Реклама на сайте Связаться с нами
Реферати з права

Поняття та значення процесуального представництва

Реферат

На главную
Реферати з права

Цивільне процесуальне законодавство України [ст. 38, 2] надає право сторонам, третім особам, особам, які відповідно до закону захищають права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявникам та іншим заінтересованим особам в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) брати участь у цивільній справі особисто або через представника. При цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій самій справі представника.

Інколи фізичні особи не бажають або не можуть особисто брати участь у розгляді цивільної справи. В таких випадках вони мають право доручити вчиняти процесуальні дії від їх імені іншим особам-представникам.

Деякі фізичні особи, майнові і особисті немайнові права, свободи та інтереси яких потребують судового захисту, не наділені відповідною цивільною процесуальною дієздатністю і внаслідок цього в будь-якому разі не можуть особисто брати участь у цивільній справі. Права, свободи і інтереси таких осіб (малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та ін.) захищають їх законні представники [ст. 39, 2].

Юридичних осіб у цивільному процесі представляють їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники [ч. 3 ст. 38, 2].

Через представника відповідних органів державної влади в межах їх компетенції реалізує свої процесуальні права та обов'язки держава [ч. 4 ст. 38, 2].

Процесуальне представництво можливе у будь-якій справі, що розглядається судом у порядку цивільного судочинства, на всіх стадіях його розвитку.

Отже, представництво в цивільному процесі — це процесуальна діяльність особи (представника) у межах наданих їй повноважень, спрямована на захист суб'єктивних прав, свобод та інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, від імені та в інтересах останньої.

Представник бере участь у цивільній справі від імені і в інтересах іншої особи, здійснює процесуальні дії в межах наданих нею, або в окремих випадках законом, повноважень.

Правовідносини, що складаються між представником і особою, яку він представляє (довірителем), та між представником і судом, у цивільному процесі мають різний галузевий характер. Правовідносини між представником і довірителем є в основному матеріально-правовими, оскільки базуються на договорі доручення, трудовому договорі чи контракті, адміністративному акті, членстві в громадській організації, факті родинних зв'язків, і регулюються нормами цивільного, трудового, сімейного права тощо. Процесуально-правові відносини між ними складаються у зв'язку з визначенням і оформленням процесуальних повноважень представника [статті 42, 44, 2]. Правовідносини між представником і судом у цивільному процесі регулюються лише нормами цивільного процесуального права і є процесуально-правовими.

Представниками в цивільному процесі можуть бути:

1) адвокат [ч. 1 ст. 40, 2]. Наявність адвокатури для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах передбачена ст. 59 Конституції України, а організація і порядок її діяльності визначаються Законом України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру» та іншими нормативними актами;

2) один із співучасників за дорученням інших співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність [ч. 3 ст. 3, 2]. В такому разі особа буде суміщати правове положення сторони (позивача чи відповідача) і процесуального представника іншого співучасника;

3) батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші визначені законом особи, які виступають як законні представники [ст. 39, 2];

4) уповноважений на представництво в суді керівник юридичної особи [п. 2 ч. 1 ст. 42, 2];

5) будь-яка інша особи, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді [ч. 1 ст. 40, 2].

Проте цивільно-процесуальне законодавство встановлює і певні заборони щодо участі у цивільних справах в якості представників.

Так, одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні [ч. 2 ст. 40, 2]. Навіть у разі відмови особи від наданих їй повноважень представника, вона не може бути у цій самій справі представником іншої сторони [ч. 5 ст. 44, 2].

Не можуть бути процесуальними представниками особи, над якими встановлена опіка чи піклування, малолітні та неповнолітні, оскільки необхідною умовою правосуб'єктності представника є наявність у нього повної цивільної процесуальної дієздатності.

На забезпечення законності спрямоване правило, встановлене ч. 2 ст. 41 ЦПК України, що забороняє суддям, слідчим і прокурорам виконувати обов'язки представника у цивільному процесі, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

ЦПК України (ч. 1 ст. 41) прямо закріплює заборону процесуального сумісництва: не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок.

Література

1. Закон України "Про адвокатуру" // Адвокатська діяльність в Україні. Нормативна база. Роїна О. М. — К.: КНТ, 2006. — 132 с.

2. Я. П. Зейкан. Коментар цивільно-процесуального кодексу України. — К.: Юридична практика, 2006. — 560 с.

3. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Адвокат у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. — К.: Видавець Фурса С. Я.: КНТ, 2006. — 448 с.

4. Безлюдько І. О. і ін. Цивільне процесуальне право України: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2006. — 384 с.

5. Стефан О. О. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — 360 с.

6. Цивільний процес: Навч. посіб. / А. В. Андрушко і ін. — К.: Прецедент, 2006. — 293 с.

7. Фурса С. Я. і ін. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи: Науково-практ. посіб. — К.: Видавець Фурса С. Я.: КНТ, 2006. — 448 с.

8. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю. В. Білоусов і ін. — К.: Правова єдність, 2006. — 536 с.

9. Гришин И. П., Гришина И. И. Гражданский процесс: Вопросы и ответы / Под ред. д. ю. н. проф. М. К. Треушникова. — М.: Юриспруденция, 2000. — 224 с.

10. Кілічава Т. М. Цивільне процесуальне право: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 352 с.

11. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник. — Вид. 2-ге, перероблене та доповнене. — К.: Ін Юре, 2001. — 696 с.

12. Зейкан Я. П. Захист у цивільній справі: Науково-практичний коментар — К.: КНТ, 2007 — 488 с.

13. Чорнооченко С. І. Цивільний процес: Вид 2-ге переробл. та доп.: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 472 с.

14. Цивільне процесуальне право України // ред. В. В. Комаров. — X., "Право" — 1999 — 592 с.

15. Червоний Ю. С., Волосатый Г. С. и др. Гражданский процесс Украины — X., "Одиссей" — 2003. — 352 с.

bigmir)net TOP 100