Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з права

Особливості судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру

Реферат

На главную
Реферати з права

Порядок судового розгляду таких справ регулюється ст. 419 КПК.

Справи, що надійшли до суду від прокурора в порядку, передбаченому ст. 418 КПК, суддя або голова суду, якщо погодиться з постановою слідчого, вносить безпосередньо в судове засідання.

Якщо внаслідок однобічності й неповноти проведеного слідства не було з'ясовано всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, і ці прогалини не можуть бути усунуті в судовому засіданні, суд зобов'язаний повернути її на додаткове досудове слідство.

Судовий розгляд справ про застосування примусових заходів медичного характеру відбувається у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора і захисника, за правилами, що встановлені главами 25, 26 та 34 КПК.

У ході судового слідства досліджуються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В необхідних випадках в судове засідання викликається експерт.

Якщо особа, щодо якої розглядається справа, викликана в судове засідання, суд вислуховує її пояснення, а потім висновок експерта. Після закінчення судового слідства висловлює думку прокурор, потім захисник [ст. 419, 1], і тільки після цього суд виходить в нарадчу кімнату для винесення ухвали по справі.

Судові дебати по такій категорії справ не ведуться.

Якщо суд встановить, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, якщо визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру із зазначенням, яких саме.

Якщо суд визнає непотрібним застосувати такі заходи, справу необхідно закрити, про що виноситься ухвала. В тих випадках, коли неосудність або обмежену осудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлено, суд виносить ухвалу, а суддя постанову про направлення даної справи для провадження подальшого досудового слідства на загальних підставах.

Якщо вчинення вищезазначеного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведено, суд своєю ухвалою, а суддя — постановою, закриває справу.

Скасування або зміна призначених судом примусових заходів медичного характеру може мати місце лише за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування.

Крім цього випадку, скасування або зміна таких заходів також може мати місце, якщо особа, яка їх вчинила в стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або якщо в результаті змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.

Якщо особа, щодо якої були застосовані примусові заходи медичного характеру внаслідок її психічного захворювання після вчинення злочину, видужає, то суд на підставі висновку медичної комісії в порядку ст. 419 КПК виносить ухвалу, а суддя — постанову про скасування застосованого заходу медичного характеру та направлення справи для провадження досудового слідства чи судового розгляду, якщо неосудність або обмежену осудність було встановлено під час судового слідства. Час перебування в медичній установі, якщо ця особа засуджена до позбавлення волі або виправних робіт, зараховується в строк відбування покарання.

Ухвала про відновлення справи може бути винесена в межах встановленої законом давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На всі постанови (ухвали), що винесені судом (суддею) в порядку такого провадження, може бути подано апеляційну чи касаційну скаргу або винесено апеляційне чи касаційне подання прокурора. Апеляційні скарги чи касаційні подання прокурора вносяться в загальному порядку.

Література

1. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. — К: Вид. А.С.К., 2003. — 1056 с.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. В. Г. Маляренка. — Х.: ТОВ "Одіссей", 2008 р.

3. Молдован А. В. Кримінальний процес: Україна, Франція, Англія, США: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2005. — 352 с.

4. Назаров В. В. Кримінальний процес України: Підручник. — К.: Юридична думка, 2005. — 548 с.

5. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 688 с.

6. Маляренко В. Т. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // ВВ Суду України. — 2004. — № 8.

7. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Аленіна. — Х.: ТОВ "Одіссей", 2009. — 816 с.

8. Кримінально-процесуальний кодекс України. — Затверджений Законом від 28.12.60 ВВР, 1961. — № 2.

9. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К., 1993. — № 4.

10. Грошевий Ю. М. та інші. Кримінальний процес України. — Харків: Право, 2000. — 494 с.

11. Колодій А. М. Принципи права України. — К., 1998. — 206 с.

12. Кримінальний процес України: Підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 704 с.

13. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — 1120 с.

14. Тертишніков В. І. Принципи цивільно-процесуального права. — Харків, 1991. — 123 с.

15. Альперт С. А. Суб'єкти кримінального процесу. — Харків: Одіссей, 1998. — 215 с.

bigmir)net TOP 100