішень у перебігу досудового розслідування та при його закінченні і складають зміст цієї стадії.

Таким чином, стадію досудового розслідування можна визначити як діяльність органів дізнання, дізнавача, слідчого, прокурора щодо збирання, перевірки й оцінки доказів, на підставі яких встановлюються обставини, що мають значення в справі, викривається і притягується як обвинувачений особа, що скоїла злочин, застосовуються заходи з виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочинів, приймаються заходи щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Ця діяльність має своїм призначенням також забезпечити захист прав і законних інтересів осіб і організацій, які потерпіли від злочину, і одночасно захистити особистість від незаконного і необґрунтованого обвинувачення та обмеження її прав і свобод.

Розслідування зветься досудовим (попереднім) тому, що воно передує провадженню в суді, де здійснюється судове слідство та приймається від імені держави рішення в справі.

Зроблені слідчим висновки про те, що злочин мав місце та про особу, яка його вчинила, є для суду тільки версією обвинувачення, яка підлягає безпосередній, всебічній перевірці в суді на умовах рівності сторін і змагальності.

Очевидно, що досудове розслідування, яке проведено у строгій відповідності з законом, забезпечує можливість більш повного і об'єктивного дослідження обставин у досудовому засіданні, встановлення законного і обґрунтованого вироку чи іншого рішення в справі.

Ця стадія має, по-перше, чітко окреслені межі в системі кримінального процесу — від постанови про порушення кримінальної справи до винесення остаточного рішення, яким завершується провадження розслідування; по-друге, стадія має свою процесуальну форму та свій зміст, що визначаються її завданнями.

Завдання стадії досудового розслідування полягають у: 1) швидкому та повному розкритті злочину та притягненні осіб, винних у його вчиненні, до участі в справі як обвинувачених і охорони від необґрунтованого притягнення осіб, не причетних до вчинення злочину; 2) вжиття заходів до відшкодування шкоди, завданої злочином; 3) виявлення причин вчинення злочину та умов, які цьому сприяли, і вжиття заходів до їх усунення [ст.ст. 2, 23, 23і, 29, 1].

Тільки виконання завдань даної стадії є підставою для винесення органом досудового розслідування рішення про передачу справи до наступної, вже судової стадії кримінального процесу, або ж про закінчення провадження шляхом закриття справи [ст. 212, 1]. Неналежне виконання завдання органом досудового розслідування, допущенні ним помилки, прорахунки, порушення вимог кримінально-процесуального закону можуть бути підґрунтям і для появи судової помилки, як про це свідчить практика.

Хоча на відміну від стадії головного судового розгляду кримінально-процесуальний закон і не проводить чіткого поділу на певні етапи (частини) досудового розслідування, але все ж таки умовно можна вирізнити чотири етапи, які повинна пройти кожна кримінальна справа, перш ніж вона надійде до суду: 1) провадження після порушення справи невідкладних та інших слідчих дій для з'ясування події злочину й участі в ньому конкретних осіб; 2) виконання процесуальних дій, пов'язаних із притягненням особи як обвинуваченої, пред'явленням їй обвинувачення, її допитом, вжиття запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу (відсторонення обвинуваченого від посади тощо); 3) збирання й перевірка всіх інших необхідних доказів, що підтверджують або спростовують обвинувачення, обтяжують чи пом'якшують кримінальну відповідальність обвинуваченого; 4) виконання процесуальних дій, пов'язаних із закінченням розслідування, зі складанням відповідного підсумкового документа й належним спрямуванням справи.

У стадії досудового розслідування встановлюються межі судового розгляду. Суд, розглядаючи справу, не може вийти за межі обвинувачення, пред'явленого на стадії досудового розслідування, за винятком випадків, зазначених в ст.ст. 275—278 КПК.

Досудове розслідування як процесуальна діяльність має дві форми, а саме: досудове слідство і дізнання.

Головною або провідною формою досудового розслідування вважається досудове слідство, яке здійснюється слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, СБУ та слідчими податкової міліції [ст. 102, 1].

Основні положення або загальні умови досудового розслідування — це визначені законом на підставі принципів кримінального процесу правила, які відображають характерні риси та особливості досудового розслідування, як стадії, і своїми вимогами спонукають органи дізнання й досудового слідства до швидкого, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної стадії й охорони в ній прав і законних інтересів як фізичних, так і юридичних осіб.

До таких положень слід віднести норми КПК, які регулюють: 1) своєчасний початок досудового розслідування; 2) додержання правил про підслідність кримінальних справ; 3) строки досудового розслідування; 4) об'єднання і виділення кримінальних справ; 5) взаємодію слідчого з органом дізнання; 6) використання групового (бригадного) методу розслідування; 7) направлення окремого доручення слідчим; 8) недопустимість розголошення даних досудового розслідування; 9) використання науково-технічних засобів та методів при розкритті й розслідуванні злочинів; 10) заявления і вирішення клопотань та деякі інші правила і положення.

1. Своєчасний початок досудового слідства [ст. 113, 1]. Зміст цього положення полягає в наступному:

— досудове слідство розпочинається тільки після порушення кримінальної справи;

— слідчий зобов'язаний негайно розпочати провадження розслідування в порушеній ним чи переданій йому кримінальній справі;

— слідчий може прийняти кримінальну справу до свого провадження, не очікуючи на закінчення десятиденного строку дізнання;

— із моменту прийняття кримінальної справи до свого провадження слідчий (і особа, яка проводить дізнання) несе повну відповідальність за законне і вчасне прийняття рішень про спрямування досудового слідства і провадження слідчих дій.

Але законодавець допускає провадження слідчих дій у кримінальній справі і без прийняття її до свого провадження:

а) у разі виконання доручень [ч. 3 ст. 114, 1] і окремих доручень [ст. 118, 1] слідчого;

б) якщо розслідування здійснює група слідчих [ст. 119, 1];

в) якщо частину слідчих дій проводить прокурор [п. 5 ч. 1 ст. 227, 1] або начальник слідчого відділу [ч. 2 ст. 114і, 1];

г) якщо слідчу дію виконує особа однієї статі з учасником, щодо якого проводиться слідча дія;

д) якщо слідчі дії здійснюються в порядку виконання судового доручення [ст. 315і, 1].

2. Додержання правил про підслідність кримінальних справ [ст. 112, 1]. Правила про підслідність встановлюють межі компетенції слідчих щодо досудового розслідування кримінальних справ.

Підслідність кримінальних справ — це сукупність встановлених законом ознак справи, відповідно до яких вона належить до відання того чи іншого органу розслідування. Таким чином, підслідність обумовлює правильний розподіл кримінальних справ між різними органами досудового розслідування.

Розрізняють шість видів підслідності кримінальних справ: предметна (родова), персональна, за зв'язком справ, альтернативна, територіальна та виключна (імперативна).

3. Додержання строків розслідування.

Строки досудового слідства виконують дисциплінуючу функцію щодо посадових осіб, які його здійснюють. На відміну від строків тримання обвинуваченого під вартою досудове слідство якимось остаточним, крайнім строком не обмежене. Воно має провадитися доти, доки не будуть належним чином досліджені обставини, що входять до предмета доказування в даній справі. Водночас розслідування має провадитися швидко, щоб своєчасно виявити і закріпити докази, необхідні для правильного вирішення кримінальної справи. Це є важливою умовою виконання завдань боротьби зі злочинністю, забезпечення прав і законних інтересів всіх суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. Тому кримінально-процесуальний закон передбачає досить стислі строки досудового слідства.

Згідно зі ст. 129 КПК досудове слідство у кримінальній справі повинно бути закінчено протягом двох місяців.

У разі неможливості закінчити розслідування в цей строк внаслідок вчиненого обсягу справи, її складності його може бути продовжено.

Водночас слід мати на увазі, що викладені правила продовження строків досудового слідства не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, яка вчинила злочин. Перебіг строку досудового слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин [ч. 5 ст. 120, 1].

При поверненні судом справи для провадження додаткового розслідування, а також відновленої закритої справи строк додаткового слідства встановлює прокурор, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Надалі зазначений строк продовжують на загальних підставах.

4. Об'єднання і виділення кримінальних справ [ст. 26, 1].

Об'єднання і виділення кримінальних справ є правом, а не обов'язком слідчого.

Кримінальні справи об'єднують в одне провадження з двох підстав:

— якщо кількох осіб-співучасників обвинувачують у вчиненні одного чи декількох злочинів;

— якщо одну особу обвинувачують у вчиненні кількох злочинів. Виділення кримінальних справ допускається тільки у випадках, зумовлених необхідністю і якщо це не може негативно позначитися на всебічності, повноті та об'єктивності дослідження й вирішення справи.

5. Взаємодія слідчого з органом дізнання — це основана на вимогах закону, узгоджена за цілями, місцем, часом діяльність незалежних суб'єктів кримінального процесу (слідчого та органу дізнання), спрямована на вирішення завдань розслідування злочинів.

Слідчий і орган дізнання діють у межах своєї компетенції. Єдині цілі досягаються узгодженими діями цих суб'єктів із використанням притаманних для кожного із них методів і засобів.

Мета узгодженої діяльності слідчого та органу дізнання, як її бажаний результат, є спільною для цих органів, бо за наявності різних цілей буде неможливим сам факт узгодженості дій.

Форми взаємодії слідчого з органом дізнання можуть бути як процесуальні, так і непроцесуальні.

Для розкриття і розслідування тяжких, багатоепізодних злочинів, коли це пов'язано з виконанням значного обсягу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спільним рішенням керівників органу дізнання і слідчого підрозділу, прокурора можуть створюватися спеціальні слідчо-оперативні групи (СОГ).

Координацію діяльності органів дізнання і досудового слідства з розкриття і розслідування злочинів здійснюють керівники відомств (СБУ, МВС, податкової міліції) у межах свого відомства, а прокурор — всіх органів розслідування.

6. Застосування групового (бригадного методу) розслідування [ст. 119, 1]. На підставі вказаної норми розслідування особливо складних, великих за обсягом багатоепізодних кримінальних справ може доручатися групі або бригаді слідчих, до складу якої може входити від кількох до десятків слідчих. Про утворення бригади має бути винесена окрема постанова, або про це зазначається в постанові про порушення кримінальної справи.

7. Направлення окремого доручення слідчим. Згідно зі ст. 118 КПК слідчий має право проводити слідчі дії як у своєму районі, місті, так і в інших районах, областях. Він має право також доручити проведення цих дій слідчому або органу дізнання іншого району, які зобов'язані виконати це доручення в десятиденний строк.

Окреме доручення дозволяє виконати певні слідчі дії компетентним органом у досить стислий строк і з меншими затратами сил і коштів.

Отже, окреме доручення — це, як правило, письмове прохання слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, до слідчого органу або органу дізнання іншого адміністративного району про виконання там окремих слідчих дій.

На практиці окреме доручення оформлюється у вигляді офіційного листа на ім'я прокурора, начальника слідчого підрозділу або начальника органу дізнання іншого району, міста України.

За своїм обсягом окреме доручення не повинно підміняти саме слідство.

8. Недопустимість розголошення даних досудового слідства. На відміну від судового розгляду кримінальної справи, досудове розслідування є лише частково гласним. Відповідно до ст. 121 КПК дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і лише в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. До таких даних належать усі одержані під час розслідування відомості: показання допитаних осіб, результати очних ставок, обшуків, висновків експертиз, відтворення обстановки та обставин події, тощо.

Існування цієї заборони зумовлене тим, що передчасне розголошення даних розслідування, тобто повідомлення цих даних третім особам в усній бесіді, публічному виступі, в пресі тощо, може скомпрометувати людину, негативно вплинути на розкриття злочину, викриття винних.

9. Використання науково-технічних засобів при розкритті й розслідуванні злочинів. Науково-технічні засоби досить широко застосовуються у сфері кримінального процесу, зокрема при розкритті й розслідуванні злочинів. Використовують їх, і нерідко досить вдало, злочинці, які мають на озброєнні не тільки сучасні транспортні засоби і зброю, різноманітні засоби скоєння злочинів, а й сучасні прилади спостереження, пристрої для зняття інформації з каналів зв'язку, найновішу радіо-, теле- і відео-апаратуру. Тому без відповідного технічного оснащення органів розслідування значно ускладнюється розкриття і розслідування злочинів, боротьба зі злочинністю в цілому.

До науково-технічних засобів, які використовуються при провадженні розслідування, криміналісти відносять систему загальнотехнічних, пристосованих і спеціально розроблених приладів, апаратів, устаткування, інструментів, пристосувань, матеріалів, а також методів їх застосування з метою виявлення, фіксації, вилучення, дослідження доказів для більш ефективного проведення розслідування й попередження злочинів.

10. Заявлення і вирішення клопотань [ст. 129, 1]. Клопотання — це звернення у письмовій чи усній формі заінтересованого учасника досудового слідства до посадової особи, яка його веде з метою домогтися виконання певних процесуальних дій на свою користь.

11. Складання процесуальних документів при провадженні досудового розслідування. Кожна слідча чи інша процесуальна дія слідчого або особи, що проводить дізнання, повинні фіксуватися в одному або декількох процесуальних документах, форма яких встановлена законом. Ці документи повинні фіксувати підстави, місце, час і порядок проведення процесуальної дії, її результати, засвідчити всебічність, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, законність і обґрунтованість прийняття органом розслідування процесуальних рішень, забезпечення прав учасників процесуальних дій.

Основними процесуальними документами, які складаються під час провадження розслідування, є: постанови, подання, протоколи, обвинувальний висновок. Серед інших слід виділити окреме доручення, доручення органу дізнання, заперечення проти вказівок прокурора [ст.ст. 23, 114, 118, 1].

Література

1. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. — К: Вид. А.С.К., 2003. — 1056 с.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. В. Г. Маляренка. — Х.: ТОВ "Одіссей", 2008 р.

3. Молдован А. В. Кримінальний процес: Україна, Франція, Англія, США: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 352 с.

4. Назаров В. В. Кримінальний процес України: Підручник. — К.: Юридична думка, 2005. — 548 с.

5. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 688 с.

6. Маляренко В. Т. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // ВВ Суду України. — 2004. — № 8.

7. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Аленіна. — Х.: ТОВ "Одіссей", 2009. — 816 с.

8. Кримінально-процесуальний кодекс України. — Затверджений Законом від 28.12.60 ВВР, 1961. — № 2.

9. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К., 1993. — № 4.

10. Грошевий Ю. М. та інші. Кримінальний процес України. — Харків: Право, 2000. — 494 с.

11. Колодій А. М. Принципи права України. — К., 1998. — 206 с.

12. Кримінальний процес України: Підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 704 с.

13. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — 1120 с.

14. Тертишніков В. І. Принципи цивільно-процесуального права. — Харків, 1991. — 123 с.

15. Альперт С. А. Суб'єкти кримінального процесу. — Харків: Одіссей, 1998. — 215 с.

bigmir)net TOP 100